Ухвала суду № 61990336, 06.10.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/1883/16-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.

Категорія 55 Доповідач Худяков А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Худякова А.М.,

суддів: Косигіної Л.М.,

Григорусь Н.Й.,

при секретарі судового засідання Гайдамащук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_2, 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 07 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України про стягнення заборгованості по заробітній платі, не донарахованої компенсації за відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 07 липня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 800 грн., не донараховану компенсацію відпускних в сумі 837 грн. 90 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20000 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн., а всього: 22137 грн. 90 коп. без врахування податків та обов'язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить змінити рішення суду в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України, посилаючись на незаконність та необ'єктивність судового рішення, просить його скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Як встановив суд і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 з 19.07.2013 року був прийнятий на посаду головного інженера з виконанням обов'язків ТВО начальника 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України, а з 01.10.2015 року був звільнений з роботи за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України згідно наказу № 33-К від 01.10.2015 року.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_2 після виходу з відпустки працював 28, 29, 30 вересня та 01 жовтня 2015 року, проте відповідач в порушення чинного законодавства при звільненні позивача не виплатив останньому своєчасно заробітну плату за вказаний період.

Вирішуючи спір та встановивши, що на день звільнення позивача мало місце заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди відповідно до положень ст.ст.117,237-1 КЗпП України, а тому обґрунтовано частково задовольнив позов, навівши відповідні мотиви з посиланням на відповідні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України та правову позицію Верховного суду України у справі №6-41цс15.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року (із змінами) роз'яснено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи обставини справи, ступінь порушення відповідачем законних прав позивача, характер, обсяг та глибину заподіяних їй моральних страждань внаслідок тривалої невиплати заробітної плати, яка є єдиним доходом позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Доводи скарг безпідставні і на правильність судового рішення не впливають. Висновки суду відповідають обставинам справи, при розгляді якої порушень судом процесуального права не встановлено.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування оцінених судом обставин, незважаючи на те, що суд вимагав подати такі документи.

Колегія суддів відноситься критично до даних пояснень представника відповідача, оскільки вони і в суді апеляційної інстанції не підтверджені належними та допустимими доказами.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для зміни або скасування рішення, з мотивів, наведених в скаргах, немає.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 07 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді