Рішення № 61989809, 12.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/9775/15-ц Провадження № 22-ц/772/3157/2016Головуючий в суді першої інстанції Бойко В. М.Категорія 50 Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої судді Шемети Т.М.,

суддів: Панасюка О.С., Рибчинського В.П.,

за участі: секретаря судового засідання Топольської В.О.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом та уточнивши вимоги просив зменшити розмір стягуваних з нього аліментів із 1500 грн до 500 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2014 року з нього стягуються аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі по 1 500 грн щомісячно, починаючи з 22 вересня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття, проти чого він на той час не заперечував, оскільки працював та мав матеріальну змогу сплачувати аліменти на утримання дітей в зазначеному розмірі. Однак, внаслідок постановлення ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2015 року в рахунок забезпечення позову про поділ майна подружжя накладено арешт на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4, тому змінився його матеріальний стан: накладення арешту обмежує позивача щодо здійснення ним підприємницької діяльності. Відповідно до довідки з Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 22 квітня 2015 року № 4293/І/17, СГД ОСОБА_2 у період 2014 р.- 2015 р. здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, його сума доходу за IV квартал 2014 року - 36 790 грн 10 коп., за І квартал 2015 року - дохід відсутній. Також зазначив, що на його утриманні знаходиться хвора мати ОСОБА_9, яка згідно з лікарським висновком потребує постійного стороннього догляду. Таким чином, вважає, що визначений зазначеним рішенням суду розмір аліментів ставить його у скрутне матеріальне становище.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2016 року позов задоволено частково: зменшено розмір аліментів, стягуваних із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2014 року, ухваленого у справі № 127/20401/14-ц, на утримання дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, до 500 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на неповне з'ясування, недоведеність обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду встановленим обставинам по справі, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує наступним: у позовній заяві ОСОБА_2 навів ті ж самі аргументи, які були досліджені судом при ухваленні рішення від 05.11.2014 року, проте суд незаконно дав цим самим обставинам, які не змінились і жодним чином не погіршили його майновий стан протилежну оцінку. Вважає, що матеріальне чи сімейне становище платника аліментів з часу стягнення з нього аліментів у сумі 1 500,00 гривень щомісячно на кожну дитину не змінилося; відсутнє обмеження ОСОБА_2 у здійсненні підприємницької діяльності, визначене, нібито, судовою ухвалою від 30 січня 2015 року у справі № 127/798/15-ц про забезпечення позову; зазначає, що сам ОСОБА_2 пояснював про наявність в нього доходів у вигляді готівкових коштів в сумі 10 000 грн. щомісячно. На думку ОСОБА_4 відсутність доходу від здійснення підприємницької діяльності не є підставою для зменшення розміру аліментів, стягуваних на утримання неповнолітніх дітей, а висновок суду про відсутність у неї потреби в отриманні аліментів є хибним, оскільки вона сама за станом здоров'я потребує систематичного лікування.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_5 подану апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній підстав. Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 заперечили проти задоволення апеляційної скарги: матеріальне становище позивача значно погіршилося і тому рішення суду першої інстанції є вірним.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, проаналізувавши докази, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач є підприємцем, має мінливий дохід та на даний час доходу від господарської діяльності не отримує, здійснює догляд за своєю матір'ю, також взяв до уваги ухвалу про забезпечення позову, якою накладено арешт на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 внаслідок чого змінився матеріальний стан позивача, так як накладення арешту обмежує позивача щодо здійснення ним підприємницької діяльності, а тому зменшив розмір стягуваних аліментів.

Однак такий висновок суду не відповідає нормам матеріального права, які слід застосувати до даних правовідносин та постановлений з неповним з'ясуванням фактичних обставин, які мають значення для справи, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що для вирішення питання про зменшення в даному випадку розміру аліментів, визначених за рішенням суду від 05 листопада 2014 року, саме позивачу необхідно довести, що після прийняття рішення і до звернення до суду з цим позовом, тобто станом на квітень 2015 року у нього змінився матеріальний, сімейний стан чи стан здоров'я в бік погіршення, що об'єктивно впливає на можливість матеріального утримання дітей.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

-рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.11.2014 року у цивільній справі № 127/20401/14-ц з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1 500,00 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 22.09.2014 року до досягнення дітьми повноліття (а.с. 4-5). При ухваленні цього рішення судом встановлено, що ОСОБА_2 є приватним підприємцем та має мінливий дохід, в нього на утриманні перебуває мати похилого віку, яка має проблеми із здоров'ям та є інвалідом ІІ групи.

Обґрунтовуючи позов про зменшення розміру стягуваних аліментів, позивач посилається на перебування в нього на утриманні матері-інваліда. Однак стан здоров'я матері позивача був предметом розгляду при ухваленні рішення від 05.11.2014 року, наданий ним висновок лікарської комісії від 26.06.2014 року (а.с.9, т.1) існував на час ухвалення рішення про стягнення аліментів, а висновок лікарської комісії від 27.04.2015 року (а.с.10, т.1) є аналогічним попередньому, а тому це не є доказом зміни його матеріального становища через потребу утримання від позивача на користь матері більшого ніж того, яке він надавав на час ухвалення рішення про стягнення аліментів.

Стосовно аргументу позивача про неотримання ним доходу від підприємницької діяльності слід зазначити наступне:

-ОСОБА_2 є одноосібним засновником ТОВ «РЕНТА-ВІННИЦЯ», що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 35-52, т.1);

-Довідкою Вінницької ОДПІ ГУ ДФС України у Вінницькій області від 22 квітня 2015 року № 4293/І/17 (а.с.8, т.1) підтверджено, що суб'єкт господарської діяльності ОСОБА_2 у період 2014-2015 років здійснював підприємницьку діяльність по спрощеній системі оподаткування, його дохід за 4-ий квартал 2014 року склав 36790,10 гривень, за 1-ий квартал 2015 року доходу не було.

Однак апеляційний суд критично ставиться до твердження позивача про те, що він перестав отримувати доходи від підприємницької діяльності і це доведено довідкою Вінницької ОДПІ ГУ ДФС України у Вінницькій, з огляду на таке: інформація, надана податковою інспекцією, ґрунтується на Декларації платника єдиного податку від 04.02.2015 року та від 15.04.2015 року (а.с.8, т.1), яку приватний підприємець заповнює особисто та яка не перевіряється фіскальним органом, так як відповідно до п.3 розділу «Прикінцеві положення» закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)», у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно із вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Таким чином, суд враховує те, що зазначені у податковій декларації відомості, на підставі яких надано довідку Вінницької ОДПІ ГУ ДФС України у Вінницькій області про відсутність у позивача доходів за 1-ий квартал 2015 року, - вказані зі слів позивача, не перевірені контролюючими органами, а тому не можуть бути об'єктивним доказом погіршення його матеріального становища.

Іншою підставою для зменшення розміру присуджених аліментів позивач зазначає накладення ухвалою суду про забезпечення позову про поділ майна подружжя заборони на укладення договорів оренди приміщень, чим фактично заборонено йомузайматись підприємницькою діяльністю, оскільки це єдиний вид його діяльності як підприємця.

На це слід зазначити наступне: ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2015 року(а.с. 12-13) в рахунок забезпечення позову про поділ майна подружжя накладено арешт на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 : офіс-магазин промислових товарів за адресою АДРЕСА_1; нежитлове торгово-офісне приміщення, розташоване в АДРЕСА_2; торговий кіоск «ІНФОРМАЦІЯ_6 по АДРЕСА_3; земельну ділянку по АДРЕСА_4; автомобіль Hundai Santa Fe, днз НОМЕР_1, житловий будинок по АДРЕСА_5, кошти на рахунку в ПАТ «ОТП Банк» на рахунку ОСОБА_2, пістолет марки «Форт», зареєстрований на ОСОБА_2 . Цією ж ухвалою заборонено ОСОБА_2 переукладати договір оренди торгового кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_6 по АДРЕСА_3 та без погодження з ОСОБА_4 здавати в оренду нежитлове торгово-офісне приміщення, розташоване в АДРЕСА_2.

Отже, зі змісту ухвали Вінницького міського суду по справі № 127/798/15-ц про забезпечення позову від 30.01.2015 року вбачається, що вона не містить заборони ОСОБА_2 передавати в оренду нежитлові приміщення, заборони здійснювати підприємницьку діяльність.

Окрім того, як свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 35 - 39, т.1), ТОВ «Рента-Вінниця», одноособовим засновником якого є ОСОБА_2, вправі здійснювати такі види діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту. Це спростовує твердження позивача, що єдиним можливим видом заробітку від товариства є передача в оренду майна, так як інших видів діяльності не передбачено.

Таким чином, обставини, на які посилається ОСОБА_2 як на підстави для зменшення розміру аліментів, є недоведеними, надуманими та не підтверджені матеріалами справи.

Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що перебування на утриманні позивача матері існувало на час ухвалення судом рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, за період що пройшов від ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів нічого не змінилося, доказів погіршення стану здоров'я матері та необхідністю в зв'язку з цим в понесенні додаткових витрат, - немає. Суд переклав обов'язок доказування: зазначивши, що відповідач не довела отримання позивачем доходу від діяльності ТОВ «Рента-Вінниця», тоді як за позовом про зменшення розміру стягуваних аліментів саме на позивача покладається обов'язок доказування зміни матеріального становища. Суд обмежився перерахуванням доказів, наданих позивачем та не дослідив їх належним чином, не дав їм оцінки та оцінки запереченням відповідача, що призвело до невірного висновку про зміни в матеріальному становищі позивача по справі.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є підставними, ухвалене по справі рішення підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/ Т. М. Шемета

Судді: /підпис/ О. С. Панасюк

/підпис/ В. П. Рибчинський

З оригіналом згідно: Т. М. Шемета