Ухвала суду № 61989768, 10.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 153/1865/15-ц Провадження № 22-ц/772/3045/2016Головуючий в суді першої інстанції Любинецька-Онілова А. Г.Категорія 23Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Стеблюк Л.П., Сала Т.Б.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора приватного підприємства «Агротемп плюс» Проданця Вячеслава Олексійовича на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Агротемп плюс» про визнання недійсним договору оренди землі НОМЕР_3 від 01.04.2011 року, -

В с т а н о в и л а :

В листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Ямпільського районного суду Вінницької області, як представник за довіреністю, в інтересах своєї мами ОСОБА_3 з вказаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що в грудні 2014 року ОСОБА_3 стало відомо про те, що від її імені укладено договір оренди землі НОМЕР_3 від 01.04.2011 із ПП «Агротемп плюс».Проте, вказаний договір вона не підписувала, нікому не доручала таких дій, крім того, на час укладання договору вона знаходилась за межами України. Вважаючи свої права порушеними, позивач просила визнати недійсним зазначений договір оренди землі та зобов'язати ПП «Агротепм плюс» повернути їй земельну ділянку площею 1,7772 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області та належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданого Ямпільською РДА Вінницької області 12.08.2009, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0109005700015, стягнути із відповідача судові витрати.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 29.08.2016 року позов задоволено. Вирішено: визнати недійсним правочин - договір оренди землі НОМЕР_3, укладений 01.04.2011 року між ОСОБА_3 з одного боку та приватним підприємством «Агротемп плюс» з іншого боку, зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі Вінницької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.12.2011 за НОМЕР_4, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; зобов'язати приватне підприємство «Агротемп плюс» повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,7772 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області що належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданого Ямпільською РДА Вінницької області 12.08.2009 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0109005700015. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, директор ПП «Агротемп плюс» Проданець В.О. оскаржив його в апеляційному порядку, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, вважає, що судом належним чином не встановлено обставин, які мають значення для справи. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У даному випадку, рішення суду відповідає зазначеним правовим вимогам.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого Ямпільською РДА Вінницької області 12.08.2009, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,7772 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (а/с7). Із копій реєстраційної справи договору оренди землі НОМЕР_3, договору оренди землі від 01.04.2011 встановлено, що між ОСОБА_3 з одного боку та ПП «Агротемп плюс» з іншого боку укладено угоду, на підставі якої ОСОБА_3 передала ПП «Агротемп плюс» вказану земельну ділянку площею 1.7772 га., орендна плата становить три відсотки від нормативної грошової оцінки землі, договір укладено на десять років (а/с 8-12).

Із копії акту визначення меж земельної ділянки (на місцевості) видно, що вказаний документ не містить дати його складання та підписів власника земельної ділянки ОСОБА_3 і орендаря ПП «Агротепм плюс» (а/с 13-14).

Із копії заяви від 05.04.2015 про вчинення кримінального правопорушення слідує, що ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Ямпільського РВ УМВС України у Вінницькій області з даною заявою, в якій зазначив, що договір оренди землі від 01.04.2011, зареєстрований 30.12.2011 відділом Держкомзему у Ямпільському районі, укладений без участі ОСОБА_3 - позивачки у справі. ( а/с 5).

В копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.04.2015 зазначено, що 10.04.2015 Ямпільським РВ УМВС України у Вінницькій області отримано заяву ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення. (а/с4).

У повідомленні ДПСУ Головного центру обробки спеціальної інформації вих..№0.64-3715/0/15-16 від 03.03.2016 вказано, що ОСОБА_3 у період з 02.03.2011 по 31.12.2012 перетинала кордон України в пункті пропуску Бориспіль в напрямку РІМІНІ-КИЇВ та КИЇВ-РІМІНІ, а саме: в'їзд 26.07.2011, виїзд - 16.08.2011; 10.07.2012 - в'їзд, 07.08.2012 - виїзд ( 55), що свідчить про те, що на час укладення спірного договору позивачка була відсутня в Україні.

Із копії відомостей на отримання орендної плати за 2012, 2013, 2014, 2015 роки ПП «Агротемп плюс» видно, що орендна плата у вказаний період від імені ОСОБА_3 отримувалася, проте ким - зазначено. При цьому, представник позивача визнав, що у 2015 році орендну плату отримував він, позивачка її ніколи не отримувала.

З копії з витягу книги по земельних паях за період 2011-2021 р.р. ПП «Агротемп плюс» слідує, що в книзі за номером 645 містяться дані про номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний код), розмір земельної ділянки, серія та номер державного акту на право власності на земельну ділянку і підпис позивачки ОСОБА_3, але коли він вчинений - не зазначено ( а/с 67-68).

У висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України №103-П від 22.03.2016 року вказано, що підпис в графі «Підписи сторін та Орендодавець» договору оренди землі від 01.04.2011 року та підпис в графі «Передав» акту приймання-передачі об'єкта оренди від 01.04.2011 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою (102-104).

Крім того, судом оцінено пояснення позивачки ОСОБА_3, яка ще раз підтвердила, що вона не укладала оскаржуваного договору оренди землі з відповідачем і ніколи його не підписувала, була за межами України на час укладення цього договору; покази свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які підтвердили, що позивачка більше десяти років проживає за кордоном і в Україну приїжджає лише у відпустку; свідків ОСОБА_7. та ОСОБА_6, які висловили лише свої припущення, що ніхто крім позивачки не підписував договір, але зазначені припущення спростовуються по-перше: повідомленням ДПСУ Головного центру обробки спеціальної інформації вих. №0.64-3715/0/15-16 від 03.03.2016 де вказано, що ОСОБА_3 у період з 02.03.2011 по 31.12.2012 перетинала кордон України в пункті пропуску Бориспіль в напрямку РІМІНІ-КИЇВ та КИЇВ-РІМІНІ, а саме: в'їзд 26.07.2011, виїзд - 16.08.2011; 10.07.2012 - в'їзд, 07.08.2012 - виїзд, а отже, на час укладення договору, перебувала за кордоном ( 55) і по-друге, зазначеним висновком експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України №103-П від 22.03.2016 року судової почеркознавчої експертизи (102-104), відповідно до якого позивачка договору не підписувала.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного висновку про відсутність у позивачки волевиявлення на укладення спірного договору та, застосувавши необхідні норми ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, підставно задовольнив позов.

Доводи апелянта, що позивачка з липня 2012 року знала про наявність оскаржуваного договору оренди землі, оскільки тоді вона особисто отримала у ПП «Агротемп плюс» даний договір разом зі всіма додатками, тим самим, звернувшись до суду з позовом 2 листопада 2015 року, пропустила строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, не відповідають дійсності та не спростовують рішення суду, виходячи з наступного.

Зазначаючи вказані доводи, апелянт посилається на а/с 67-68 та стверджує, що на них міститься витяг з книги по земельних паях ПП « Агротемп плюс» за період 2011-2012 років, але це твердження не відповідає дійсності, оскільки у вказаному витягу з книги по земельних паях ПП « Агротемп плюс» на а/с 67-68 зазначено, що книга за період 2011-2021 років. Крім того, твердження апелянта, що в ході огляду матеріалів справи 29.08.2016 року, зокрема, зазначеного витягу з книги, позивачка пояснила, що вона отримала договір у 2012 році, є надуманими та бажаними для апелянта, але такі пояснення позивачки відсутні у технічному записі судового засідання. Навпаки, вона стверджує, що отримала договір лише у 2014 році, про що і вчинила підпис у книзі, бо без підпису її не видавали договору. У самій книзі відсутня дата підпису позивачки (а/с67-68).

Отже, суд правомірно не застосував строків позовної давності у даній справі та дійшов правильного висновку про те, що позивачка його не пропустила.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про належність та допустимість висновку експерта судової почеркознавчої експертизи №103-П від 22.03.2016 року, оскільки він належним чином завірений; експерт, який проводив експертизу, був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, і досліджувався саме Договір оренди землі від 01.04.2011 року, за яким передана в оренду земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, зазначеним у державному акті на ім`я позивачки ( а/с12). Обставина, що на час ухвалення рішення суду ще не була закінчена провадженням кримінальна справа, у якій проводилася зазначена експертиза, не спростовує висновку експерта, оскільки, як уже було зазначено, експерт попереджався про кримінальну відповідальність і досліджувався саме оскаржуваний договір; даний висновок ніяким іншим висновком не спростовується.

Таким чином, апеляційна скарга надумана, її доводи спростовуються наявними доказами, які суд досліджував безпосередньо у судовому засіданні та яким надав належну оцінку, відповідно до вимоги ст. 212 ЦПК України, тому апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права - залишити без змін, в силу ст. 308 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу директора приватного підприємства «Агротемп плюс» Проданця Вячеслава Олексійовича - відхилити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

З оригіналом вірно

суддя: В.С. Марчук