Постанова № 61989516, 11.10.2016, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/789/16-а

провадження № 2-а/691/52/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря Сидоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі, Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФ України в Городищенському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що з 12.06.2013 року він отримує пенсію по інвалідності у розмірі 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати, відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру».

Постановою КМ України від 09.12.2015 року, №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» збільшено посадові оклади працівникам органів прокуратури.

11.07.2016 року, він звернувся до управління ПФУ в Городищенському районі Черкаської області із заявою про перерахування призначеної йому раніше пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури на підставі постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 року та довідки прокуратури Черкаської області № 18/167, вих. 16 від 05.07.2016 року, в розмірі 80% від суми заробітку за відповідною посадою.

Управління ПФУ в Городищенському районі Черкаської області своїм листом за № 2514/03 від 13.07.2016 року відмовило йому у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що ЗУ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року, № 76-VIII, внесені зміни до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», зокрема, в частині проведення перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Закон передбачає, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються КМ України. Зазначені зміни набрали чинності з 01.01.2015 року. На даний час Урядом не визначено умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько - слідчих посад і посад у науково - навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.

Крім цього, відповідач посилається на п. 5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, № 213, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Виходячи з цих норм відповідачем зроблено висновок, що з 01.06.2015 року пенсії, раніше призначені в порядку та на умовах, визначених вказаними законами, не перераховуються, а тому відмовлено в прийнятті рішення про перерахунок призначеної пенсії.

Відмова Відповідача в проведенні перерахунку пенсії є такою, що порушує його конституційні права на більший розмір пенсії, а тому є незаконною з наступних підстав.

Пенсія у зв'язку з інвалідністю йому була призначена 12.06.2013 року у розмірі 80% від суми місячного заробітку на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Статтею 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», в редакції станом на 12.06.2013 року, передбачалось, що прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами І або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, положення законодавства України, в редакції, що діяла на час виникнення у нього права на пенсію, - гарантували та гарантують йому право на перерахунок пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, виходячи з розміру одержуваного ним заробітку, зокрема станом на 01.12.2015 року.

Таким чином, відмовивши у проведенні перерахунку пенсії відповідно до вказаного ним розміру заробітку, відповідач послався на положення Закону, який не був чинним на час виникнення у нього відповідного обсягу прав, тобто застосував його зворотну дію.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Основного Закону України, - норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року, № 8-рп/99, у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року, №5-рп/ 2002, у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).

Крім того, Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого рішення від 09.02.1999 року, № 1-рп99, у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що «За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце».

Згідно ст. 69 ЗУ «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Правову позицію з даного приводу сформував і Верховний Суд України.

Так, постановою Верховного Суду України від 10.12.2013 року в порядку п. 1 ч.1 ст.237 КАСУ усунуто неоднакове застосування судами норм матеріального права при вирішенні спорів, які виникають з питань пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури. Переглядаючи рішення суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, Верховний Суд України з посиланням на зазначені положення Закону України «Про прокуратуру», Конституції України та Рішень Конституційного суду України, зазначив, що виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії

Також, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» роз'яснив, що «Відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод».

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАСУ висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вищевикладене вважає, що правовідносини щодо його пенсійного забезпечення виникли з часу звернення ним за призначенням пенсії, а саме з 12.06.2013 року; порядок призначення та перерахунку належної йому пенсії повинен регулюватись нормами законодавства України, які діяли на час призначення йому пенсії; положення ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 3662-12 від 26.11.1993 року, в редакції Закону № 2663-III від 12.07.2001 року «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», що діяла на час призначення йому пенсії, гарантувала йому право на перерахунок пенсії виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої він вийшов на пенсію. Перерахунок повинен здійснюватися з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Посилаючись на вищезазначене, просив суд визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 80 % від розміру заробітку, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, - протиправною. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки прокуратури Черкаської області № 18/167 вих. 16 від 05.07.2016 у розмірі 80% від суми заробітку та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.01.2016 року. Допустити до негайного виконання судове рішення в межах суми платежу за один місяць.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та подав письмові заперечення, зазначивши, що пенсія ОСОБА_1 виплачується у встановленому законом розмірі і правових підстав для її перерахунку немає.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши всі наявні докази у справі, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1, з 12.06.2013 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області та отримує пенсію по інвалідності, як працівник прокуратури, призначену відповідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції що діяла на день призначення пенсії), у розмірі 80% суми його заробітної плати.

11.07.2016 року, він звернувся до управління ПФУ в Городищенському районі Черкаської області із заявою про перерахування призначеної йому раніше пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури на підставі постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 року та довідки прокуратури Черкаської області № 18/167, вих. 16 від 05.07.2016 року, в розмірі 80% від суми заробітку за відповідною посадою.

Управління ПФУ в Городищенському районі Черкаської області своїм листом за № 2514/03 від 13.07.2016 року відмовило йому у перерахунку пенсії посилаючись на те, що ЗУ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року, № 76-VIII, внесені зміни до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», зокрема, в частині проведення перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Закон передбачає, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються КМ України. Зазначені зміни набрали чинності з 01.01.2015 року. На даний час Урядом не визначено умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Також роз'яснено, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213-VІІ, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Статтею 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», від 05.11.1991 року, №1789-ХІІ, в редакції станом на 12.06.2013 року, передбачалось, що прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами І або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, №1789-ХІІ, в редакції, що діяла станом на день призначення пенсії позивачу, держава брала на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування, але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Однак, в подальшому, законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось. Так, Законом України від 28.12.2014 року, № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та частину 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Вказаний Закон є чинним і підлягає до виконання, оскільки Конституційним судом України, в установленому порядку, неконституційним не визнавався.

15.07.2015 року набув чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, №1697-VІІ, згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, №1789-ХІІ.

Таким чином, на час звернення позивача до УПФ України в Городищенському районі з заявою про перерахунок пенсії 11.07.2016 року, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, №1789-ХІІ втратила чинність. Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (чинної на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України. На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

Постановою КМУ України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», на яку посилається позивач, регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

Тобто, з 15.12.2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру». На час звернення позивача до управління ПФУ в Городищенському районі із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

Разом з тим, Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року, у справі № 21-1726а16, висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії), не є підставою для застосування вже недіючих норм Законів України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).

Оскільки, діючим законодавством України (ЗУ від 28.12.2014 року № 76-VІІІ) скасовано право на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015 року, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання неправомірними дій управління ПФУ в Городищенському районі та проведення перерахунку призначеної пенсії, не вбачається.

При цьому, на думку суду, відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії, яку він отримував до звернення за перерахунком, а тому не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та не позбавляє його права на соціальний захист.

При вирішенні даного спору, суд, також, враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У цьому ж рішенні Європейський суд став на бік держави Україна та наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання, шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, у рішенні від 09.10.1979 року, у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача, а тому в позові слід відмовити в повному обсязі.

При вирішенні даного спору, суд не вбачає підстав для застосування ст.100 КАС України, яку просив застосувати представник відповідача, оскільки, беручи до уваги дату відмови у перерахунку пенсії 13.07.2016 року та дату звернення до суду 21.07.2016 року, вважає, що позивач при зверненні до адміністративного суду, строків звернення не порушив.

Керуючись Законом України від 28.12.2014 року, № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» , п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, № 213, Постановою КМУ України від 09.12.2015 року, № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», ст.ст. 6, 7, 13, 17, 18, 23, 71, 159 - 163, 185 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі, Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду, через Городищенський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.

Повний текст постанови виготовлений 17.10.2016 року.

Суддя В. О. Черненко