Рішення № 61988187, 10.10.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/2360/16-ц

Провадження № 2/643/3200/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Погасій О.Ф., за участю секретаря - Бровкіної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи: Харківська міська рада, Московський районний відділ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про визнання права користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

До суду 15 березня 2016 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи: Харківська міська рада, Московський районний відділ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про визнання права користування житловим приміщенням квартирою № 18 по пр. Ювілейному, 34-Г в м. Харкові, як члена сімї ОСОБА_4.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він з 1973 року по квітень 1990 року був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (колишній пр. Пятдесятиріччя ВЛКСМ)АДРЕСА_1, у квартирі, яку його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих від 04.06.1975 р. та ордеру № 308894. З 1990 року він, позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проте фактично проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_4 за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, з 1973 р. по 1990 р. (до реєстрації шлюбу батька з іншою жінкою), та з 2002 року по день смерті батька 10.12.2015 року. Разом зі своїм батьком ОСОБА_4 він, позивач, вів спільне господарство, приймав участь в утриманні спірної квартири, надавав грошові кошти на сплату комунальних послуг. ОСОБА_4 після розлучення з його, позивача, матірю ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6, від цього шлюбу в них 10.04.1981 р. народилась дочка ОСОБА_7, яку з 06.07.1998 року зареєстровано у спірній квартирі. 08.05.2005 р. у ОСОБА_7 (після шлюбу ОСОБА_2О.) народилась дочка ОСОБА_3, яку також було зареєстровано у спірній квартирі. Проте, з часу розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, з червня 2001 року по день смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживала, спільне господарство з батьком не вела, участі у витратах по сплаті за комунальні послуги не брала. На теперішній час ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживають, а фактично проживають разом з ОСОБА_6 за адресою: м. Харків, вул. Колісніченківська, 39. Відповідач ОСОБА_2 письмової згоди на реєстрацію його, позивача, місця проживання у спірній квартирі не надає через неприязне відношення до нього.

До початку судового засідання від третьої особи Харківської місткої ради 14.04.2016 року надійшли письмові заперечення проти позову, в яких третя особа просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.51-55), проте вказані заперечення не підписані представником третьої особи ОСОБА_8 у звязку з чим суд не бере їх до уваги.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмові заперечення проти позову, в яких у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що у позовній заяві позивачем зазначені відомості, що не відповідають дійсності, а саме, позивач разом зі своєю матірю добровільно знялися з реєстрації з спірної квартири та з часу зняття з реєстрації позивач у спірній квартирі ніколи не мешкав. На протязі 2001 року по 2013 рік її батько ОСОБА_4 намагався позбавити її права користування спірним житловим приміщенням, вона ніколи не відмовлялась від свого права на користування спірним житлом, приймала участь у витратах по утриманню квартири, сплачувала комунальні послуги, згоди на вселення позивача до спірної квартири вона не давала, вселення в спірну квартиру ще однієї особи значно погіршить житлові умови її та її дочки, оскільки іншого житла, ніж спірна квартира, вони не мають (а.с.57-59).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_9, який діє на підставі довіреності (а.с.44), у судовому засіданні позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав, зазначивши наступне.

Позивачу відомо, що відповідач ОСОБА_2 сама добровільно визначила своє місце мешкання і малолітньої доньки ОСОБА_3 за місцем реєстрації і фактичного проживання її мати - ОСОБА_6, за адресою: м. Харків,вул. Колісніченківська, буд. № 39, де вони проживають до цього часу. Відповідно до листа КП «Жилкомсервіс» від 19.01.2016 за №741/2/07-05 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3, зареєстровано дві особи, а саме: донька основного наймача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 та онука основного наймача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 Місце реєстрації та місце проживання не є тотожними поняттями. Згідно з ч.1 ст. 29 Цивільного Кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Позивач є членом сімї основного наймача спірної квартири, що розташована за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний (проспект 50-річчя ВЛКСМ)АДРЕСА_4 ОСОБА_4, який 10.12.2015 помер, та на підставіст. 64 ЖК України має право користування квартирою нарівні з наймачем. Крім того, позивач у встановленому порядку не визнаний таким, що втратив право користування спірною квартирою.

В судовому засіданні відповідач та її представник ОСОБА_10, яка діє на підставі довіреності (а.с.60), проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі, просили відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову.

Третя особа - Московський районний відділ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в просила слухати справу без участі її представника та прийняти рішення на розсуд суду, про що виклала у письмовій заяві (а.с.36).

В судовому засіданні ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, як свідки показали, що позивач ОСОБА_1 постійно з 2002 року проживав за місцем реєстрації свого батька ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2, разом зі своїм батьком ОСОБА_4, а відповідач ОСОБА_2 та її неповнолітня дитина ОСОБА_3 не проживають у спірній квартирі тривалий час, понад 6 місяців без поважних причин.

В судовому засіданні ОСОБА_6, як свідок показала, що її дочка ОСОБА_2 двадцять років проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2, а з 2001 року вимушена була проживати за іншою адресою через неприязні стосунки з ОСОБА_4

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Спірні правовідносини виникли з приводу права користування позивача житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_5 (колишній пр. Пятдесятиріччя ВЛКСМ) в м. Харкові. Зазначена квартира неприватизована та перебуває у комунальній власності.

Судом встановлено, що на підставі рішення № 78/35 виконкому Ленінської райради депутатів трудящих м. Харкова від 04.06.1975 року та ордеру від 30.05.1975 року ОСОБА_4 на склад сімї з трьох осіб ОСОБА_4 (основний наймач), ОСОБА_5 (дружина) та ОСОБА_1 (син), надана квартира АДРЕСА_6 (а.с.9-12).

Батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження (а.с.13).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано 19.09.1979 року (а.с.14).

У звязку з розірванням батьками позивача шлюбу та одруження ОСОБА_4 на іншій жінці ОСОБА_6 та народженням дитини ОСОБА_7 (відповідача), позивач разом зі своєю матірю були змушені змінити своє місце реєстрації.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано 21.06.2001 року (а.с.15).

ОСОБА_6 під час шлюбу та після його розірвання була зареєстрована та постійно мешкала (мешкає до цього часу) за адресою: м. Харків,вул. Колісніченківська, буд. № 39. А відповідач, на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 30.07.2004 року у справі №2-1080, мала право на вселення та проживання у спірній квартирі.

08.05.2005 року у відповідача народилася донька ОСОБА_3, яку також було зареєстровано у спірній квартирі.

Проте, як встановлено судом, з дня розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 матірю відповідача, а саме: з червня 2001 року, по день смерті ОСОБА_4 - 10.12.2015, ОСОБА_2 разом із донькою ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживали, спільне господарство з батьком відповідач не вела.

10 грудня 2015 року ОСОБА_4 помер (а.с.19).

Позивач ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, та з 05.03.2016 року знятий з місця реєстрації (а.с.23, 26).

Згідно договору купівлі-продажу від 07.10.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_15, ОСОБА_1 продав ОСОБА_13 належну йому квартиру АДРЕСА_7.

Згідно листа КП «Жилкомсервіс» від 19.01.2016 року в квартирі АДРЕСА_8 зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 дочка основного наймача та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 онука основного наймача. Станом на 01.02.2016 року заборгованість по квартплаті відсутня (а.с.20).

Само по собі судове рішення не свідчить про фактичне вселення та проживання у квартирі за адресою:м. Харків, проспект Ювілейний (проспект 50-річчя ВЛКСМ)АДРЕСА_4, відповідача та її доньки без надання належних доказів такого вселення та проживання, враховуючи заперечення позивача з цього приводу та показів, наданих свідками у даній справі.

Так, позивач в судовому засіданні пояснив, що з 2002 року по час смерті батька 10.12.2015 р. він постійно проживав у спірній квартирі, тобто відповідач фактично у 2004 році у квартиру не вселялась та не проживала ще з 2001 року та по теперішній час, що підтверджується відповідними доказами: фактом неотримання нею повістки про виклик до суду, датою подання 10.03.2016 р., за зареєстрованим місцем проживання, а також відповіддю Червонозаводського ВП Комінтернівського відділу поліції (м. Харків) ГУ НП в Харківській області від 21.04.2016 р. за №63/35 аз на адвокатський запит представника позивача від 18.04.2016 р. та довідкою вуличного комітету.

Також, факт постійного проживання відповідача та її доньки за адресою матері відповідача, а саме: м. Харків,вул. Колісніченківська, буд. № 39, судом встановлено на підставі заяв ОСОБА_2, що надавались нею до закладів шкільної освіти м. Харкова з 2011 по 2015 роки, довідки директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №41 ОСОБА_16 від 09.06.2016 №72/01-30 та листа головного лікаря КЗОЗ «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №24» ОСОБА_17

При цьому, будь-яких доказів, на підтвердження того що відповідач не проживає в спірній квартирі через поважні причини та звернення до наймодавця Харківської міської ради із заявою про продовження їй терміну відсутності в квартирі у зв'язку з поважними причинами, ОСОБА_2 не надано.

Суд приходить до висновку, що позивач має право користування двокімнатною квартирою, розташованою за адресою: 61153, м. Харків, проспект Ювілейний (проспект 50-річчя ВЛКСМ)АДРЕСА_4, з огляду на те, що іншого житла, що належить йому на праві власності він не має, знятий з реєстраційного обліку з попереднього місця реєстрації, а тому посилання відповідача на погіршення її житлових умов, враховуючи, що вона та її донька доволі тривалий час не проживають у спірній квартирі та мають також право користування житловою площею, що належить матері відповідача, безпідставні.

Крім того, з приводу проживання позивача з 2002 року по 2015 рік у спірній квартирі відповідач не порушувала будь-які спори.

Відповідно до ст. 25 Загальної декларації прав людини « Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров'я й добробуту її самої та її родини». Невід'ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року (ст. 10). При цьому, як вбачається із п. 1 ст. 12 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 року, право на житло має реалізовуватися за умови вільного вибору людиною місця проживання. Повага до права людини на житло закріплена також уст. 8 Європейської Конвенції з прав людини основоположних свобод. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено належними доказами факт проживання позивача у період з 2002 року по грудень 2015 року у спірній квартирі.

Суд враховує, що спірна квартира отримувалась батьком позивача та членами його родини на підставі ордеру на житлове приміщення № 308894від30.05.1975 року.

Суд приймає до уваги доводи позивача про безпосередню участь у сплаті комунальних послуг за минулі роки відповідно до наданих квитанцій, що підтверджує його добросовісне відношення до утримання нерухомого майна.

Відповідно до положень ст. ст. 55,124 Конституції Українитаст. 3 ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись до суду з заявленим позовом позивач просить визнати за ним право користування спірною квартирою, на підставіст. 64 ЖК України.

Відповідно дост. 64 ЖКУкраїни члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і

батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо

вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне

господарство.

Згідно з ч.1 ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Відповідно до ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ч.6 ст. 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з абз.3 ч.1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

В п.15 Постанови Верховного Суду України від 01.11.1996 р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» надано розяснення стосовно того, що наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою, зокрема, для відмови у визнанні права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сімї наймача (власника) приміщення.

Відповідно дост. 47 Конституціїзазначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 48 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до приписів ст. 10 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони, та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

При цьому,статтею 60 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановленихстаттею 61 цього кодексу.

Між тим, в обґрунтування заперечень проти позовних вимог, відповідачем не надано достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження обставин, на підставі яких можливо було би відмовити у задоволенні позовних вимог відповідно до закону.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що ні відповідач, ні батько (як позивача так і відповідача) при вселенні у 2002 році позивача до спірної квартири не заявляли про відсутність у останнього права користування житлом, зокрема, шляхом оскарження його вселення у судовому порядку, що свідчить про їх усну згоду на таке вселення.

Також, враховуючи, що позивач з 2002 року по 2015 рік проживав у спірній квартирі, то його місцем проживання у розумінні норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є саме спірна квартира, а тому у суду наявні підстави для визнання за позивачем права на користування даною квартирою.

Аналізуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи та надані сторонами докази у їх сукупності, враховуючи той факт, що позивач не втратив своє право користування спірним житловим приміщенням за адресою:м. Харків, АДРЕСА_9, і те, що під час судового розгляду було доведено, що позивач позбавлений можливості зареєструвати своє місце проживання та проживати у спірній квартирі, що зумовлено наявністю перешкод зі сторони відповідача,суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє також в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 про встановлення права користування квартирою підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись до ст. 64 ЖК України, ст. ст. 10,11, 60, 74, 169, 197 ч.2, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_10, як члена сімї основного наймача ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ф. Погасій