Рішення № 61985631, 12.10.2016, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/909/16-ц

Провадження № 2/364/365/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Бондаренко Л. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт. Володарка, справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна шляхом визнання права власності на частку будинку,

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2016 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою в якій зазначила, що 07 грудня 2013 року помер її чоловік, ОСОБА_3. Позивач зазначає, що вона проживала з ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу з серпня 2007 року по 19 жовтня 2013 року. 19 жовтня 2013 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з позивачем. Позивач просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 проживала однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з серпня 2007 року по 19 жовтня 2013 року, визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок, що знаходиться по вул. Польова, 126 в смт. Володарка, Київської області та виділити 1/2 частку з будинку, що є спільною сумісною власністю та визнати за ОСОБА_1 право власності на виділену частку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просила суд позов задовольнити.

Відповідач до суду не зявилась, про час і місце судового засідання повідомлялась двічі належним чином. Заперечень щодо позову до суду не направляла. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

По справі встановлено, що 07 грудня 2013 року помер ОСОБА_3, що стверджено свідоцтвом про смерть серії І-ОК № 283642 (а.с.8). Позивач зазначає, що вона проживала з ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу з серпня 2007 року по 19 жовтня 2013 року. 19 жовтня 2013 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з позивачем ОСОБА_1, що стверджено свідцотвом про шлюб серії І-ОК № 150282 (а.с.6). ОСОБА_1 просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 проживала однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з серпня 2007 року по 19 жовтня 2013 року, визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок, що знаходиться по вул. Польова, 126 в смт. Володарка, Київської області та виділити 1/2 частку з будинку, що є спільною сумісною власністю та визнати за ОСОБА_1 право власності на виділену частку. Згідно свідцотва про розірвання шлюбу серії І-ОК № 091163 ОСОБА_3 розірвав шлюб з ОСОБА_2 18 січня 2007 року (а.с.5). Згідно договору купівлі-продажу від 21 лютого 2006 року ОСОБА_3 придбав житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який розташований за адресою: Київська область, смт. Володарка, вул. Польова, 126 (а.с.33-35).

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Державного нотаріуса Володарської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, та 27 серпня 2014 року, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку земельної ділянки площею 3,520 га (а.с.41). Окрім ОСОБА_1 по 1/3 частці зазначеної спадкової земельної ділянки отримали ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.41).

Позивач в судовому засіданні ствердила обставини зазначені в позовній заяві.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні надав показання, що він проживав по сусідству з ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_1 з 2008 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вели спільне господарство, робили ремонт та використовували земельну ділянку по вул. Польова, 126 в смт. Володарка, Київської області. Коли було укладено шлюб та на підставі чого було придбано будинок йому не відомо. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали проживати відразу в будинку. Чи з кимось іншим ОСОБА_3 проживав у даному будинку йому не відомо. ОСОБА_2 йому не відома та в будинку № 126 по вул. Польова в смт. Володарка, Київської області така особа не проживала.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надала показання, що вона проживала по сусідству матері позивача ОСОБА_1, гр. ОСОБА_9 . ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали у матері позивача з 2007 року та вели спільне господарство.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстави позову). Тому, вирішуючи, наприклад, питання про виклик свідків, в усіх випадках слід вимагати від сторін пояснення, які саме обставини можуть бути підтверджені ними (стаття 136 ЦПК). Це ж стосується й вирішення питання про витребування інших доказів (письмових, речових). Докази, які не стосуються справи й предмета доказування (стаття 58 ЦПК), або одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи (стаття 59 ЦПК), судом не повинні прийматися.

Тож враховуючи вищевикладене, показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не можуть бути прийняті судом як підстава для прийняття судом позитивного рішення на користь позивача.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так ч. 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначає, що ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності.

У відповідності до приписів статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок було придбано ОСОБА_3 21 лютого 2006 року, а шлюб з ОСОБА_2 було розірвано 18 січня 2007 року, тож житловий будинок ОСОБА_3 було придбано в шлюбі з ОСОБА_2, тож доводи позивача ОСОБА_1 щодо того, що житловий будинок № 126 по вул. Польова, 126 в смт. Володарка є спільною сумісною власністю подружжя не можуть бути взяті судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Ч. 1 ст. 74 СК України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ст. ст. 10 та 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України, надані суду докази мають бути належними та допустимими. Згідно з вимогами ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Окрім того, позивач просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 проживала однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з серпня 2007 року по 19 жовтня 2013 року. Дана позовна вимога не підлягає до завдоволення, оскільки в судовому засіданні встановлено, що даний факт позивачу потрібний для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 . При дослідженні матеріалів спадкової справи встановлено, що ОСОБА_1 як дружина, яка єспадкоємцем після ОСОБА_3, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину. Згідно свідцотва про шлюб серїі І-ОК № 150282 ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 з 19 жовтня 2013 року (а.с.6).

Відпвідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що при встановленні фактів, що мають юридичне значення судам необхідно враховувати, що згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є спадкоємцем після померлого чоловіка ОСОБА_3, спірний будинок померлим придбаний під час шлюбу з ОСОБА_2 та враховуючи вимоги положень ст. 74 СК України, та відповідно до розяснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спірний будинок не може бути визнано спільною сумісною власністю осіб, які проживають в фактичних шлюбних відносинах у яких зареєстровано інший шлюб, а також не належить до спільної сумісної власності майно, набуте одним з подружжя до шлюбу.

Підсумовуючи вище викладене та виходячи із норм законів, які регулюють дані правовідносини та наданих суду доказів, які досліджені в судовому засіданні, з огляду на зазначене, суд визнає позов таким, що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 71, 74 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 3, 5, 8, 10, 13, 60, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна шляхом визнання права власності на частку будинку, відмовити повністю.

З повним рішенням сторони можуть ознайомитись 13 жовтня 2016 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. В. Ткаченко