Ухвала суду № 61984366, 12.10.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/546/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Берегуляк Ф.Г. Провадження № 11-кп/789/367/16 Доповідач - Кунець І.М.Категорія - п.п. 4, 6, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.186, ч.4 ст.187 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Кунця І.М.

Суддів - Крукевич М. Н., Галіян Л. Є.,

з участю:

секретаря судового

засідання - Дідух М.Є.

потерпілої - ОСОБА_2

законного представника

потерпілого - ОСОБА_3

обвинувачених - ОСОБА_4, ОСОБА_5

законного представника обвинуваченого - ОСОБА_6

захисників - ОСОБА_7, ОСОБА_8

представника ГУНП - Подлецького М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора в кримінальному провадженні Ковальчук М.О. на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 15 серпня 2016 року відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 15 серпня 2016 року задоволено клопотання захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015210010003450 від 28.11.2015 року про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Свалява, Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 у вчиненні злочинів передбачених п.п.4, 6, 12 ст.115, ч.1 ст.186 ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця АДРЕСА_2 у вчиненні злочинів передбачених п.п.4, 6, 12 ч. ст.115, ч.4 ст.187 КК України - повернуто прокурору Тернопільської області.

Це своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувальний акт, який надійшов до суду у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених п.п.4,6,12 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_5 У вчиненні злочинів передбачених п.п.4,6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України не відповідає зазначеним вимогам закону, органом не повністю викладено фактичні обставини справи та не сформульовано обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5 за п.п.4, п.6, п.12 ч.2 ст.115 КК України та ч.4 ст.187 КК України а натомість продубльовано зміст підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

На думку суду, у обвинувальному акті при викладі фактичних обставин злочину за п.4 ч.2 ст.115 КК України допущено неконкретність, не у повній мірі викладено всі обставини, що характеризують об'єктивну сторону злочинів, передбачених п.4, п.6, п.12 ст.115 КК України та ч.4 ст.187 КК України, хоча чітко вказаний час та місце в епізоді про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, не відображено місце зупинки керованого потерпілою ОСОБА_11 автомобіля та час смерті потерпілої.

Формулювання обвинувачення за ч.4 ст.187 КК України взагалі не містить вказівки на час та місце вчинення розбійного нападу обвинуваченим ОСОБА_4

Обвинувальний акт містить також суперечності щодо спрямованості дій та умислу обвинувачених, оскільки при формулюванні обвинувачення за п.4, п.6, п.12 ч.2 ст.115 КК України, стороною обвинувачення вказано, що метою нападу на потерпілу ОСОБА_11 було бажання обвинувачених уникнути матеріальних витрат та відсутність грошових коштів для оплати проїзду у таксі.

Водночас, формулювання обвинувачення за ч.4 ст.187 КК України містить вказівку на те, що обвинувачені попередньо домовившись, з метою збагачення, відкрито викрали із салону автомобіля таксі мобільний телефон торгової марки "HuaweiAsctndY600", який належав ОСОБА_12, наведене не дає можливості встановити з якою метою обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 напали на потерпілу ОСОБА_11, чи з метою уникнути витрат по оплаті послуг таксі, чи з метою збагачення шляхом заволодіння майном, що знаходилося в автомобілі потерпілої, що у свою чергу має значення для правової кваліфікації їхніх дій.

У відповідності до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності" дії винної особи слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 187 і 115 КК України, в разі, коли потерпілого було вбито під час розбою, а не навпаки, як фактично випливає зі змісту обвинувального акту.

Також, в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.186 КК України зазначено, що він обвинувачується у відкритому викраденні у неповнолітнього ОСОБА_13 мобільного телефону торгової марки "Fly", водночас у списку потерпілих у межах кримінального провадження в обвинувальному акті вказаний потерпілий ОСОБА_14 (ОСОБА_14.)

Також, на думку суду в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні дані про вчинення такої процесуальної дії, як внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за п.4, п.6, п.12 ч.2 ст.115 КК України, відсутній повний перелік проведених процесуальних дій із зазначенням їх найменування, зазначено велику кількість повідомлень про призначення експертиз та висновків експертів без надання їх реквізитів. В зв'язку з цим суд вважає, що реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ч.2 ст.109 КПК України.

Також органом досудового розслідування не вжито достатніх заходів для встановлення причетності до скоєння інкримінованих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 злочинів інших осіб.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї прокурор, не погоджуючись з таким рішенням суду, просить скасувати дану ухвалу та призначити новий розгляд цього провадження у суді першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Прокурор вважає, що висновки суду є необґрунтованими і прийняте рішення суперечить положенням ст.370 КПК України. Також, на думку прокурора, обвинувальний акт відповідає вимогам Закону, оскільки в ньому вказані всі відомості, які наведені в ст.291 КПК України і виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення містить посилання на обставини, які згідно ст.91 КПК України входять в предмет доказування. Ставлячи питання про встановлення причетності до злочину інших осіб, на думку прокурора, суд вийшов за межі своїх повноважень на цій стадії процесу.

Також, на думку прокурора недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору і при складанні реєстру слідчим дотримано вимоги ч.2 ст.109 КПК України. Думка потерпілої ОСОБА_2, її представника ОСОБА_17 та законного представника ОСОБА_3 щодо задоволення клопотання про повернення обвинувального акта прокурору в ухвалі викладено неправильно. Вони вважали, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону та провадження слід призначити до судового розгляду.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни. Захисник ухвалу суду вважає законною та обґрунтованою. В обвинувальному акті не повністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення і в ньому є суперечності. Так, в ньому не вказано часу і місця вчинення інкримінованих обвинуваченими злочинів. Не зазначено точне місце складання обвинувального акта. Описки в імені представника обвинуваченого та потерпілого є недопустимими і пояснення з цього приводу не заслуговують на увагу. Оскільки досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, то цю дію обов'язково слід відтворювати в реєстрі матеріалів, що долучається до обвинувального акту.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 просить відмовити в її задоволенні, вважає, що його підзахисному ОСОБА_5 пред'явлене неконкретне обвинувачення, не повністю викладені обставини справи, не вказано часу та місця вчинення інкримінованих обвинуваченими злочинів, не описано спрямованість дій на умисел обвинувачених, а також реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам КПК.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора Ковальчук М.О., яка підтримала свою апеляційну скаргу, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та законного представника потерпілого ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, пояснення обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, думку їх захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, законного представника обвинуваченого ОСОБА_6, які ухвалу суду вважають законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, думку представника ГУНП Подлецького М.І, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до п.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Тобто, законодавець не конкретизує підстави повернення цього документа прокурору, а обмежується лише загальною вказівкою на його невідповідність вимогам КПК.

Разом з тим це мають бути порушення таких вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду.

Цих вимог Закону судом першої інстанції дотримано не було.

Щодо пред'явленого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачення, то за змістом п.5 ч.2 ст.291 КПК України, фактичні обставини кримінального правопорушення в обвинувальному акті викладаються так, як прокурор вважає їх встановленими.

Тому, висновок суду першої інстанції про неправильний виклад цих обставин в обвинувальному акті на цій стадії процесу є передчасним.

Також не можуть бути вирішені на цій стадії процесу і суперечності щодо спрямованості дій та умислу обвинувачених, оскільки в підготовчому судовому засіданні жодні докази суду не надаються і не досліджуються.

В обвинуваченні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.4 ст.187 КК України в обвинувальному акті вказано, що одразу після нападу та вбивства потерпілої ОСОБА_11 25 грудня 2015 року, повернувшись до автомобіля таксі д.н.з. НОМЕР_1, вони за попередньою змовою групою осіб, з метою збагачення викрали з салону автомобіля мобільний телефон.

Отже, в обвинувальному акті вказано час і місце вчинення цього злочину, а тому заперечення цього в ухвалі суду не відповідає дійсності.

Щодо анкетних відомостей потерпілого ОСОБА_14, то виклад його імені і по-батькові по різному дійсно пов'язаний з перекладом цих даних з російської мови на українську. Цей недолік є несуттєвим і він може бути усунутий в процесі розгляду кримінального провадження по суті.

У відповідності до ч.3 ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Тому вказівка суду в ухвалі що органом досудового розслідування не вжито, достатніх заходів для встановлення причетності до скоєння інкримінованих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочинів інших осіб не ґрунтується на вимогах закону і ця обставина не може бути причиною для повернення обвинувального акта прокурору.

Щодо стверджування в ухвалі суду про відсутність в реєстрі даних про внесення відомостей у ЄРДР щодо злочинів, які вміняються в вину обвинуваченим, то вони не відповідають дійсності, оскільки в пунктах 1-3 реєстру про це вказано.

Законодавством не передбачено обов'язковий перелік процесуальних дій та рішень, які повинні бути відображені в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Колегія суддів вважає, що недоліки обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які вказані в ухвалі суду не перешкоджають проведенню підготовчого судового засідання і призначенню судового розгляду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи суду першої інстанції про те що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не відповідає вимогам кримінального процесуального закону є необґрунтованим, оскільки ці порушення є несуттєвими і вони могли бути усунуті під час підготовчого засідання.

Окрім цього, в ухвалі суду не наводяться доводи , чому саме наведені порушення унеможливлюють призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Тому ухвала суду підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Також, в процесі розгляду даного кримінального провадження прокурор Ковальчук М.О. звернулася з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на два місяці, оскільки строк їх тримання під вартою спливає 14 жовтня 2016 року.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що є підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, виходячи з з наступного.

За змістом ст.331 КПК України суд, в провадженні якого є кримінальне провадження, незалежно від наявності клопотань, зобов'язаний розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку, якщо судове провадження не буде завершене до його спливу.

Як видно із ухвали, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спливає 14 жовтня 2016 року.

Судом апеляційної інстанції дане кримінальне провадження переглядається 12 жовтня 2016 року.

Тобто, незалежно від прийнятого колегією суддів, рішення по суті апеляційної скарги, протягом двох днів, які залишилися до закінчення строку тримання під вартою цих обвинувачених, вирішити питання доцільності їх тримання під вартою буде неможливим.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Ці обов'язки передбачені ч.7 ст.42 КПК України і серед них в обов'язок прибути за викликом до суду.

Враховуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, вчинених із застосуванням насильства до потерпілої, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічне позбавлення волі, а ОСОБА_4 також у вчиненні злочину середньої тяжкості щодо неповнолітнього потерпілого, то вони можуть ухилятися від виконання покладених на них обов'язків, в тому числі не прибути за викликом до суду для розгляду по суті кримінального провадження стосовно них і вони можуть переховуватися від суду.

Виходячи із наведеної мети та запобігання вказаним ризикам, колегія суддів приходить до висновку, що є потреба в продовженні строку тримання під вартою обвинувачених і застосувати до них більш м'які запобіжні заходи, як про це просять обвинувачені і їх захисники та законний представник, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії судового розгляду, то вважається доцільним строк тримання під вартою ОСОБА_4 і ОСОБА_5 продовжити на два місяці, тобто до 14 грудня 2016 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.331, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні Ковальчук М.О. задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 15 серпня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернуто прокурору Тернопільської області - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 14 грудня 2016 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, до 14 грудня 2016 року включно

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

СУДДІ - три підписи:

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду Тернопільської області І.М. Кунець