Ухвала суду № 61982893, 05.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 331/4222/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Скользнєва Н.Г.

Провадження № 22-ц/778/3693/16 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.

Суддів: Крилової О.В.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 30 квітня 2014 року на підставі наказу № 33-к її було прийнято на роботу до ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на посаду адміністратора системи в технічному відділі.

14 серпня 2014 року її було звільнено з підприємства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, про що підприємством було видано відповідний наказ № 72-к.

У зв'язку з тим, що на підприємстві заробітна плата виплачувалась невчасно та не в повному обсязі, на дату звільнення у підприємства перед нею виникла заборгованість по заробітній платі за період з 30 квітня 2014 року по 29 серпня 2014 року та заборгованість за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2016 року в загальній сумі 41 662,15 грн., у зв'язку з чим вона була вимушена неодноразово звертатися до суду з заявами про видачу судових наказів та позовами, за результатами розгляду яких були видані судові накази та ухвалені рішення, які набрали законної сили, проте, по день звернення до суду з даним позовом осанні не виконані.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2016 року по 31 травня 2016 року в сумі 14 519,70 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2016 року по 31 травня 2016 року (включно) в розмірі 14 519,70 грн.

Стягнуто з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» в дохід держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За положеннями ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (ст. 117 КЗпП України).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

За положеннями ст. 27 Закону України «Про оплату праці», п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядку), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При цьому, згідно з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі наказу № 33-к від 30 квітня 2014 року ОСОБА_3 було прийнято на роботу до ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на посаду адміністратора системи в технічному відділі з посадовою тарифною ставкою у погодинному розмірі та посадовим коефіцієнтом 3,0 згідно штатного розкладу, з 30 квітня 2014 року (а.с. 6).

Позивача було звільнено з підприємства з посади адміністратора системи в технічному відділі 29 серпня 2014 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, про що було видано наказ № 72-к від 14 серпня 2014 року (а.с. 7).

На день звільнення ОСОБА_3 з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» останнє повинно було виплатити їй заборгованість по заробітній платі, але виплата суми заборгованості по заробітній платі на день звільнення з підприємства не відбулася, у зв'язку з чим вона була вимушена звернутися до суду із заявами про видачу судових наказів, які набрали законної сили, та які не виконані.

Так, заборгованість по заробітній платі стягнута на користь позивача з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» судовими наказами Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2014р. (справа № 2-н/331/677/14), від 03.10.2014р. (справа № 2-н/331/1295/14) (а.с. 11, 12).

Крім того, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з моменту звільнення по 31 січня 2016 року (включно) були стягнуті рішеннями Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2015р. (провадження № 2/331/1054/15), від 29.09.2015р. (провадження № 2/331/1468/15), від 08.12.2015р. (провадження № 2/331/2112/15) та від 24.02.2016р. (провадження № 2/331/510/2016) (а.с. 13, 14-15, 16-17, 18), які набрали законної сили.

За положеннями ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судовими наказами та рішеннями Жовтневого районного суду м. Запоріжжя встановлено, що ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» не здійснило повного розрахунку зі звільненим працівником - ОСОБА_3

Розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з 01.02.2016р. по 31.05.2016р. (включно) становить: (21,90 грн. (середньогодинний заробіток) х 663 робочих години) = 14 519,70 грн. (а.с. 10, 20).

Таким чином, установивши під час розгляду справи, що позивачу не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь працівника середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2016р. по 31.05.2016р. (включно) в розмірі 14 519,70 грн. Зазначений висновок ґрунтується на матеріалах справи й вимогах вищенаведених норм матеріального права, у рішенні викладені обґрунтування висновку у відповідності до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що в діях підприємства відсутня вина по невиплаті заробітної плати працівникам підприємства, посилання на те, що підприємство не сплачувало належні працівникові грошові суми у зв'язку з арештом майна та грошових коштів правильність висновків суду не спростовують. Так, підприємство хоча і є державним, проте здійснює господарську діяльність (а.с. 77-94).

Та обставина, що керівники підприємства допускали порушення та зловживання, що призвели до арешту майна та грошових коштів і, як наслідок, до неотримання працівниками належних їм грошових сум, не може свідчити про відсутність вини підприємства.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається представник відповідача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: