Рішення № 61982652, 11.10.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5708/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовну заяву мотивує тим, що 03 квітня 2008 року ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 уклали шлюб, який було зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області у Книзі реєстрації шлюбів і зроблено відповідний актовий запис за № 149, про що видано Свідоцтво про шлюб серії 1-ФМ № 038332. 21 березня 2016 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду даний шлюб було розірвано. За час шлюбу, а саме 25 квітня 2008 року ними придбано майно: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,8 кв.м., з метою спільного проживання у ній сімєю. Після розірвання шлюбу виникли питання між ними, як колишнім подружжям, про поділ спільно набутого за час шлюбу майна. Досягнути згоди у позасудовому порядку вони не змогли.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що має право на виділ 1/2 частки квартири, розташованої в м. Ужгороді по вул. Жемайте, 13/26, або компенсації вартості 1/2 частки. Враховуючи вищенаведене позивач просить виділити ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 - вартістю 677 477 гривень, виділити ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 677 477 гривень та для державної реєстрації частки у квартирі АДРЕСА_2 визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку вказаної квартири. Стягнути з стягнути з відповідача судові витрати.

В судове засідання позивач та представникпозивача не з'явилися, на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача ОСОБА_4 згідно якого позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача та позивача та винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявсяналежним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило. На підставі наведеного суд керуючись ч. 1 ст. 224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

03 квітня 2008 року ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 уклали шлюб, який було зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області у Книзі реєстрації шлюбів і зроблено відповідний актовий запис за № 149, про що видано Свідоцтво про шлюб серії 1-ФМ № 038332.

21 березня 2016 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду по цивільній справі №308/1242/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.

За час шлюбу, а саме 25 квітня 2008 року згідно договору купівлі продажу ОСОБА_2 придбано майно: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,8 кв.м.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційного документа: 61830077 від 21.06.2016 р. встановлено, що нерухоме майно за адресою АДРЕСА_4, належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_3.

Згідно звіту про оцінку майна від 18 квітня 2016 року вартість квартири АДРЕСА_1, загальною площею 65,8 кв.м. становить 1354954,00 гривень.

Відповідно до ч.3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Між сторонами не укладався договір про розподіл майна. Відомості про укладення такого сторонами по справі суду не надавались.

У відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Як зазначено у ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Статтею 71 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно з п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, згідно приписів законодавства, яке застосовується до правовідносин між сторонами, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками вказаного майна і частки кожного в даному майні є рівними.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми Сімейного кодексу України, а також те, що відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись рівними правами, на засадах змагальності згідно вимог ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 57-59, 62, 209, 213, 215-218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 21, 24, 57, 60, 69-70 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.

Провести поділ майна, набутого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу.

Виділити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та визнати за нею право власності на наступне майно: 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Виділити ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4134,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5