Вирок № 61982582, 17.10.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/15122/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2016 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Леміш О.М

при секретарі - Химинець О.Я

з участю: прокурора - Куцин Я

адвоката Горінецький Й.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, українця, одруженого, з вишою освітою, тимчасово не працюючого (на момент вчинення кримінального правопорушення директору ДП «Великолазівський»), проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, згідно зі ст.89 КК України

- за ч. 1 ст. 175 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 перебуваючи на посаді директора

«Великолазівський» (ЄДРПОУ 00413825). що знаходиться за адресою: с. Стрипа.

Ужгородського району, умисно, безпідставно не виплатив заробітну плату працівникам

даного підприємства більш як за один місяць при наступних обставинах.

Відповідно до положень Статуту ДП «Великолазівський», затвердженого наказом

Мінагрополітики №701 від 06.12.2011, директор здійснює управління підприємством,

несе повну відповідальність за стан і діяльність підприємства, діє без доручення

(довіреності) від імені підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях,

формує штат підприємства, затверджує його структуру та штатний розпис,

розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства та цього

Статуту, укладає договори, видає довіреності, відкриває рахунки в установах банків, несе

відповідальність за виконання покладених на нього завдань, що визначені статутом,

формування та виконання фінансових планів, дотримання трудової і фінансової

дисципліни, несе відповідальність за своєчасну виплату заробітної плати, інших

встановлених законом виплат працівникам підприємства, несе відповідальність за

використання бюджетних коштів за цільовим призначенням в межах бюджетних

надходжень та інше.

Таким чином, будучи директором ДП «Великолазівський» з 28.11.1998 року по листопад 2014 року ОСОБА_2 відповідно до передбачених Статутом даного ДП повноважень, виконував організаційно- розпорядчі та адміністративно - господарські обов'язки та був керівником вказаного

підприємства і службовою особою.

Працюючи на вказаній посаді ОСОБА_2, являючись керівником та розпорядником коштів ДП Великолазівський будучи службовою особою підприємства , взяв на себе зобов'язання дотримуватись трудового законодавства, діючи

умисно, в порушення норм законодавства, що регламентують порядок, систему, форми та

строки оплати праці, а саме:

-ч.7 ст.43 Конституції України, згідно з якою право на своєчасне отримання-

винагороди за працю захищається законом;

-ч.І ст.97 Кодексу законів про працю України, у відповідності до якої оплата праці

робітників здійснюється погодинною, договірною або іншими системами оплати; оплата

може здійснюватись за результатами індивідуальних та колективних робіт;

-ч.4 ст.97 КЗпП, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган або

фізична особа не має право в односторонньому порядку приймати рішення з питань

оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними

договорами.

-ст.22 закону України «Про оплату праці», якою передбачено, що суб'єкти

організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з

питань оплати праці, які погіршують умови встановлені законодавством, угодами,

колективними договорами;

-ч.5 ст.97 КЗпП, ч.З ст.15 закону України «Про оплату праці», згідно з якими

оплата праці робітників здійснюється в першочерговому порядку; усі платежі

здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань

по оплаті праці;

-ч. 1 ст.21 закону України «Про оплату праці», відповідно якої робітник має право

на оплату праці у відповідності з актами законодавства та колективного договору на

підставі укладеного трудового договору;

-ч.І ст.115 КЗпП, ч.І ст.24 закону України «Про оплату праці», у відповідності до

яких заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки,

встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погоджені з

виборним органом первинної профспілкової організації або іншими уповноваженими на

представництво трудовим колективом органом (а у випадку відсутності таких органів -

представниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох

разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів та не

пізніше семи днів після закінчення періоду, за яким здійснюється виплата;

-ч.б ст.24 закону України «Про оплату праці», яка передбачає, що своєчасність та

обсяги виплати заробітної плати робітникам не можуть бути поставлені в залежність від

проведення інших платежів та їх черговості;

-ч.І ст.116 КЗпП, згідно з якою при звільненні робітника виплата всіх сум

належних йому від підприємства, установи, організації здійснюється в день звільнення;

-ст.21 КЗпП, відповідно до якої власник підприємства, установи, організації або

уповноважений ним орган виступає з однієї сторони трудового договору, та як

роботодавець, зобов'язаний забезпечити реалізацію трудових прав робітників, в тому

числі права на своєчасне отримання в повному обсязі заробітної плати.

ОСОБА_2 за період березень-грудень 2013 року та січень-серпень

2014 року, не дотримуючись порядку першочергового використання грошових коштів на

оплату праці, маючи реальну можливість виплачувати заробітну плату працівникам

підприємства при надходженні на рахунок та в касу підприємства грошових коштів на

загальну суму 419,1 тис. гривень, витрачаючи грошові кошти на потреби, не пов'язані з

виплатою заробітної плати, безпідставно не виплачував заробітну плату більш ніж за

один місяць працівникам підприємства.

Так, ОСОБА_2 у встановлений законом строк не виплатив заробітну плату

наступним працівникам ДП «Великолазівський» за період березень-грудень 2013 року та

січень-серпень 2014 року: _

1.ОСОБА_3 - 15 732,45 гривень;

2.ОСОБА_4 - 23 961,01 гривень;

3.ОСОБА_5 - 17 038,98 гривень;

4.ОСОБА_6 - 13 598,75 гривень;

5.ОСОБА_7 - 8 837,98 гривень;

6.ОСОБА_8 - 10 258,70 гривень;

7.ОСОБА_9 - 10 142,40 гривень;

8.ОСОБА_10 - 20 075,20 гривень;

9.ОСОБА_11 - 10 715,29 гривень;

10.ОСОБА_12 - 10 124,05 гривень;

11.ОСОБА_13 - 12 470,24 гривень;

12.ОСОБА_14 - 3 801,82 гривень;

13.ОСОБА_15 - 326,76 гривень;

Загальна сума невиплати заробітної плати директором ДП «Великолазівський» ОСОБА_2 найманим працівникам підприємства за період березень - грудень 2013 року

та січень-серпень 2014 року становить 157 083,63 гривень.

Факт невиплати заробітної підтверджується актом перевірки додержання

суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №07-17-029/0586 проведеного Територіальною Держаною

інспекцією з питань праці у Закарпатській області.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ч.І ст.175 КК

України, кваліфікуючими обставинами якого є безпідставна невиплата заробітної плати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у скоєнні інкримінованого злочину визнав повністю, підтвердив вказані в обвинувальному висновку обставини. Розкаявся у скоєному, просив його суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненому злочині, ОСОБА_2 просив суд не допитувати свідків, не оголошувати матеріали справи, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.

Покази ОСОБА_2 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченою не оспорюються, при цьому допитати обвинуваченого і вивчити матеріали кримінального провадження в частині які характеризують особу обвинуваченого, а також вивчити матеріали справи згідно опису документів переданих до суду у кримінальному провадженні №42014070170000020 від 25.07.2014 року , зміст даної статті ОСОБА_2 роз'яснено..

Потерпілі в процесі розгляду справи заначили, що тривалий час їм не виплачувалась заробітна плата, на даний час питання по заробітній платі вирішено.

Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом.

Оцінюючи зібрані докази, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого злочину доведена повністю, його дії органом досудового слідства правильно кваліфіковані за ч. 1ст. 175 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 є його щире каяття .

Обставини, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Суд враховує, що ОСОБА_2 характеризується позитивно , на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, фтизіатра не перебуває, має постійне місце роботи, отримує не високий дохід та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання у виді штрафу .

Цивільний позов - не заявлявся.

Судові витрати по справі- відсутні.

Таким чином, на підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 175 КК України та прзначити йому порання у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів громадян (десять тисяч двісті тридцять чотири грн.).

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Леміш О.М