Рішення № 61982502, 10.10.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1967/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі : головуючого судді Леміш О.М.,

при секретарі Химинець О.Я.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2І до ТзОВ "Кредитні ініціативи" , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу , третя особа без самостійних вимог на боці відповідачів - МВ ДВС Ужгородського МРУЮ про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2І звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який мотивував тим, що 25 січня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинив виконавчий напис за р.н. № 1327 яким пропонував стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" заборгованість що виникла з договору про іпотечний кредит № 76/7-07 від 25 травня 2007 року на загальну суму 2 936 082,53 грн. Стягнення проводиться в період з 26 березня 2016 р. по 18 грудня 2015 р.

Виконавчий напис вчинено на договорі про іпотечний кредит № 76/7-07 від 25 травня 2007 р. укладений між банком та позичальником у простій письмовій формі .

Постановою відділу МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 10 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження № 50078314 .

Позивач вважає виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню , оскільки 25 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ Промислово-інвестиційний банк укладено договір про іпотечний кредит за умовами якого банк зобов'язався видати позичальнику грошові кошти в сумі 252 500 грн. з кінцевим терміном погашення до 24 травня 2027 року .

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172 "Про' затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів проводиться стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами що передбачають, зокрема, сплату грошових сум. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність; заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Виконання кредитного договору іпотеки забезпечувалося договором іпотеки укладеним між Промінвестбанком та ОСОБА_4 що посвідчувався приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Зазначена інформація відображена у інформаційній довідці від 06,05.2015 р. Також обставини що між позивачем та банком укладався кредитний договорір у простій письмовій формі в договір іпотеки укладався між банком та майновим поручителем підтверджується копією рішення апеляційного суду Закарпатської області від 04.03.2015 р.

За вказаних вище обставин а саме відсутність між кредитором та ОСОБА_2 нотаріально посвідченої угоди у "Кредитні ініціативи" не виникло права на захист порушеного права шляхом вчинення виконавчого напису, а нотаріуса відсутні підстави для його вчинення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд такий задовільнити.

Відповідачі в судове засідання повторно не зявилися, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.

Разом з тим від приватного нотаріуса ОСОБА_3А до суду адійшов лист , відповідно до якого він наддав документи які були витребувані судом на підставі яких ним було вчинено виконавчиф напис, а також з листа вбачається, що він просить суд розглянути справу у його відсутності, протии позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні та зазначає, що не може бути відповідачем по справі.

Заслухавши позицію представника позивача, дослідивши матеріали справи , оцінивши належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 25 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ Промислово-інвестиційний банк укладено договір про іпотечний кредит за умовами якого банк зобов'язався видати позичальнику грошові кошти в сумі 252 500 грн. з кінцевим терміном погашення до 24 травня 2027 року .

Вказаний договір було забезпечено іпотекою, а саме майном, про що свідчить договір іпотеки укладений між Промінвестбанком та ОСОБА_4 що посвідчувався приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5

У зв"язку з невиконанням своїх зобов»язань ОСОБА_2І за договором Рішенням суду на майно ОСОБА_4І було звернуто стягнення , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2І перед банком.

Наведене підтверджується рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 04 березні 2015 року , згідно якого В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 76/7-07 від 25.05.2017 року , яка станом на 28.02.2013 року складає 479 038, 07 грн.- звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3статті 61 ЦПК Українивстановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, 25 січня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинив виконавчий напис за р.н. № 1327 яким пропонував стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" заборгованість що виникла з договору про іпотечний кредит № 76/7-07 від 25 травня 2007 року на загальну суму 2 936 082,53 грн. Стягнення проводиться за період за 26 березня 2013 р. по 18 грудня 2015 р.

Виконавчий напис вчинено на договорі про іпотечний кредит № 76/7-07 від 25 травня 2007 р. укладений між банком та позичальником .

Постановою відділу МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 10 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження № 50078314 .

Таким чином, звернення стягнення на майно ОСОБА_4О в рахунок погашення суми богу здійснено за заборгованість станом на 28.02.2013 року, а виконавчий напис на іпотечний договір вчинений нотаріусом про стягнення боргу за інший період, а саме з 26.03.2013 року по 18.12.2015 року.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно достатті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність

Згідно ст. ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Межі заявлених вимог включають в себе, зокрема, предмет та підстави позову.

Відповідно до положень ч. 2 ст.31, п. 5 ч. 2 ст.119 ЦПК України, підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Згідно розяснень, які містяться впостанові Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», предмет позовуце те, що конкретно вимагає позивач, підстава позовучим він обґрунтовує свої вимоги, зміст вимоги - який спосіб захисту свого права він обрав. Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Стаття 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати"передбачено, що Іпотечний борг виникає з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг за умови дотримання встановлених цим Законом вимог.

Статею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст. 14 Цивільного кодексу України, виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, серед іншого - сплата неустойки.

ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 цього Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порідку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вищевказаному Переліку.

Відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порідку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172 до таких документів належать кредитні договори, договори про іпотечний кредит , за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою ним у постанові від 20 травня 2015 року у справі №6-158цс15, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Так, суд дійшов висновку, що Відповідач ТОВ Кредитні ініціативи подав нотаріусу всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Нотаріус перевіряє тільки наявність необхідних документів, передбачених вказаною постановою Кабінету Міністрів України, а не встановлює права та обовязки учасників правовідносин.

Таким чином, виконавчий напис нотаріуса за формою і змістом відповідає вимогам закону.

Посилання позивача на відсутність підстав для вчинення виконавого напису нотаріусом у зв"язку з відсутність між кредитором та ОСОБА_2І нотаріально посвідченої угоди , посилаючись на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172 є помилковим, оскільки в даному випадку йшла мова про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит , за умовами якого банк зобов"язався видати позичальнику грошові кошти , на умовах строковості та платності , а не про звернення стягнення на майно, на предмет іпотеки за договором іпотеки укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_4О, що в свою чергу посвідчувався приватним нотаріусом Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_5Д, що і зазначено самим позивачем в його позові..

Чинним законодавством не передбачено обов"язкової нотаріальної реєстрації договору кредиту , хоча ст. 18 ЗУ "Про іпотеку " передбачено що Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно ст. 1 вказаного закону Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

А відповідно до ст. 1054. ЦКу За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином договір про іпотечний кредит (договір кредиту) та договір іпотеки є різними поняттями, а тому нотаріус отримавши оригінал договору кредиту (договору іпотечного кредиту) при здійсненні виконавчого напису вимоги чинного законодавства не порушив.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що повідомлення-вимога про усунення порушень направлялася позивачу на адресу, зазначену в договорі , а саме Закарпатська обл. м. Ужгород, вул. Швабська, буд. 51. Письмова вимога повинна надсилатись способом, передбаченим договором. Відправлення було здійснене рекомендованим листом, про що свідчить реєстр поштових відправлень, номер відправлення 0407314510405. Таким чином посилання представника позивача на неотримання його довірителем вказаної вимоги є безпідставним, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цього, або поважність причин не отримання зазначеного листа, позивачем не представлено.

Крім того, в прохальній частині позову , позивач просив суд визнати дії приватного нотаріуса неправомірними, на що суд зазначає таке.

У п. 16 Постанови Пленуму ВССУ № 3 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" зазначено: "Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ч. 2ст. 50 Закону N 3425-XII). Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства".

Тобто, вимоги про визнання дій нотаріуса щодо видачі виконавчого напису протиправними можуть бути задоволенні виключно у випадках коли нотаріусом порушено правила вчинення нотаріальної дії (порушено процедуру), а не у випадках коли боржник вказує на те, що вимоги не були безспірними.

Таким чином, вимоги щодо визнання дій приватного нотаріуса неправомірними задоволенню не підлягають у зв'язку з необґрунтованістю.

Окрім наведеного, як слідує з роз'яснень, наданих у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Інакше кажучи, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Таким чином, оскільки, нотаріус, який вчинив виконавчий напис не може бути відповідачем за даним позовом, а дійсним відповідачем може бути лише кредитор, то позовні вимоги ОСОБА_2І пред'явлені до приватного нотаріуса ОСОБА_3А . є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 14, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України

РІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2І до ТзОВ "Кредитні ініціативи" , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу , третя особа без самостійних вимог на боці відповідачів - МВ ДВС Ужгородського МРУЮ про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

З повним рішенням суду сторони можуть ознайомитись через 5 днів.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_7