Ухвала суду № 61982375, 11.10.2016, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/572/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого Фейір О. О., при секретарі Кузьма Т. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Берегово заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Берегівського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Рішенням Берегівського районного суду від 18.05.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, шлюб між нею та відповідачем розірвано та стягнуто аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина.

22 вересня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Берегівського районного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі. Заява мотивована тим, що при прийнятті рішення судом не враховано, що позивач просила залишити їй шлюбне прізвище «Чірпак». У звязку з цим просить прийняти додаткове рішення з посиланням на те, що позивач залишає після розірвання шлюбу прізвище «Чірпак».

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не зявилися, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (а. с. 41, 42).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК і воно не може змінити суті основного рішення.

Як вбачається з позовної заяви позивач ОСОБА_1 просила розірвати шлюб та стягувати аліменти з ОСОБА_3 на утримання сина, допустивши негайне виконання судового рішення в межах суми платежу, встановлених законом. Разом з тим, позивач тільки в мотивувальній частині позовної заяви вказала, що залишає попереднє прізвище «Чірпак», при цьому, в резолютивній частині позову не зазначила цього.

Разом з тим, даючи пояснення в судовому засіданні 08.04.2016 року, позивач ОСОБА_1 не вказала про бажання залишити шлюбне прізвище.

Згідно ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у звязку із реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки рішенням Берегівського районного суду від 18.05.2016 року не порушено право позивача надалі іменуватися шлюбним прізвищем, та враховуючи те, що при ухваленні рішення судом були вирішені всі питання, тому слід відмовити в ухваленні додаткового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 220 ЦПК України,

рішив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом пяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд.

Суддя ОСОБА_4.