Ухвала суду № 61982275, 13.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/11916/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1758/2016

Головуючий у 1 інстанції: Павленко О.М. Єдиний унікальний номер 219/11916/15-ц

Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1758/2016

Категорія: 53

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Груіцької Л.О., Корчистої О.І.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» про стягнення заборгованості по оплаті лікарняних, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Посилався на те, що з 2 квітня 2012 року по 5 серпня 2014 року від працював в ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» робочим підземної шахтної професії. В грубе порушення вимог закону з березня 2014 року йому нерегулярно виплачувалась заробітна плата, на день його звільнення 5 серпня 2014 року йому не були оплачені лікарняні та існує заборгованість по їх оплаті, а саме за лікарняним №611318 за період з 28.03.2014 року по 04.04.2014 року на суму 2 729,34 грн. та за лікарняним № 836514 за період з 05.04.2014 року по 05.05.2014 року на суму 10 007,58 грн., всього 12 736, 92 грн.. Ці лікарняні листки були здані роботодавцю для оплати своєчасно, але не були ним оплачені, посилаючись на брак коштів. Уточнивши позовні вимоги позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, що складається з оплати лікарняних в сумі 12 736, 92 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 125 417 грн. 60 коп..

Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального права, принципу верховенства права. Зокрема, зазначає, що суд не залучив з власної ініціативи у якості третьої особи Донецьке обласне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Згідно листа цього відділення станом на 02 серпня 2016 року лікарняні йому не були оплачені. У разі залучення судом вказаного відділення у якості третьої особи ця обставина була б встановлена на час розгляду справи. Ним була надана трудова книжка, як доказ перебування його у трудових відносинах з відповідачем, та лікарняні листки, у яких зазначена сума виплат, що розрахована самим роботодавцем. Також він надав розрахунковий листок, з якого вбачається його тарифна ставка, отже суд мав можливість задовольнити його позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, виходячи із того, що чинне законодавство дозволяє стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи із тарифної ставки у разі відсутності даних про середньоденний заробіток. Отже, суд неправомірно не захистив його права. У даному конкретному випадку не має значення для справи чи є він особою, яка перемістилась на підконтрольну територію України чи ні, оскільки захист судом його законних конституційних прав не може бути поставлений в залежність від набуття тим статусу внутрішньо переміщеної особи, оскільки громадяни України мають рівні конституційні права та існує заборона дискримінації.

В засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені шляхом опублікування оголошення у пресі та на офіційному сайті суду. (позивач проживає, а відповідач знаходиться у населених пунктах, на території яких приймання поштових відправлень не здійснюється).

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій він також зазначив, що повністю підтримує доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що не надано належних та достовірних доказів того, що остаточний розрахунок з позивачем не проведено, зокрема, що йому не оплачено лікарняні, наявність копій лікарняних листків таким доказом не є. На численні запити суду відповідачем інформація щодо наявності чи відсутності заборгованості перед відповідачем не надана, тому суд позбавлений можливості перевірити вказані обставини, а судове рішення не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Вказаний висновок суду є вірним, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону.

Згідно із ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Позивачем на підтвердження позову надано копію трудової книжки та копії листків непрацездатності.

Із копії трудової книжки вбачається, що 02 квітня 2012 року позивач був прийнятий на роботу в ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» горноробочим очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 10 серпня 2012 року переведений горноробочим очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 05.08.2014 року звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Із копій листків непрацездатності вбачається, що за листком серії АГК №611318 позивач не працював з 28 березня 2014 року по 14 квітня 2014 року, за цей період належить до виплати 2 729 грн. 34 коп., включено до платіжної відомості за квітень 2014 року; за листком серії АГК № 836514 позивач не працював з 05 квітня 2014 року по 05 травня 2014 року, за цей період до виплати належить 10 007 грн. 58 коп., включено до платіжної відомості за травень 2014 року.

На неодноразові запити суду відповідачем, який знаходиться у населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, не було надано відповіді та доказів щодо сплати позивачеві днів непрацездатності за вказаними лікарняними листками.

Самі по собі копії лікарняних листків, наданих позивачем, не є належними та допустимими доказами того, що розрахунок з позивачем не проведено та існує заборгованість по їх оплаті.

До апеляційної скарги позивачем додано копію відповіді від 02.08.2016 року, отриманої ним від виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. З вказаної відповіді вбачається, що заява - розрахунок страхувальника ПАТ «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» на фінансування нарахованої йому допомоги по тимчасовій непрацездатності за періоди з 28.03.2014 року по 04.04.2014 року та з 05.04.2014 року по 05.05.2014 року надані до Шахтарської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду 12 травня 2014 року та 19 червня 2014 року відповідно. Виконавчою дирекцією Донецького обласного відділення Фонду для здійснення фінансування матеріального забезпечення надані платіжні доручення до Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області, однак, станом на 07.11.2014 року платежі казначейством не були проведені.

Однак, ця відповідь також не є беззаперечним доказом існування заборгованості по оплаті лікарняних листків.

З метою належної перевірки доводів апеляційної скарги апеляційним судом витребувано індивідуальні відомості про застраховану особу позивача з пенсійного фонду України, з яких вбачається, що за квітень 2014 року сума заробітку для нарахування пенсії становить 9552,69 грн. страхові внески сплачені, за травень 2014 року сума заробітку для нарахування пенсії становить 9949,66 грн. страхові внески сплачені.

Згідно з ч.6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною 12 статті 20 цього закону визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Таким чином і вказані індивідуальні відомості про застраховану особу не свідчать про не оплату лікарняних листків, нараховані до виплати суми за якими були включені у платіжні відомості за квітень та травень 2014 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Оскільки відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту не оплати лікарняних листків рішення суду про відмову у задоволенні позову є правильним, воно відповідає встановленим у справі фактичним обставинам та вимогам матеріального і процесуального закону, тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення немає.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: