Ухвала суду № 61982223, 12.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 0508/4676/2012 Номер провадження 22-ц/775/1359/2016

Головуючий у 1 інстанції: Алтухова О.С. Єдиний унікальний номер 0580/4676/2012

Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1359/2016

Категорія: 81

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Постолової В.Г., Санікової О.С.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 квітня 2012 року у справі за поданням головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 26 липня 2016 року відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі №05804676/2012 за поданням відділу ДВС Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про тимчасове обмеження керівника боржника - юридичної особи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, відновлено ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 5 квітня 2012 року, якою задоволено подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку та встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи ТОВ «Охоронна фірма «С.Б.Р.» ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1 за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 5 квітня 2012 року. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що, як вбачається з оскаржуваної ухвали, головний державний виконавець відділу ДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку звернулась до суду з поданням 08.02.2012 року, а ухвалу було винесено судом лише 05.04.2012року, тобто майже через два місяці, що свідчить про грубе порушення приписів ст. 377 -1 ЦПК України. Також у тексті ухвали невірно вказано реквізити рішення Київського районного суду м. Донецька, у зв'язку із примусовим виконанням якого державний виконавець звернувся з поданням, рішення Київського районного суду м. Донецька у справі №2-3584/10 було прийняте 09.12.2010 року, а не 09.12.2011 року, як зазначено в ухвалі, отже, в оскаржуваній ухвалі відсутня підстав, яка б обґрунтовувала звернення державного виконавця з поданням щодо обмеження його у справі виїзду за межі України. В ухвалі суду не приведено обґрунтування ухилення боржника від виконання покладених на нього обов'язків, зазначено лише, що станом на 06.02.2012 року боржником не здійснено дій, спрямованих на виконання виконавчого документу. Однак, саме по собі самостійне невиконання боржником своїх зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов'язків. Обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України покладається на державного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням. В порушення ст. 291 ЦПК України в оскаржуваній ухвалі зазначено, що апеляційна скарга може бути подана до Ворошиловського районного суду м. Донецька протягом п'яти днів з дня отримання ухвали, хоч ст. 291 ЦПК України встановлено, що апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Також, на дату винесення оскаржуваної ухвали він не знаходився у трудових відносинах з боржником - ТОВ «Охоронна фірма «С.Б.Р.», не був керівником боржника, оскільки наказом від 30.04.2010 р. №22 він був звільнений з роботи у вказаному товаристві. Таким чином, застосування до нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є незаконним та свідчить про неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні. Представник відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку в засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - судової повістки, з якого вбачається, що відправлення отримане 05.10.2016 року уповноваженою особою.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Встановлюючи тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи ТОВ «Охоронна фірма «С.Б.Р.» ОСОБА_1 до виконання зобов'язань за рішенням суд зазначив в ухвалі, що подання підлягає задоволенню та виклав зміст статей 11 частини 1 п.18 Закону України «Про виконавче провадження» та 377-1 ЦПК України.

З вказаним висновком суду погодитись неможливо, оскільки він не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну" від 21 січня 1994 року ( в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин), громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.09.1999 року ( в редакції, що діяла на час розгляду судом подання) державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно зі статтею 377- 1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Згідно з ч. 2 ст. 377 - 1 ЦПК суд розглядає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за участю державного виконавця.

Державний виконавець зобов'язаний довести суду, надавши відповідні матеріали виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України, суд має визначити факт ухилення боржника від виконання рішення суду.

Під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Із оскаржуваної ухвали вбачається, що 8 лютого 2012 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТОВ «Охоронна фірма «С.Р.Б.» ОСОБА_1. Посилався на те, що на виконанні у відділі ДВС Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку знаходяться виконавчі провадження по примусовому виконанню рішення Київського районного суду м. Донецька №2-3584 від 09.12.2011 року про стягнення з ТОВ «Охоронна фірма «С.Р.Б.» на користь ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу заробітну плату у розмірі 13 375,65 грн., моральну шкоду у розмірі 3 000 грн., усього 16 375,65 грн. та рішення Київського районного суду м. Донецька №2-3584 від 09.12.2011 року про поновлення на роботі ОСОБА_2 на посаді начальника вахти ТОВ «Охоронна фірма «С.Р.Б.» з 06.03.2009 року. Станом на 06.02.2012 року боржником не вчинено дій, спрямованих на виконання виконавчого документу.

Задовольняючи подання державного виконавця суд, в порушення вимог п.3 ч.1 ст. 210 ЦПК України, не зазначив в ухвалі жодного мотиву на обґрунтування задоволення заяви головного державного виконавця та обмежився лише вказівкою про те, що дослідивши матеріали, додані до подання, вважає, що подання підлягає задоволенню, а також виклав зміст статей 11 частини 1 п.18 Закону України «Про виконавче провадження» та 377-1 ЦПК України.

Із доданої до апеляційної скарги копії трудової книжки ОСОБА_1, оригінал якої оглянутий апеляційним судом, вбачається, що він був прийнятий на посаду директора ТОВ «Охоронна фірма «С.Р.Б.» наказом від 10.06.2008 року та звільнений з цієї посади наказом від 30.04.2010 року.

Отже, підтверджено, що на час винесення оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 не був керівником боржника - ТОВ «Охоронна фірма «С.Р.Б.», тому встановлення щодо нього обмежень у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за рішеннями, боржником у яких є ТОВ «Охоронна фірма «С.Р.Б.» не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Ухвала суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 24 - 1 частини першої статті 293 ЦПК України). Водночас стаття 324 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку. Оскарження ухвал апеляційного суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у цій статті, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. Тому дана ухвала касаційному оскарженню не підлягає. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі N 6-716цс15.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ч.1 п.2, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 квітня 2012 року скасувати.

Відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, як керівника боржника - юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма «С.Б.Р.» .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді: