Постанова № 61982196, 11.10.2016, Селидівський міський суд Донецької області

242/4379/16-а

2а/242/139/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Селидове 11 жовтня 2016 року

Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючий - суддя Моцний О.С., при секретарі Нарижній О.Г., представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління ПФУ в м. Селидове про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в місті Селидове про визнання протиправними дій, зобов'язання усунути порушення, вказуючи, що згідно рішення Донецької обласної ради від 16.12.1993 року був обраний на посаду судді Селидівського міського суду Донецької області та зарахований до штату Селидівського міського суду Донецької області відповідно до наказу начальника Донецького обласного управління юстиції №398 від 23.12.1993 року. 1.12.1998 року був призначений виконуючим обов'язки заступника голови Селидівського міського суду згідно наказу №301 начальника Донецького обласного управління юстиції. Указом Президента України №792/99 від 05.07.1999 року призначений заступником голови Селидівського міського суду Донецької області. Постановою Верховної Ради України №2286-ІІІ від 22.02.2001 року був обраний на посаду судді Донецького обласного суду безстроково та з 12.03.2001 року зарахований до штату судової колегії в кримінальних справах Донецького обласного суду згідно наказу голови Донецького обласного суду №70 від 11.03.2001 року (з 20.08.2001 року - апеляційний суд Донецької області). З 04.05.2005 року був переведений на посаду судді судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Донецької області згідно наказу голови суду №139к від 28.04.2005 року. Постановою Верховної Ради України №634-VIII від 16.07.2015 року був звільнений з посади судді апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Згідно наказу №230к від 24.07.2015 року був відрахований зі штату апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. На час звільнення та відрахування зі штату стаж роботи суддею позивача складав більш 21 року.

Позивач також зазначає, що після прийняття постанови Верховної Ради України №634-VIII від 16.07.2015 року про звільнення з посади судді апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку та відрахування 24.07.2015 року зі штату апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку, він звернувся у встановленому порядку до відповідача - управління Пенсійного фонду України в місті Селидове 13.08.2015 року із заявою та поданням про призначення мені довічного грошового утримання, відповідно до вимог постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1, у тримісячний строк після відрахування його зі штату суду, та просив призначити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з дня наступного після відрахування зі штату суду. Проте, рішенням начальника управління Пенсійного фонду України в місті Селидове від 14 серпня 2015 року позивачу було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання за нормами статті 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у зв'язку з тим, що діючим законодавством не передбачено призначення щомісячного довічного грошового утримання. Зазначене рішення УПФУ в м. Селидове позивач оскаржив до адміністративного суду. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області від 14 серпня 2015 року щодо відмови в призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області призначити ОСОБА_3 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з дня наступного після відрахування зі штату суду, тобто з 25 липня 2015 року. Дана постанова суду набрала чинності та є обов'язковою для виконання.

Далі позивач вказує на те, що після отримання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року, 4 серпня 2016 року повторно звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Селидове зі заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання на підставі раніше наданих документів та додатково надав до заяви довідки апеляційного суду Донецької області про заробітну плату для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі змінами розміру заробітної плати працюючих суддів у вересні 2015 року та у травні 2016 року. Згідно довідки №35-12/103/2016 від 26.07.2016 року розмір заробітної плати діючого судді апеляційного суду Донецької області, який враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці склав у вересні 2015 року 24252 грн. 80 коп., в тому числі оклад 15158 грн., надбавка за вислугу років (60%) 9094 грн. 80 коп. Згідно довідки №35-12/102/2016 від 26.07.2016 року розмір заробітної плати діючого судді апеляційного суду Донецької області, який враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці склав у травні 2016 року 25520 грн. 00 коп., в тому числі оклад 15950 грн., надбавка за вислугу років (60%) 9570 грн. 00 коп. 23 серпня 2016 року позивач отримав повідомлення №1517 від 15.08.2016 року від УПФУ в м. Селидове Донецької області, що згідно його заяви від 04.08.2016 року йому з 25.07.2015 року призначено довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про статус суддів» з урахуванням стажу судді 21 рік 6 місяців 2 дні. Як зазначено в повідомленні «пенсію обчислено з посадового окладу 21436 грн. станом на 31.05.2015 року. Розмір пенсії становить:

З 25.07.2015 по 31.07.2015 9490.00

З 01.08.2015 по 31.08.2015 9490.00

З 01.09.2015 по 30.11.2015 10740.00

З 01.12.2015 по 29.02.2016 10740.00

З 01.03.2016 по 30.04.2016 10740.00

З 01.05.2016 по 07.06.2016 10740.00

З 08.06.2016 по 31.07.2016 17578.18

З 01.08.2016 по 25.03.2030 17578.18

З 26.03.2030 довічно 17578.18».

Позивач не погоджується з такими діями відповідача та зауважує, що під час розрахунку йому щомісячного довічного грошового утримання відповідач неправомірно застосував обмеження граничного розміру суддівської винагороди за період з 25.07.2015 року до 07.06.2016 року, а також неправомірно взяв для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання розмір суддівської винагороди судді апеляційного суду Донецької області на 31.05.2015 року, тобто на час мого звільнення позивача без подальшого його перерахунку з 01.09.2015 року та з 01.05.2015 року. Вважає, що дії відповідача щодо застосування обмеження граничного розміру суддівській винагороди та розрахунку її, без застосування змін, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, суперечать вимогам статей 22, 58, 64, 126 Конституції України, 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Рішенню Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № -3-рп/2013, Рішенню Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також суперечать обставинам, встановленим постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року, яка набрала чинності. У зв'язку з цим просить суд визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача здійснити йому розрахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% суддівської винагороди судді апеляційного суду Донецької області, з урахуванням раніш виплачених сум, а саме: за період з 25.07.2015 року по 31.08.2015 року включно, з розрахунку суддівської винагороди судді апеляційного суду Донецької області у розмірі 21436 гривень, без обмеження його максимального розміру, за період з 01.09.2015 року по 30.04.2016 року включно, з розрахунку суддівської винагороди судді апеляційного суду Донецької області у розмірі 24252 гривні 80 копійок, без обмеження його максимального розміру, з 01.05.2016 року з розрахунку суддівської винагороди судді апеляційного суду Донецької області у розмірі 25520 гривень, без обмеження його максимального розміру, з подальшим перерахунком при підвищенні суддівської винагороди (заробітної плати) судді апеляційного суду Донецької області.

Позивач в судове засідання не з'явився, просить розглянути справу у його відсутність та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав та просив відмовити через їх необґрунтованість.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював на посадах судді з грудня 1993 року по липень 2015 року. Постановою Верховної Ради України №634-VIII від 16.07.2015 року був звільнений з посади судді апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Згідно наказу №230к від 24.07.2015 року був відрахований зі штату апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. На час звільнення та відрахування зі штату стаж роботи суддею позивача складав більш 21 року.

Після прийняття постанови Верховної Ради України №634-VIII від 16.07.2015 року про звільнення з посади судді апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку та відрахування 24.07.2015 року зі штату апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку, позивач звернувся у встановленому порядку до відповідача - управління Пенсійного фонду України в місті Селидове 13.08.2015 року із заявою та поданням про призначення мені довічного грошового утримання, відповідно до вимог постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1, у тримісячний строк після відрахування його зі штату суду, та просив призначити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з дня наступного після відрахування зі штату суду. Рішенням начальника управління Пенсійного фонду України в місті Селидове від 14 серпня 2015 року позивачу було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання за нормами статті 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у зв'язку з тим, що діючим законодавством не передбачено призначення щомісячного довічного грошового утримання. Зазначене рішення УПФУ в м. Селидове позивач оскаржив до адміністративного суду. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області від 14 серпня 2015 року щодо відмови в призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області призначити ОСОБА_3 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з дня наступного після відрахування зі штату суду, тобто з 25 липня 2015 року. Дана постанова суду набрала чинності та є обов'язковою для виконання. Після отримання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року, 4 серпня 2016 року позивач повторно звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Селидове зі заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання на підставі раніше наданих документів та додатково надав до заяви довідки апеляційного суду Донецької області про заробітну плату для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі змінами розміру заробітної плати працюючих суддів у вересні 2015 року та у травні 2016 року. Згідно довідки №35-12/103/2016 від 26.07.2016 року розмір заробітної плати діючого судді апеляційного суду Донецької області, який враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці склав у вересні 2015 року 24252 грн. 80 коп., в тому числі оклад 15158 грн., надбавка за вислугу років (60%) 9094 грн. 80 коп. Згідно довідки №35-12/102/2016 від 26.07.2016 року розмір заробітної плати діючого судді апеляційного суду Донецької області, який враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці склав у травні 2016 року 25520 грн. 00 коп., в тому числі оклад 15950 грн., надбавка за вислугу років (60%) 9570 грн. 00 коп. 23 серпня 2016 року позивач отримав повідомлення №1517 від 15.08.2016 року від УПФУ в м. Селидове Донецької області, що згідно його заяви від 04.08.2016 року йому з 25.07.2015 року призначено довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про статус суддів» з урахуванням стажу судді 21 рік 6 місяців 2 дні. Як зазначено в повідомленні «пенсію обчислено з посадового окладу 21436 грн. станом на 31.05.2015 року. Розмір пенсії становить:

З 25.07.2015 по 31.07.2015 9490.00

З 01.08.2015 по 31.08.2015 9490.00

З 01.09.2015 по 30.11.2015 10740.00

З 01.12.2015 по 29.02.2016 10740.00

З 01.03.2016 по 30.04.2016 10740.00

З 01.05.2016 по 07.06.2016 10740.00

З 08.06.2016 по 31.07.2016 17578.18

З 01.08.2016 по 25.03.2030 17578.18

З 26.03.2030 довічно 17578.18».

Згідно з ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 9 ч.4 ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

При цьому звільнення судді відбувається за наявності в судді відповідного стажу роботи, який визначено в частині першій ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (виключено слова), за якою суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст. 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Отже, право на відставку виникає з часу, з якого стаж роботи на посаді судді досяг 20 років і саме ця обставина є єдиною умовою набуття права на відставку. Факт подання заяви про відставку є лише доказом реалізації цього права.

Наведені положення закону знайшли свою деталізацію у рішенні Конституційного Суду України №10-рп/2013 від 19.11.2013 року ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» у справі щодо відповідності Конституції України статей 103,109,131,132,135,136,137, п.п.1 п. 2 розділу XI1 «Прикінцеві положення» Закону України № 2453-V1.

Зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що положення розділу VIII Конституції України та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді, що нетотожне призначенню та виплаті пенсії громадянам на загальних підставах.

Наслідком відставки є припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно із положеннями ч.4 статті 138 Закону №2453-УІ в редакції 07.07.2010 року, щомісячне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Право на відставку позивач набув у грудні 2013 року. Своє волевиявлення щодо звільнення у відставку, відповідно до п.9 ч.5 статті 126 Конституції України позивач висловив у письмовій заяві на адресу Верховної Ради України 6 березня 2014 року і того ж дня звернувся із заявою до Вищої ради юстиції щодо внесення подання про звільнення з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку. Між тим, тільки 16 липня 2015 року позивач був звільнений з посади судді апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Згідно наказу №230к від 24.07.2015 року був відрахований зі штату апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Зазначені обставини встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та нормативні акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України згідно з якою незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року в редакції Закону № 192-V111 «Про забезпечення права на справедливий суд».

Гарантії незалежності суддів забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів,установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку як складова їхнього правового статусу є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.

Відповідно до міжнародних актів, таких як Європейська хартія про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № (94)12, від 17 листопада 2010 року № (2010)12 рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість; статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді; кожна держава має забезпечити відповідність статусу і винагороди суддів гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на судові рішення; мають існувати гарантії виплат у зв'язку з відставкою суддів, які мають відповідати попередньому рівню оплати праці суддів.

Відповідно до ст.133 Закону Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 2 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року встановлено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.

Отже, щомісячне довічне грошове утримання за своєю правовою природою не є пенсію, як це помилково зазначив відповідач. Щомісячне довічне грошове утримання хоча й виплачується територіальними органами Пенсійного фонду України, але їх виплата фінансується Державою за рахунок коштів, які виділяються на утримання судової влади, та виплачуються через Пенсійний фонд України.

Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.

Зазначені вище обставини були неодноразово підтверджені рішеннями Конституційного Суду України.

Так Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року № 18-рп/2011 зазначив, що щомісячне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.

У відповідності до ст.6.4 Європейської хартії про статус суддів, суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року у справі № 1-2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст..2, абзацу другого п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), зазначено, що не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Вищезгаданим рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) норми законодавства, що обмежували права та гарантії суддів у відставці, а саме: частину 3, перше, друге, третє речення частини 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VІ; статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VІ в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ; абзац 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-УІ, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частини 2, 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

Таким чином, ще до прийняття Рішення Конституційним Судом України 8 червня 2016 року Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року вже була встановлена неконституційність обмеження розміру довічного грошового утримання, а також обмеження в перерахунку довічного грошового утримання.

Таких же правових позицій додержується Верховний Суд України. У постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24 березня 2015 року у справі № 21-584а14 зазначено, що з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню ч. 3 ст. 138 Закону України № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом України № 3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання». Також аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 року у справі № 21-472а15.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року встановлено, що право на відставку позивачем було реалізоване 6 березня 2014 року, тобто до набрання чинності як Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12.02.2015 року, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладений у новій редакції, так і Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 -VIII від 02.03.2015 року.

Оскільки судом встановлено, що право на відставку позивачем було реалізоване до набрання чинності як Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12.02.2015 року, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладений у новій редакції, так і Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 -VIII від 02.03.2015 року, якими звужено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці порівняно зі ст. 138 Закону України № 2453 - VI від 07.07.2010 року, тому наявні всі правові підстави для нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі, який існував на час подання заяви про відставку.

В постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року також зазначено, що «заява позивача про звільнення його з посади судді у відставку подана до Вищої Ради юстиції 06 березня 2014 року відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України та ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто позивач реалізував своє конституційне право на звільнення у відставку при досягнутому рівні матеріального забезпечення під час дії ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що поновлена рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, яка передбачає призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80%». «Тривалий період, протягом якого не вирішувалося питання про звільнення позивача з посади судді у відставку, жодним чином не залежав від його волі, а тому й не повинен впливати на вирішення питання про нарахування та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за законодавством, чинним на час подання заяви про відставку».

Згідно частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, норми щодо обмеження граничного розміру довічного грошового утримання були внесені до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 1 січня 2016 року Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Тобто застосування обмеження граничного розміру мого довічного грошового утримання за період с 25 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року включно, є неправомірним також с тих підстав, що на той час не були внесені відповідні зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» .

За вищенаведених обставин суд вважає, що відповідачем неправомірно було застосоване обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання за період з 25 липня 2015 року по 7 червня 2016 року. Оскільки позивач реалізував своє право на відставку, як це встановлено постановою адміністративного суду, під час дії ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що поновлена рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, то щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці повинно бути нараховане та виплачено позивачу в розмірі 82% без обмежень граничного розміру.

Також суд вважає, що відповідачем було неправомірно не застосовано для розрахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 1 вересня 2015 року та з 1 травня 2016 року, надані позивачем довідки №35-12/103/2016 від 26.07.2016 року та №35-12/102/2016 від 26.07.2016 року, оскільки зазначеним вище Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року вже визнавалися неконституційними норми законодавства, які унеможливлювали перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Під час подання позивачем заяви про відставку ніяких інших правових норм, крім тих, які існували на час прийняття Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року, яки б обмежували розмір та перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не було прийнято. Судом було встановлено, що звільнення позивача відбулося протягом тривалого строку не з його вини, а тому повинні застосовуватися саме ті норми законодавства, та в тієї редакції, які були чинні під час подання ним заяви про відставку. Зміни у законодавстві, які відбулися вже після подання позивачем заяви про відставку, відповідно до вимог статей 22, 58 Конституції України, застосуванню не підлягають.

Під час прийняття Рішення від 8 червня 2016 року Конституційний Суд України виходив з того, що він уже розглядав питання про зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, виключення положення про можливість здійснення його перерахунку, про недопустимість визначення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, а також щодо припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці на період їх роботи на певних посадах, зокрема у рішеннях від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Таким чином, Конституційний Суд України в Рішенні від 8 червня 2016 року наголошує, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя та визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII; абзаців 1-4 та 1,2 речень абзацу 6 частини 5 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII,Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VIII; пункту 5 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно Рішенню Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання". Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

У відповідності із пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5) та Додатку № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, встановлена особа форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, що враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Судом встановлено, що саме такі довідки були отримані позивачем в апеляційному суді Донецької області та надані відповідачу під час повторного звернення 4 серпня 2016 року. Тобто, у відповідача були всі законні підстави для нарахування позивачу розміру довічного грошового утримання на підставі наданих довідок, виходячи з розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

За таких обставин, суд вважає неправомірними дії відповідача, який визнав право позивача на призначення щомісячного довічного грошового утримання з 8 червня 2016 року у розмірі 82% заробітку працюючого судді, тобто, як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року, і, разом з тим, не застосував це ж Рішення в частині розрахунку розміру довічного грошового утримання, взявши до розрахунку лише розмір на час звільнення позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, шляхом визнання неправомірними дій відповідача щодо незабезпечення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в повному обсязі, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та з урахуванням зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та зобов'язання відповідача здійснити позивачу розрахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% суддівської винагороди судді апеляційного суду Донецької області, з урахуванням раніш виплачених сум, а саме:

за період з 25.07.2015 року по 31.08.2015 року включно, з розрахунку суддівської винагороди судді апеляційного суду Донецької області у розмірі 21436 гривень, без обмеження його максимального розміру,

за період з 01.09.2015 року по 30.04.2016 року включно, з розрахунку суддівської винагороди судді апеляційного суду Донецької області у розмірі 24252 гривні 80 копійок, без обмеження його максимального розміру,

з 01.05.2016 року з розрахунку суддівської винагороди судді апеляційного суду Донецької області у розмірі 25520 гривень, без обмеження його максимального розміру, з подальшим перерахунком при підвищенні розміру суддівської винагороди (заробітної плати) судді апеляційного суду Донецької області.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в місті Селидове про визнання протиправними дій, зобов'язання усунути порушення задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в місті Селидове щодо незабезпечення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в повному обсязі, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та з урахуванням зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, протиправними.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в місті Селидове здійснити ОСОБА_3 розрахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% суддівської винагороди судді апеляційного суду Донецької області, з урахуванням раніш виплачених сум, а саме:

за період з 25.07.2015 року по 31.08.2015 року включно, з розрахунку суддівської винагороди судді апеляційного суду Донецької області у розмірі 21436 гривень, без обмеження його максимального розміру,

за період з 01.09.2015 року по 30.04.2016 року включно, з розрахунку суддівської винагороди судді апеляційного суду Донецької області у розмірі 24252 гривні 80 копійок, без обмеження його максимального розміру,

з 01.05.2016 року з розрахунку суддівської винагороди судді апеляційного суду Донецької області у розмірі 25520 гривень, без обмеження його максимального розміру, з подальшим перерахунком при підвищенні розміру суддівської винагороди (заробітної плати) судді апеляційного суду Донецької області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Селидівський міський суд Донецької області до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя