Вирок № 61977525, 13.10.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1-кп/200/282/16

Справа № 200/4769/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у

складі:

головуючого судді - Татарчук Л.О.,

при секретарі судового засідання - Плевако Ю.Д.,

за участю:

прокурора - Коптілової Н.С.,

потерпілого - ОСОБА_1,

неповнолітніх обвинувачених - ОСОБА_2

ОСОБА_3

законних представників

неповнолітніх обвинувачених - ОСОБА_4,

ОСОБА_5

захисників - ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

представника служби у справах дітей - Цуцкової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро кримінальне провадження №12016040030000038, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з повною середньою освітою, студента Дніпропетровського Індустріального Педагогічного технікуму, неодруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-19 лютого 2015 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст. 289, 75,104 КК України до п»яти років позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком на два роки, з покладенням обов»язків передбачених ст. 76 КК України;

-27 липня 2015 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.289, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, без конфіскації особистого майна. Відповідно до ст.75,104 КК України звільнений від відбуття покарання протягом іспитового строку на 2 роки, з покладенням обов»язків, передбачених п.п.2,3,4 ст. 76 КК України,-

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з повною середньою освітою, що навчається на першому курсі Державного регіонального центру професійно-технічної освіти, не одруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Так, неповнолітній ОСОБА_2, маючи умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиняючи злочин повторно, в невстановлений час та в невстановленому місці, вступив в попередню змову з раніше знайомим неповнолітнім ОСОБА_3, розподіливши між собою ролі у скоєнні злочину.

Після чого, близько 03.00 год. 26.01.2016 року неповнолітній ОСОБА_2 разом із співучасником злочину неповнолітнім ОСОБА_3, прибули до будинку АДРЕСА_3, де побачили автомобіль НОМЕР_1 2005 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_9, законним користувачем якого на підставі довіреності є ОСОБА_1, та реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, з корисливих мотивів, а ОСОБА_2, скоюючи злочин повторно, за допомогою заздалегідь приготовленого слюсарного інструменту, відкрили капот вказаного автомобіля, після чого зняли клему акумулятора з метою уникнення спрацювання сигналізації.

Далі, ОСОБА_2, разом із співучасником злочину ОСОБА_3, шляхом зламу дверної ручки, проникли в салон вказаного автомобіля, після чого відштовхнули зазначений автомобіль вниз по схилу двору будинку АДРЕСА_3, покинувши його первинне місцезнаходження. Прокотивши зазначений автомобіль на відстань близько 500 метрів, неповнолітній ОСОБА_2, згідно відведеної йому ролі у скоєнні злочину, зняв проводи блоку сигналізації, накинув клеми акумулятора і спробував, шляхом під'єднання проводів контактної групи запускача двигуна, завести його, однак у нього нічого не вийшло.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, неповнолітній ОСОБА_2, діючи узгоджено в групі із співучасником злочину неповнолітнім ОСОБА_3, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, під»єднав буксировочний канат до раніше замовленого таксі марки «НЕКСІА» державний номерний знак НОМЕР_3, та вирушили у бік вул.Запорізьке шосе в м.Дніпропетровську.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_2, що діяв повторно, та неповнолітній ОСОБА_3 незаконно заволоділи транспортним засобом, який зареєстрований за ОСОБА_9, законним користувачем якого на підставі довіреності є ОСОБА_1, а саме автомобілем НОМЕР_2 2005 року випуску, вартістю 75240 гривень.

Вищевказані умисні дії ОСОБА_2, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України.

Вищевказані умисні дії ОСОБА_3, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду.

Показами потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні пояснив, що йому на підставі генеральної довіреності належить на праві користування автомобіль НОМЕР_2 2005 року випуску.

25 січня 2016 року десь о 23.00 годині на вказаному автомобілі він приїхав за місцем свого мешкання, до будинку АДРЕСА_3, та залишив припаркованим даний автомобіль біля під'їзду. На автомобілі була встановлена сигналізація.

Близько о 09.00 год. 26 січня 2016 року, він виявив відсутність свого автомобіля біля будинку, після чого одразу викликав поліцію. Після чого в цей же день йому передзвонили та повідомили, що знайшли його автомобіль.

На автомобілі малися пошкодження: на решітці капоту, також була зламана дверна ручка зі сторони водія, розібраний мобілайзер, транспортний засіб не заводився, був зламаний замок запалювання.

Показами законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_4, яка в суді вказала, що обвинувачений ОСОБА_2 її син. Вона виховує його одна, в сім'ї ще молодша донька.

Її син цікавиться автомобілями, ремонтує їх та мотоцикли, завжди допомогав їй по господарству, характеризує його виключно з позитивної сторони.

Показами законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5, яка в суді пояснила, що обвинувачений ОСОБА_3 її син.

ОСОБА_3 після скоєного злочину, все усвідомив, попрохав в неї пробачення, допомагає у всьому, характеризує його виключно з позитивної сторони.

Показами представника служби у справах дітей Цуцкової О.В. про те, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку не перебуває. Неповнолітній ОСОБА_2 був поставлений на облік після скоєного ним злочину.

Показами свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні пояснила, що ввечері 25 січня 2016 року вона знаходилась у ОСОБА_2 вдома. На телефон ОСОБА_2 хтось подзвонив, й той вийшов, щоб поговорити по телефону. Про що йшла розмова, вона не чула. Коли ОСОБА_2 повернувся, сказав, що йому потрібно поїхати у справах, куди та по яких саме справах, не сказав, й вона вирішила поїхати разом з ОСОБА_2

Коли вони вийшли із будинку, було десь 00.00 год., стояв автомобіль таксі «Деу Нексія», вони сіли до салону та поїхали. По дорозі до них підсів ОСОБА_3 Вони їхали в напрямку житлових масивів Тополя, катались біля часу - півтора, а потім зупинилися біля одного з будинків. З автомобіля вийшли водій таксі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вона залишилась в салоні.

Через деякий час, до салону повернувся водій таксі, сів за кермо. В цей час вона побачила, як зі схилу котиться автомобіль «Шевроле», чорного кольору, в салоні якого, як вона потім побачила, знаходились ОСОБА_2 та ОСОБА_11 Потім з автомобіля таксі, вийшов водій, підійшов до ОСОБА_2 та ОСОБА_12, які теж на той час залишити салон автомобіля «Шевроле», вони під»єднали трос до автомобіля таксі. Після чого, водій таксі сів знову до салону авто «Деу Нексія», а ОСОБА_2 та ОСОБА_11 до авто «Шевроле Авео», й вони поїхали по вул.Запорізьке шосе. Проїхавши деяку відстань, їх зупинили працівники поліції.

Свої покази свідок ОСОБА_10 підтвердила під час одночасного допиту з обвинуваченим ОСОБА_2 ( том 1 а.с. 208-210)

Показами свідка ОСОБА_13, який в судовому засіданні пояснив, що він працює таксистом. В січні 2016 року, вночі, точної дати та часу не пам'ятає, він був викликаний ОСОБА_14 в селище Краснопілля. Він прибув на замовлену адресу, до нього в салон сіли обвинувачений ОСОБА_2 з дівчиною ОСОБА_10 Вказав, що обвинувачених та ОСОБА_10 він до цих подій вже возив на своєму таксі, тому їх добре пам»ятає, вони йому добре платили.

Приїхавши за адресою виклику, до автомобіля сіли обвинувачений ОСОБА_2 з дівчиною ОСОБА_10 Проїхавши деяку відстань, через пару вулиць, до них підсів хлопець - обвинувачений ОСОБА_3 Хлопці сказали їхали по місту, а потім повідомили, що потрібно їхати на житловий масив Тополя. Прибувши на житловий масив, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вийшли із автомобіля, ОСОБА_10 залишилася в салоні. Вони підійшли до якогось хлопця та стали з ним спілкуватися. Цей хлопець показував на автомобіль «Шевроле Авео», після чого поїхав. Самого хлопця він не розгледів, бачив тільки силует, що той був одягнений в чорний одяг. Потім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зателефонувала ОСОБА_10 й ті попрохали, щоб вони під'їхали до автомобіля. Він виконав прохання обвинуваченого, під»їхав до автомобіля «Шевроле Авео», в салоні якого знаходились ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Потім хтось з них попросив причепити буксировочний трос до таксі. Він причепив трос з одного боку до автомобіля таксі, а з іншого боку хтось з обвинувачених причепив трос до автомобіля «Шевроле».

Далі обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сіли до салону «Шевроле Авео», а ОСОБА_10 залишилася з ним в таксі та вони почали рух в сторону Запорізського шоссе, ОСОБА_10 по телефону говорили куди їхати. По дорозі їх зупинили співробітники поліції та затримали.

Показами свідка ОСОБА_17, яка в судовому засіданні пояснила, що по даному кримінальному провадженню стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вона входила до складу слідчої групи та займалась досудовим розслідуванням. Вказала, що по даному кримінальному провадженню нею призначалась дактилоскопічна експертиза по виявленим речам в ході огляду місця події. В постанові про призначення експертизи нею помилково було вказано, що речі вилучені з автомобілю «Део Нексія», в дійсності, речі, які направлялись на експертизу було вилучено з автомобіля «Шевроле Авео», як вказано в протоколі огляду місця події від 26 січня 2016 року.

А також дослідженими письмовими доказами по справі:

Протоколом огляду від 26 січня 2016 року, відповідно до якого об'єктом огляду є ділянка місцевості, розташована біля під'їзду АДРЕСА_3, в ході якого нічого не вилучено ( том 1 а.с.15).

Протоколом огляду від 26 січня 2016 року, згідно до якого оглянутий автомобіль марки «Деу Нексія» зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3, на даху якого знаходиться шашка таксі з номером «НОМЕР_8». За даним автомобілем виявлений автомобіль марки «Шевроле Авео» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2. Вищевказані автомобілі зв'язані між собою буксировочним тросом жовтого кольору, знаходяться між собою на відстані 1,5м. В ході огляду автомобіля марки «Шеврое Авео» встановлено, що пластикова ручка на передніх лівій дверцятах має пошкодження у вигляді сколу на зовнішній поверхні праворуч в районі замка, замок цих дверцят вивернутий в лівий бік, має подряпини та вм'ятини від дії стороннього предмету та знаходиться у непрацюючому стані. Під час огляду вилучені автомобілі НОМЕР_2, який визнано речовим доказом та передано розпискою потерпілому ОСОБА_1 ( том 1 а.с.123-124), з салону якого також вилучено запальничку та мікрочастиці з поверхні керма та водійського сидіння, два сліди пальців рук, а також вилучений автомобіль НОМЕР_3, який передано розпискою ОСОБА_13 ( том 1 а.с. 19-21, а.с.23-26, том 1 а.с.22).

Протоколом огляду від 26 січня 2016 року з фототаблицею, яким оглянута ділянка місцевості, розташована поблизу під'їзду №3 будинку №21, де зі слів потерпілого ОСОБА_1, був припаркований автомобіль НОМЕР_2 ( том 1 а.с.27-30).

Протоколом огляду від 26 січня 2016 року, під час якого оглянутий мобільний телефон марки «FlyIQ 456» imei НОМЕР_9, imei 2 -НОМЕР_10, що належить ОСОБА_2 й добровільно виданий обвинуваченим ОСОБА_3 Згідно протоколу картки мобільного зв»язку у зламаному стані ( том 1 а.с.70-71), й визнані речовим доказом ( том 1 а.с. 72-73) й переданий на зберігання до камери схову речових доказів Дніпропетровського відділу поліції за квитанцією №000475 (том 1 а.с. 74)

Даними висновку експерта №08/02 від 11 лютого 2016 року, відповідно до якого, ринкова ((дійсна) вартість автомобіля марки «Шевроле Авео», ідентифікаційний номер НОМЕР_11 на момент скоєння злочину 26.01.2016 року без урахування технічного стану транспортного засобу складає 75 240 гривень ( том 1 а.с.107-120).

Даними висновку судової трасологічної експертизи №11/4.6-267 від 21 березня 2016 року, відповідно до якого, на зовнішніх повернях запальнички, яка була вилучена 26 січня 2016 року в автомобіля НОМЕР_3, слідів рук не виявлено.

Два сліди розмірами 12х19 мм та 15х21 мм, вилучені 26.01.2016 року в ході огляду автомобіля придатні для ідентифікації особи (осіб), що їх залишила.

Слід пальця руки розміром 12х19 мм, вилучений 26.01.2016 року в ході огляду автомобіля, залишений вказівним пальцем лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, слід пальця руки розміром 15х21 мм, вилучений там же, залишений вказівним пальцем правої руко особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том 1 а.с.174-182).

Суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України й вину обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст.289 КК України повністю встановленою та доведеною, оскільки досліджені вищевказані докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 289 КК України визнав повністю та пояснив, що в січні 2016 року ввечері, точного часу не пам'ятає, йому зателефонував ОСОБА_2 та запропонував покататися, на що він погодився, й ОСОБА_2 сказав йому куди підійти. Він вийшов з місця мешкання та йшов по вулиці, де проживає ОСОБА_2, назустріч йому їхало таксі автомобіль марки «Нексіа» білого кольору. Він сів до цього таксі, там вже перебували ОСОБА_2 на передньому пасажирському сидінні та ОСОБА_10 на задньому пасажирському сидінні. В процесі руху він заснув й прокинувся від того, що таксі зупинилося. Із розмов він зрозумів, що вони знаходяться на житловому масиві Тополя. ОСОБА_2 попрохав його вийти разом із таксі, а водій таксі та ОСОБА_10 залишилися в автомобілі. Також, ОСОБА_2 взяв із собою інструменти. Вони відійшли від таксі десь на 20-30 метрів, побачив автомобіль марки «Шевроле» біля під'їзду, ОСОБА_2 підійшов до цього автомобіля. Хвилин через 3-5 його покликав ОСОБА_2 та попрохав потримати капот, який був вже відкритий. Він став тримати капот, що в цей момент робив ОСОБА_2, він сказати не може. Потім на хвилин 10 він відійшов до під'їзду, після чого ОСОБА_2 знов його покликав та попрохав штовхнути цей автомобіль, й вони стали штовхати на метрів 5, після чого автомобіль поїхав вниз. Потім вони під»єднали буксировочний канат, який взяли в таксиста, він разом з ОСОБА_14 сів до салону автомобіля «Шевроле Авео», він на пасажирське сидінні, ОСОБА_2- на водійське й вони розпочали рух, виїхали з двору й направились в сторону Запорізького шосе. Через деякий час, їх автомобіль зупинили на вул.Запорізьке шосе, хтось став кричати, він злякався та втік.

Вказав, що ніякого чоловіка поряд із автомобілем «Шевроле» він не бачив.

Про те, що він разом з ОСОБА_14 заволоділи автомобілем «Шевроле Авео», він зрозумів, коли сів до салону цього авто та побачив розібрані частини автомобіля під кермом. Дозволу на керуванням цим авто, в нього не було, також такий дозвіл був відсутній і у ОСОБА_2 Водійського посвідчення він не має, й не знає, чи є таке у ОСОБА_2 В його присутності дозволу на керуванням цим транспортним засобом ОСОБА_2 ніхто не давав. Раніше в користуванні ОСОБА_2, автомобіль «Шевроле Авео», він не бачив. З ОСОБА_18 та ОСОБА_19 він особисто не знайомий, ніяких стосунків з ними не підтримує.

Він мав можливість покинути місце злочину, але не став.

В скоєному щиросердно покаявся.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 289 КК України не визнав та пояснив, що точної дати не пам'ятає, десь в денний час, біля 12.00 год. йому зателефонував ОСОБА_19 та попрохав перегнати автомобіль та подивитися його. Але він йому відмовив, оскільки був зайнятий. Десь о 21.00-21.30 год. до нього знову зателефонував ОСОБА_19, попрохав про допомогу, він погодився й ОСОБА_19 сказав, що дасть його номер мобільного телефону знайомому ОСОБА_2. На це він сказав ОСОБА_19, щоб йому оплатили таксі.

Далі десь о 22.00 год. він зателефонував ОСОБА_3 та попрохав поїхати з ним, потім викликав таксі. Коли приїхало таксі, він із знайомою ОСОБА_10 сіли до салону, по дорозі на вулиці забрали ОСОБА_3 Куди їхати по телефону таксисту ОСОБА_13 розповідав ОСОБА_2.

Приїхавши на житловий масив Тополя о 23.00 год., зупинилися біля кінотеатру «Січ», звідки подзвонив ОСОБА_2. Коли приїхав ОСОБА_2, він вийшов із таксі, в цей час ОСОБА_3 та ОСОБА_10 спали. Чи бачив ОСОБА_3 ОСОБА_2, він не знає.

Далі він підійшов до автомобіля «Шевроле», який був відчинений, ключі знаходилися в замку запалення, під кермом знята пластина й відірвані дроти. Також, побачив в автомобілі документи по страховці, а документів на сам автомобіль він не бачив та йому їх не давали. ОСОБА_2 сказав, що це машина «Шевроле», у якої не заводиться двигун, попрохав її відремонтувати, а якщо не вийде, то відбуксирувати десь внизу пр.Кірова. Оскільки ОСОБА_2 поспішав, залишив номер телефону людини, якому потрібно було транспортувати цей автомобіль. При ОСОБА_2 він набрав цей номер телефону, все з'ясував, після чого ОСОБА_2 пішов.

Після чого він пішов до таксі, де розбудив ОСОБА_3, попрохав йому допомогти. Підійшовши до автомобіля, ОСОБА_3 увімкнув на своєму телефоні ліхтарик, відкрив капот, далі ОСОБА_3 тримав капот, а він намагався відключити мобілайзер. Автомобіль все одно не заводився і тоді хтось з них покликав таксиста та попросили підштовхнути автомобіль. Таксист і ОСОБА_3 штовхали автомобіль ззаду, а він збоку. «Шевроле Авео» проїхало повз автомобіль - таксі та зупинилось, двигун так і не завівся. Він ОСОБА_2 попросив таксиста причепити буксировочний трос, той сказав їм доплатити, на що вони погодилися, й вони з'єднали автомобілі буксировочним тросом. Далі таксист ОСОБА_13 сів за кермо таксі, він та ОСОБА_3 - до салону автомобіля «Шевроле» й поїхали. Виїхавши на вул.Запорізьке шосе, їх обігнав автомобіль марки «Шевроле Авео», перекрив дорогу, після чого їх затримали.

Таку позицію обвинуваченого ОСОБА_2, суд розцінює як бажання уникнути кримінальної відповідальності, оскільки вина обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю знайшла своє підтвердження, а доводи обвинуваченого ОСОБА_2 спростовуються дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами щодо встановлених судом фактичних обставин скоєння кримінального правопорушення.

Так, під час судового розгляду встановлено, що саме обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою 26 січня 2016 року незаконно заволоділи автомобілем НОМЕР_2, законним користувачем якого за довіреністю є потерпілий ОСОБА_1

Про дані обставини свідчать покази допитаної у суді свідка ОСОБА_10, яка вказала, що за присутності її та водія таксі ОСОБА_13, 26 січня 2016 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, знаходячись на житловому масиві Тополя-3 в м.Дніпропетровську, скотили автомобіль марки «Шевроле», приєднали його буксировочним канатом до автомобіля таксі, та стали їхати, де по дорозі їх зупинили робітники поліції.

Так само, допитаний у суді свідок ОСОБА_13 підтвердив, що 26 січня 2016 року в його присутності та ОСОБА_21, обвинувачені підігнали автомобіль марки «Шевроле Авео», приєднали його буксировочним канатом до автомобіля таксі, самі залишились в салоні цього автомобіля й рушили. По дорозі їх затримали співробітники поліції.

Крім того, факт заволодіння транспортним засобом потерпілого підтверджується висновками судової трасологічної експертизи №11/4.6-267 від 21 березня 2016 року, відповідно до яких слід пальця руки розміром 12х19 мм, слід пальця руки розміром 15х21 мм, вилучені 26.01.2016 року в ході огляду автомобіля НОМЕР_2, залишений вказівним пальцем лівої руки особи ОСОБА_2. ( том 1 а.с.174-182).

З приводу зазначення в експертизі щодо виявлення вказаних вище слідів пальців рук в автомобілі «Нексіа» державний номерний знак НОМЕР_3, судом допитана слідчий ОСОБА_8, яка вказала, що всі виявлені сліди вилучені саме з автомобіля «Шевроле Авео», як вказано це в протоколі огляду й саме ці сліди пальців рук були направлені для проведення трасологічної експертизи.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та позицію захисту про відсутність умислу на заволодіння транспортним засобом не знайшли свого підтвердження, з наступних підстав.

Відповідно до норм чинного законодавства під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисне, з будь - якою метою протиправне вилучення його у власника або законного користувача всупереч їх волі шляхом запуску двигуна, буксирування , тощо. При цьому, закінченим цей злочин є з моменту початку руху транспортного засобу з допомогою двигуна чи буксирування.

Як було встановлено під час судового розгляду, що підтвердив допитаний потерпілий ОСОБА_1, він право управління своїм транспортним засобом «Шевроле Авео» обвинуваченим не передавав.

Покази потерпілого не викликають у суду будь-яких сумнівів у їх достовірності, оскільки судом не встановлено будь-які підстави у потерпілого обмовляти обвинувачених.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 сам вказував, що у нього дозволу на керування автомобілем потерпілого «Шевроле Авео» не було, не знає, чи був такий дозвіл у ОСОБА_2, прав на керування транспортними засобами, також він не має, й не чув, щоб хтось надавав ОСОБА_2 дозвіл на керування даним транспортним засобом.

Так само, обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що не мав прав на керування транспортним засобом « Шевроле Авео», держномер НОМЕР_2, в нього було відсутнє й водійське посвідчення.

Допитані в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_10 підтвердили ту обставину, що саме в їх присутності обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за допомогою буксирування здійснювали рух на автомобілі «Шевроле Авео» держномер НОМЕР_1. При цьому, вони не були свідками того, що хтось надав дозвіл на транспортування даного автомобіля, такий дозвіл, або водійське посвідчення ні ОСОБА_14, ані ОСОБА_3, не пред»являлось.

Свої покази свідок ОСОБА_10 підтвердила під час проведення одночасного допиту з обвинуваченим ОСОБА_2 ( том 1 а.с.208-210) .

На переконання суду, обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали саме прямий умисел на заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_1

В той же час, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 вказав, що транспортувати та по можливості відремонтувати автомобіль «Шевроле Авео» його попрохав раніше незнайомий ОСОБА_2, що є знайомим ОСОБА_19 Зазначив, що ніяких документів на даний автомобіль він не бачив та йому таких документів не давали, але ОСОБА_2 відкрив даний автомобіль, а ще один ключ він побачив у замку запалення. Цей ОСОБА_2 повідомив йому, що поспішає та залишив біля цього авто.

Суд вважає дану заяву обвинуваченого ОСОБА_2 надуманою, оскільки вона не знайшла свого підтвердження. Так, потерпілий ОСОБА_1 вказував, що дозволу на транспортування автомобіля він нікому не давав та нікого не просив відбуксирувати автомобіль, коли він залишав автомобіль Шевроле біля під'їзду, ніяких пошкоджень на автомобілі не було, він був у робочому стані.

В той же час, 26 січня 2016 року під час огляду транспортного засобу «Шевроле Авео», встановлені механічні пошкодження даного автомобіля у вигляді сколу на зовнішній поверхні праворуч в районі замка, замок цих дверцят вивернутий в лівий бік, має подряпини та вм'ятини від дії стороннього предмету та знаходиться в непрацюючому стані ( том 1 а.с. 19-21), тобто дані пошкодження є очевидними й були вчинені саме обвинуваченими, шляхом зламу дверної ручки, щоб потрапити до салону.

Також, слід зазначити, що подія інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину відбулась в нічний час, у січні місяці та ніякої терміновості не представляла. Зі слів обвинуваченого ОСОБА_2 цей ОСОБА_2 не є його знайомим, контактний телефон для спілкування надав малознайомий ОСОБА_19, який на той час знаходився в умовах СІЗО м.Дніпропетровська.

Ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_3 дозволу на керування, технічних документів на цей транспортний засіб не мали, хоча про наявність таких документів вони достеменно знали, що підтвердили під час судового розгляду.

Також, використання певного транспортного засобу в сфері руху припустимо лише тими, хто має на це право, а обвинуваченіі водійських посвідчень не мали і не могли мати, оскільки є неповнолітніми.

Тобто, при вищенаведених обставинах, дії обвинувачених свідчать саме про скоєння умисного злочину щодо заволодіння транспортним засобом, а не про виконання прохання незнайомого чоловіка щодо транспортування для ремонту о третій годині ночі транспортного засобу без документів.

Крім того, судом встановлено, що під час скоєння зазначено злочину, кожний із співучасників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконував свою роль. Так встановлено, що обвинувачені добре знають один одного, місце проживання, зустрілись вночі й поїхали на таксі в напрямку житлового масиву Тополя, де побачили автомобіль марки «Шевроле Авео». ОСОБА_3 тримав капот вказаного автомобіля, а ОСОБА_2 намагався його завезти, потім ОСОБА_2 зламав дверну ручку, й вони проникли до салону цього авто, далі разом відштовхали даний авто з місця первинної стоянки на певну відстань, де намагались запустити двигун, а потім під»єднав буксировочний трос до таксі, поїхали з місця скоєння злочину.

Суд вважає, що така узгодженість, послідовність дій учасників даного злочину свідчить про наявність у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 попередньої змови на вчинення даного злочину з розподілом ролей .

Таким чином, суд вважає, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, всупереч волі потерпілого ОСОБА_1, не маючи на автомобіль ані дійсного, ані передбачуваного права, саме умисно заволоділи транспортним засобом «Шевроле Авео», держномер НОМЕР_2, й для досягнення свого злочинного наміру, оскільки в інший спосіб заволодіти авто не могли, виконали всі дії для досягнення саме цієї мети.

Судом не приймається до уваги покази обвинувачених про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_10 спали в автомобілі коли ОСОБА_2 зустрічався з ОСОБА_2, оскільки дані доводи спростовуються вищенаведеним, а допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_13 пояснили, що коли вони приїхали на житловий масив Тополя, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відразу ж вийшли вдвох.

Також, під час судового розгляду, судом допитані в якості свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19, на яких посилався обвинувачений ОСОБА_2, як осіб, які, перебуваючи в умовах СІЗО, телефонували й просили допомоги для транспортування автомобілю.

Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_18 пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_2 бачив пару разів до моменту свого затримання, обмінявся з ним телефонами.

Вказав, що десь в кінці січня - середини лютого 2016 року, вночі його співкамерник в СІЗО ОСОБА_19 попрохав у нього мобільний телефон, щоб здійснити дзвінок. Він дав йому телефон та чув, як ОСОБА_19 комусь подзвонив та розмовляв про якийсь автомобіль, що його треба перегнати. Потім він бачив із списку дзвінків, що ОСОБА_19 дзвонив ОСОБА_2

Допитаний як свідок ОСОБА_19 пояснив про те, що обвинуваченого ОСОБА_2 знає з 2014 року, відносини товариські. Обвинуваченого ОСОБА_3 не знає.

На січень 2016 року він відбував покарання у виправній колонії №89, у нього був свій мобільний телефон.

ОСОБА_18 він знає, оскільки в грудні 2015 року знаходився з ним в одній камері в СІЗО м.Дніпропетровська.

26-27 січня 2016 року до нього звернувся знайомий та попрохав терміново транспортувати автомобіль марки «Шевроле» на станцію технічного обслуговування. Вказав, що це автомобіль брата й всі документи на цей автомобіль є. Яка сама поломка була в цього авто, він не знає, але автомобіль не могли завезти. Останній знав, що в нього є знайомі на станції технічного обслуговування. Він став телефонувати своїм знайомим, в тому числі і ОСОБА_2, попрохав його подивитися яка саме поломка автомобіля, але останній сказав, що зайнятий. Він став дзвонити іншим знайомим, але нікого не знайшов. Потім знов подзвонив ОСОБА_2 і той повідомив, що вже вільний, він попрохав ОСОБА_2 транспортувати автомобіль на СТО. Ввечері йому зателефонував знайомий та запитав, чи знайшов він когось, він розповів йому про ОСОБА_2 й дав номер телефону. Через деякий час ОСОБА_2 перестав виходити на зв'язок, він зателефонував його дівчині, яка повідомила, що ОСОБА_2 в міліції.

Також повідомив, що, знаходячись в СІЗО з приводу транспортування автомобіля, він з телефона ОСОБА_18 ОСОБА_2 не дзвонив. З цього приводу він дзвонив ОСОБА_2 вже коли відбував покарання в ВК -89 в січні 2016 року. З телефона ОСОБА_18 звонив лише, щоб домовитися відремонтувати мотоцикл ОСОБА_18

Суд вважає, що покази даних свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не є підставою, що виключають причетність обвинуваченого ОСОБА_2 до інкримінованого злочину за ч.2 ст. 289 КК України, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, також само по собі містять протиріччя. Так, ОСОБА_19 заявляв, що дзвонив ОСОБА_2 зі свого телефону в січні 2016 року, коли вже відбував покарання в колонії, а не в умовах СІЗО. В той же час, ОСОБА_18 стверджував, що той начебто дзвонив ОСОБА_2 саме з його телефону, коли вони перебували в одній камері СІЗО. Потім, ОСОБА_19 стверджував, що ніколи не дзвонив з телефону ОСОБА_18 щодо транспортування для ремонту автомобіля ОСОБА_2, а лише дзвонив з приводу ремонту мотоцикла ОСОБА_18 В той же час. ОСОБА_18 не повідомляв суду. звідкіля ОСОБА_19 знав про існування саме в нього ( ОСОБА_18 ) такого знайомого як ОСОБА_2 та номеру його контакту

Крім того, ані ОСОБА_18, ані ОСОБА_19 не повідомляли суду про те, що особисто бачили документи на автомобіль «Шевроле Авео», держномер НОМЕР_2 й, тим самим, знали про законність й правомірність вимог щодо можливого транспортування цього авто.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_2 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його умисні дії, що виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, вірно кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, та обставини його скоєння, особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, скоїв злочин у віці 16 років, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем навчання, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень інтелектуального і вольового розвитку та інші особливості неповнолітнього щодо ставлення до суспільних цінностей і існуючих у суспільстві вимог щодо правил поведінки, готовність до їх сприйняття і коригування своєї поведінки, здатність до самооцінки свого поступку.

У відповідності до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд визнає вчинення злочину неповнолітнім.

У відповідності до ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд відносить рецидив злочину.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає на необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі без конфіскації особистого майна з відбуттям покарання у спеціальній виховній установі, оскільки останнім було вчинено злочин в період невідбутого покарання за вироком Бабушкінського районно суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2015 року .

Суд вважає, що таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 ст. 69 КК України та статтей 75, 76 КК України суд не вбачає, оскільки процесуальна поведінка обвинуваченого та його покази у суді щодо обставин вчинення злочину не можуть розцінюватись як щире каяття обвинуваченого ОСОБА_2, крім того інкримінований ОСОБА_2 злочин, вчинений ним в період іспитового терміну, встановленого за попереднім вироком Бабушкінського райсуду м.Дніпропетровська від 27 липня 2015 року.

Крім того, суд вважає повністю доведеним обвинувачення ОСОБА_3, оскільки досліджені вищезазначені докази, які є в матеріалах кримінального провадження, отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_3 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його умисні дії, що виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вірно кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_11, суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, обставини його вчинення, його роль, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є неповнолітнім, скоїв злочин у віці 15 років, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем мешкання та навчання, його відношення до скоєного, стан здоров»я, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень інтелектуального і вольового розвитку та інші особливості неповнолітнього щодо ставлення до суспільних цінностей і існуючих у суспільстві вимог щодо правил поведінки, готовність до їх сприйняття і коригування своєї поведінки, здатність до самооцінки свого поступку.

У відповідності до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд визнає його щире каяття, вчинення злочину в неповнолітньому віці, сприяння органу досудового розслідування у розкритті злочину.

У відповідності до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3- судом не встановлено.

Враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, з урахуванням особи обвинуваченого, вчинення ним злочину в неповнолітньому віці, вперше, виключно позитивні характеристики з місця навчання та мешкання, його вiдношення до вчиненого, щире каяття, стан здоров»я, усвідомлення обвинуваченим ОСОБА_3 вчиненного, зроблення ним вiдповiдних висновкiв, надання ним належної оцінки своїй поведінці, готовність нести передбачену законом відповідальність, обставини скоєного злочину, роль обвинувачено ОСОБА_3 у вчиненні злочину, а також те, що згiдно ст.50 КК України покарання має на метi не тiльки кару, а й виправлення засуджених, суд вважає можливим призначення обвинуваченому ОСОБА_3, на підставі ч.1 ст.69 КК України, основного покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.289 КК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі без конфіскації особистого майна із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 104 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.3,4 ч.1 ст.76 КК України, як таке, що буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 368, 370- 371, 374, 376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.289 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації особистого майна.

На підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2015 року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років та 3 (три) місяці без конфіскації особистого майна з відбуттям покарання у спеціальній виховній установі.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з 26 січня 2016 року.

Відповідно до ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання термін попереднього ув»язнення з 26 січня 2016 року по 12 жовтня 2016 року, включно, із розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.289 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки та 6 (шість) місяців без конфіскації особистого майна.

На підставі ст.ст.75,104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років випробувального терміну не скоїть нового злочину, зобов'язавши його відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.76 КК України:

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3, у вигляді особистого зобов'язання - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Речові докази - мобільний телефон марки «Fly» ІМЕІ НОМЕР_9, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Дніпропетровського відділу поліції (том 1 а.с.72-73) - повернути законному представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_4, автомобіль НОМЕР_2 - вважати повернутим власнику потерпілому ОСОБА_1 ( том 1 а.с.123-124).

Стягнути солідарно з неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а у разі відсутності самостійного заробітку або доходу з законних представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати при проведення експертизи №11/4.6-267 від 21.03.2016 року у сумі 615,72 грн., перерахувавши вказану суму на розрахунковий рахунок 31118115700004, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989274, отримувач - УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя Л.О. Татарчук