Рішення № 61977447, 22.09.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4130/16-ц

(2/199/2024/16)

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

при секретарі Лавріщевій Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, відсотків, пені та інфляційних збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення боргу, відсотків, пені та інфляційних збитків.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 10.01.2014 року був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач передав ОСОБА_2 у борг 54 200,00 гривень, про що відповідач також надав власноруч написану розписку. Відповідно до умов п.3.1 договору строк повернення отриманих у борг коштів визначався до 31.03.2014 року.

Згідно з п.5.2. договору позики, у разі порушення боржником умов договору він сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки до теперішнього часу ОСОБА_2 грошові кошти не повернув, від виконання зобов'язань договору ухиляється, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики від 10.01.2014 року 54200,00 грн., пеню у розмірі 14846,35 грн., 3% річних в розмірі 3572,75 гривень, збитки від інфляції в розмірі 44709,29 гривень, а також витрати по сплаті судового збору 1173,28 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що гроші у позивача він не позичав, а дана розписка є безгрошовою та була написана ним, коли він був директором товариства та між сторонами існували певні домовленості.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 10.01.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач передав ОСОБА_2 у борг 54 200,00 гривень, про що відповідач також надав власноруч написану розписку. Факт написання даної розписки особисто відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не спростовував. Відповідно до умов п.3.1 договору строк повернення отриманих у борг коштів визначався до 31.03.2014 року.

Згідно з п.5.2. договору позики, у разі порушення боржником умов договору він сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

В силу ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач борг до теперішнього часу не повернув, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому суд вважає стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 54 200,00 гривень заборгованості за договором позики, 14 846 гривень 35 копійок пені, 3 572 гривні 75 копійок - три проценти річних від простроченої суми та 44 709 гривень 29 копійок збитків від інфляції

До посилань відповідача стосовно відсутності у нього боргових зобов'язань перед позивачем та написання ним даної розписки виключно через здійснення господарської діяльності фірми, де він був директором, суд ставиться критично, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин суду не надано.

Також, відповідно до ст.88 ЦПК України, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1 173 гривні 28 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212, 214, 215, 222 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, відсотків, пені та інфляційних збитків, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, 54 200,00 гривень заборгованості за договором позики, 14 846 гривень 35 копійок пені, 3 572 гривні 75 копійок - три проценти річних від простроченої суми, 44 709 гривень 29 копійок збитків від інфляції, та 1 173 гривні 28 копійок судових витрат, а всього 118 501 (сто вісімнадцять тисяч п'ятсот одну) гривню 67 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі, якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя