Ухвала суду № 61976946, 11.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1219/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: ОСОБА_1С

У Х В А Л А

Іменем України

11 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Файдюка В.В.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу від 29.12.2015 року №904/5.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29 грудня 2015 року №904/5 "Про відрядження ОСОБА_2Р.", з метою якісного і своєчасного надання адміністративних послуг, забезпечення безперебійного процесу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, нормалізації процесу державної реєстрації речових прав на території Іванківського району Київської області, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 27 липня 2015 року №1343/5 "Про покладення обов'язків державних реєстраторів" позивача відряджено з 04 січня 2016 року по 03 лютого 2016 року до Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області, з функцією тимчасового покладення обов'язків заступника начальника управління юстиції з питань державної реєстрації Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, дійшов висновку про правомірність наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29 грудня 2015 року №904/5 "Про відрядження ОСОБА_2Р." та не вбачає підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до п. 1 Розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Згідно п. 1 Розділу ІІ даної Інструкції, направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження. Строк відрядження визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року №98.

Крім того, пунктом 2 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що рішення про службове відрядження керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України приймається відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 березня 2002 року №337 "Про службові відрядження в межах України керівників органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України".

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що начальник органу виконавчої влади може бути відряджений на підставі рішення керівника органу виконавчої влади вищого рівня, з метою виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи та у зв'язку із виробничої необхідністю.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для відрядження позивача слугувало подання заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 від 29 грудня 2015 року, у зв'язку із нестачею штатних працівників Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області та необхідністю налагодження робочого процесу.

При цьому, ОСОБА_2, оскаржуючи наказ про відрядження, посилається лише на процедурні порушення під час прийняття оскаржуваного наказу, а саме: не ознайомлення із поданням заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 від 29 грудня 2015 року і самим наказом про відрядження та не зазначає про відсутність будь-яких обставин виробничої необхідності.

З огляду на викладене, колегія суддів звертає увагу, що такі посилання позивача не є підставою для скасування оскаржуваного наказу. Крім того, процесуальні дії, що вчинялися відповідачем під час та після прийняття наказу від 29.12.2015 року №904/5, позивачем у межах спору не оскаржуються.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2016 року №1053/к ОСОБА_2 звільнено з посади заступника начальника Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області з питань державної реєстрації за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, а наказ від 29 грудня 2015 року №904/5 "Про відрядження ОСОБА_1" є таким, що вичерпав свою дію.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

ОСОБА_4

Повний текст 13.10.16 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Файдюк В.В.

ОСОБА_5