Ухвала суду № 61976770, 12.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року справа № 428/7263/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 серпня 2016 року у справі № 428/7263/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, визнання рішення незаконним, зобовязання прийняти рішення про призначення пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі відповідач), в якому просив: визнати протиправними та такими, що порушують гарантії незалежності прокурора, дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови в забезпеченні належним пенсійним забезпеченням його як керівника Луганської місцевої прокуратури № 2 Луганської області; визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 29.04.2016 року № 2117/2016 про відмову в перерахунку пенсії за вислугою років незаконним; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області забезпечити гарантії незалежності прокурора та прийняти рішення про призначення йому пенсії за вислугою років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII з дня звернення 20 квітня 2016 року (а.с. 2-10).

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 серпня 2016 року позов було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови в забезпеченні належним пенсійним забезпеченням ОСОБА_2; визнано незаконним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 29.04.2016 року № 2117/2016 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугою років; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугою років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII з дня звернення, тобто з 20 квітня 2016 року; у задоволенні іншої частини позову відмовлено (а.с. 51-53).

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 57-59).

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах справи, встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії паспорта громадянина України серії ЕК № 733384, виданого Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 12.01.1998 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 17.11.1999 року за адресою: Україна, Луганська область, місто Луганськ, Жовтневий район, вулиця 26 Бакинських комісарів, будинок 9.

Відповідно до копії трудової книжки позивача серії АВ № 600985: з 01.07.1991 року по 16.04.1993 року служив у Збройних Силах, запис внесений на підставі військового квитка УН 3 0603139 виданого 01.07.1991 року; з 31.08.1993 року по 14.11.1996 року служив в органах внутрішніх справ України безпосередньо три роки два місяці тринадцять днів, запис внесений на підставі наказу № 027 о/с від 01.09.1993 року, наказу № 325 від 23.08.1996 року; з 15.11.1996 року по 22.07.2000 року служив в податковій міліції України безпосередньо три роки, вісім місяців, сім днів, запис внесений на підставі наказу № 40-о від 12.12.1996 року, наказу № 390-о від 24.07.2000 року; з 19.06.2002 року по 23.09.2002 року прийнятий помічником прокурора м. Красний Луч, запис внесений на підставі наказу № 564 від 19.06.2002 року; з 23.09.2002 року призначений на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Луганської області, запис внесений на підставі наказу № 1073 від 23.09.2002 року; з 27.12.2004 року призначений на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури області, запис внесений на підставі наказу № 1453 від 27.12.2004 року; з 25.05.2005 року призначений на посаду заступника прокурора Станично-Луганського району, запис внесений на підставі наказу № 572 від 25.05.2005 року; з 05.09.2013 року призначений на посаду заступника прокурора Жовтневого району м. Луганська Луганської області, запис внесений на підставі наказу № 1533к від 05.09.2013 року; з 25.06.2015 року призначений на посаду заступника прокурора Станично-Луганського району Луганської області, запис внесений на підставі наказу № 562к від 25.06.2015 року; з 14.07.2015 року призначений прокурором Станично-Луганського району Луганської області, запис внесений на підставі наказу ГПУ №531 від 14.07.2015 року; з 15.12.2015 року призначений керівником Луганської місцевої прокуратури № 2 Луганської області строком на пять років, запис внесений на підставі наказу ГПУ № 691 від 30.11.2015 року.

Згідно із копією довідки від 19.11.2014 року № 8217, виданої УПтСЗН Сєвєродонецької міської ради, позивач перемістився з тимчасово окупованої території, району проведення АТО в Сєвєродонецьк Луганської області.

20.04.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

Згідно копії рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про відмову в перерахунку пенсії за № 4693/02-21, позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії по заробітку, оскільки до стажу роботи позивача 12 років 6 місяців на посадах прокурорів, не можливо зарахувати період роботи на посаді помічника прокурора з 19.06.2002 року по 22.09.2002 року, бо ця посада не передбачена статтею 15 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, згідно змін, внесених з 01.04.2015 року Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 року «з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Згідно із ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Відповідно до ч. 6, 8, 13 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02 березня 2015 року № 213-VIII, пунктом 5 Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

На час прийняття та набрання чинності вищевказаним Законом № 213-VIII, а також на час вступу в дію пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII, тобто станом на 01 червня 2015 року, діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, яким серед іншого регулювалося питання пенсійного та соціального забезпечення прокурорів (стаття 50-1).

Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В абзаці 3 пункту 3.1 Конституційний Суд України вказав, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

З огляду на викладене, безпідставне поширення норм пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII на Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, який набрав чинності після набрання чинності вищевказаним Законом № 213-VIII та після настання умов для реалізації пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII, є порушенням статті 58 Конституції України та принципу правової визначеності.

Колегія суддів також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Згідно ст.ст. 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

З огляду на вищевикладене, при призначенні пенсії позивачу за вислугу років відповідач мав застосувати статтю 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Стосовно посилання представника відповідача на те, що період роботи позивача на посаді помічника прокурора з 19.06.2002 року по 22.09.2002 року не може бути врахований до стажу роботи на посадах прокурорів, тому що дана посада не передбачена статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів зазначає наступне.

Із змісту статті 15 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII дійсно вбачається, що до переліку прокурорів органів прокуратури не віднесено посаду помічника прокурора.

Разом з тим, згідно із ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

Колегія суддів також звертає увагу, що позивач обіймав посаду помічника прокурора з 19.06.2002 року по 22.09.2002 року, тобто в період чинності відповідної редакції Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII.

Із змісту ч. 3 ст. 9, ст. 37, ч. 2 ст. 46, ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, в редакції яка була чинною в період з 19.06.2002 року по 22.09.2002 року, вбачається, що помічник прокурора мав статус та повноваження прокурора відповідного рівня, приймав «Присягу працівника прокуратури», підпадав під поняття «прокурор», тощо.

Отже, період роботи позивача на посаді помічника прокурора з 19.06.2002 року по 22.09.2002 року має бути врахований до стажу роботи позивача на посадах прокурорів.

Отже, оцінюючі докази у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач станом на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років, тобто станом на 20 квітня 2016 року, мав необхідний для призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII загальний стаж роботи 22 роки 06 місяців, з яких 12 років 06 місяців на посадах прокурора та помічника прокурора.

Із змісту ч. 1 ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вбачається, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім певних випадків, які не мають відношення до спірних правовідносин по цій справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови в забезпеченні належним пенсійним забезпеченням позивача, визнання рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 29.04.2016 року № 2117/2016 про відмову в перерахунку пенсії за вислугою років незаконним, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити позивачу пенсію за вислугою років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII з дня звернення, тобто з 20 квітня 2016 року.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 серпня 2016 року у справі № 428/7263/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 серпня 2016 року у справі № 428/7263/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_3