Ухвала суду № 61976733, 13.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2016 рокусправа № 804/14369/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року по справі №804/14369/15 за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними, зобовязання вчити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, зобовязання вчити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу двадцятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, який обчислюється з моменту отримання ним копії вказаної ухвали. Підставами для залишення позовної заяви без руху зазначено те, що позивачем не сплачено судовий збір за подання позовної заяви. Крім цього, позивачем в позовній заяві зазначено дату її підписання 10.09.2014р., проте правовідносини між сторонами виникли у серпні 2015р., у звязку з чим суд зобовязав позивача надати примірник позовної заяви із зазначенням дати її підписання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року позовну заяву, у зв'язку з не усуненням недоліків, повернуто позивачу.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвали суду першої інстанції скасувати.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваних ухвал суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Дослідивши зміст позовної заяви, судом першої інстанції встановлено, що позивачем зазначена дата підписання 10.09.2014р. При цьому правовідносини між сторонами у даній справі виникли у серпні 2015р.

З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на необхідність подання позивачем до суду примірника позовної заяви із зазначенням дати її підписання.

Згідно частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам наведеної норми, позивачем не долучено до позовної заяви документу про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпне коло осіб, які звільнені від сплату судового збору і до таких осіб позивач не відноситься.

При зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_2 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З даної норми вбачається, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

Вирішуючи питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів майнового стану, який би позбавляв можливості сплатити судовий збір у встановленому законодавством України розмірі або відсутність достатніх коштів у заявника для оплати судових витрат.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що суд зобовязаний самостійно витребувати при необхідності відомості щодо матеріального стану позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такого обовязку на суд, у разі вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору, Законом не покладено.

У такому випадку позивач повинен самостійно надати до суду переконливі докази, які свідчать про неможливість сплати ним судового збору і лише у разі неможливості самостійно подати такі докази з обєктивних причин, позивач повинен про це зазначити у позові, заявивши відповідне клопотання про їх витребування. У поданій позовній заяві позивачем не наведено причин, які унеможливлюють самостійного подання до суду доказів його матеріального стану.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що надання таких доказів не може бути підставою лише для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки положення статті 88 КАС України передбачають і інший порядок вирішення питання щодо сплати судового збору, а саме: зменшення розміру належного до оплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Таких клопотань позивачем заявлено не було.

З огляду на наведене, та зважаючи на те, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення заявника від сплати судового збору.

Посилання заявника апеляційної скарги на положення п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Як вбачається з заявленого позову, порушення прав позивача (а не його матері ОСОБА_4, позов якою та в інтересах якої заявлено не було) повязане з неналежним розглядом його звернення до голови Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 26.08.2015р., що, за позицією позивача, свідчить про порушення вимог Закону України «Про звернення громадян». Цим же Законом визначена і можливість відшкодуванню громадянину моральних збитків, які завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги (ст..25 Закону України «Про звернення громадян»). Тому посилання позивача на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», на положення п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при подачі позовної заяви ОСОБА_2 не дотримано вимог ст.106 КАС України, а тому суд обґрунтовано залишив позовну заяву без руху та надав термін на усунення її недоліків.

Ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху отримано позивачем 09.10.2015р., про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.13). Отже, перебіг встановленого ухвалою суду від 21.09.2016р. двадцятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви розпочався 09.10.2015р. та закінчився 29.10.2015р.

У встановлений судом строк позивачем недоліки позовної заяви усунуті не були, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до ст.108 КАС України, повернув позовну заяву позивачу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржені ухвали суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, як того вимагає ст..159 КАС України, у звязку з чим підстав для їх скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.199, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року по справі №804/14369/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська