Рішення № 61976463, 11.10.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 р. Справа № 909/760/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Стефанів Т. В., секретар судового засідання Манів-Головецька О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Державного підприємства "Ворохтянське лісове господарство",

вул. Д. Галицького,118, смт. Ворохта Яремчанської міської ради,

Івано-Франківська область, 78595;

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Глобалкарпати-еко",

вул. Д. Галицького,94, смт. Ворохта, Яремчанської міської ради,

Івано-Франківська область, 78595;

вул. Галицька, 67, м. Івано-Франківськ, 76019;

про стягнення заборгованості за надані послуги з підготовки лісоматеріалів до монтажу в сумі 195 442, 95 грн, з яких 146 004, 80 грн - основний борг, 38 793, 07 грн - пеня, 2 964, 00 грн - 3% річних, 7 681, 08 грн - інфляційні втрати

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність № 06/07-2016 від 06.07.16, посвідчення № 953);

від відповідача: представники не з'явилися;

встановив: Державне підприємство "Ворохтянське лісове господарство" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Глобалкарпати-еко" про стягнення заборгованості за надані послуги з підготовки лісоматеріалів до монтажу в сумі 196 435, 71 грн, з яких 146 004, 80 грн - основний борг, 39 145, 08 грн - пеня, 2 988, 00 грн - 3% річних, 8297, 83 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.16 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 20.09.16.

Ухвалою суду від 20.09.16 розгляд справи відкладено на 11.10.16.

Представник позивача вимоги ухвал суду від 09.09.16 та 20.09.16 виконав, подав всі витребувані докази. В судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 10157/16 від 11.10.16), в якій просить стягнути з відповідача 146 004, 80 грн - основного боргу, 38 793, 07 грн - пені, 2 964, 00 грн - 3% річних, 7 681, 08 грн - інфляційних втрат, а також 2 946, 54 грн - судового збору.

Враховуючи правила ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог та п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11, відповідно до якого, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (в межах суми сплаченого судового збору). Спір розглядається у відповідності до зменшених позовних вимог. При цьому суд бере до уваги той факт, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Мотивуючи заявлені позовні вимоги вказав на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 198 про надання послуг з підготовки лісоматеріалів до монтажу від 02.11.15, в частині оплати за надані послуги. Відповідно, за прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано 3% річних та інфляційні втрати. Крім того, на підставі п. 7.3 договору за прострочення виконання зобов'язання нараховано пеню.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив, вимоги ухвал суду від 09.09.16 та 20.09.16 не виконав.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 07.09.16 вказано наступне місцезнаходження юридичної особи ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Глобалкарпати-еко": вул. Галицька, 67, м. Івано-Франківськ, 76019.

Позивач у позовній заяві вказав на інше місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Д. Галицького,94, смт. Ворохта, Яремчанської міської ради, Івано-Франківська область, 78595.

Судом всі винесені ухвали у даній справі направлялись відповідачу на дві адреси.

Ухвали суду, що направлялись на адресу вказану у спеціальному витязі поверталися до суду з відміткою "за зазначеною адресою не проживає". Ухвали суду, що направлялись на адресу вказану у позовній заяві до суду не поверталися.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місце проживання сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Глобалкарпати-еко" (замовником) та Державним підприємством "Ворохтянське лісове господарство" (підрядник) 02.11.15 укладено договір підряду № 198 про надання послуг з підготовки лісоматеріалів до монтажу.

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язується надати послуги з підготовки лісоматеріалів до монтажу, в Донецькій області, власними силами. Замовник зобов'язується провести оплату виконаних послуг на умовах цього договору.

Вартість надання послуг погоджена сторонами та складає 146 004, 80 грн (2.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору розрахунок проводиться після виконання всіх послуг протягом 30 днів після підписання акту надання послуг.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з підготовки лісоматеріалів до монтажу, в Донецькій області, власними силами на загальну суму 146 004, 80 грн, про що свідчить акт прийому-передачі наданих послуг за травень-вересень 2015 року від 20.11.15. В акті зазначено про те, що стосовно кількості та якості послуг сторони претензій одна до одної не мають. Акт підписано та скріплено печатками обох сторін.

Крім того, сторонами проведено звірку розрахунків, про що складено відповідний акт (станом на 20.11.15), з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем складає 146 004, 80 грн.

Державне підприємство "Ворохтянське лісове господарство" зверталося до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Глобалкарпати-еко" з претензією № 1/192 від 28.07.16 про сплату боргу.

Відповідач відповіді на претензію не надав, борг не сплатив.

Таким чином, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, в частині здійснення розрахунків за надані послуги, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 146 004, 80 грн.

Позивачем доведено перед судом, факт наявності у відповідача боргу.

Станом на 11.10.16 в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми заборгованості.

З урахуванням приписів ст. 625 Цивільного кодексу відповідачу нараховано 3% річних в сумі 2 964, 00 грн (за період з 22.12.15 по 25.08.16), інфляційні втрати в сумі 7 681, 08 грн (за період з грудня 2015 року по серпень 2016 року).

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що у разі порушення з вини замовника передбачених договором строків перерахування коштів за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені від суми ненаданих послуг.

Враховуючи наведений пункт договору, відповідачу нараховано пеню в сумі 38 793,07 грн (за період з 22.12.15 по 25.08.16).

Суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір підряду № 198 про надання послуг з підготовки лісоматеріалів до монтажу від 02.11.15 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсними (ст. 204 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з Договору та закону, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу, за надані послуги, в розмірі 146 004, 80 грн (по договору підряду № 198 про надання послуг з підготовки лісоматеріалів до монтажу від 02.11.15) підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних на суму 2 964, 00 грн (за період з 22.12.15 по 25.08.16) та інфляційні втрати в сумі 7 681, 08 грн (за період з грудня 2015 року по серпень 2016 року).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат; наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично вірним.

Отже, стягненню підлягають суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірі визначеному позивачем.

Стосовно нарахування позивачем пені, суд зазначає наступне.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що у разі порушення з вини замовника передбачених договором строків перерахування коштів за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені від суми ненаданих послуг.

Позивачем, з урахуванням наведених вище норм закону, а також п. 7.3 договору нараховано пеню в сумі 38 793,07 грн (за період з 22.12.15 по 25.08.16).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем пені; наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично вірним.

Тому, заявлена позивачем сума пені підлягає стягнення в повному обсязі.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Беручи до уваги вищевикладене позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2 946, 54 грн.

Однак, суд не вбачає в наявності правових підстав для стягнення суми судового збору, вказаної позивачем з наступних підстав.

В даному випадку, після зменшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову, а саме 195 442, 95 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

У відповідності до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2016 становить 1378,00 грн.

Відповідно 1,5 відсотка ціни позову у даній справі становить 2 931,64 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Одночасно, суд вказує на приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", згідно яких сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Матеріали справи не містять клопотання позивача про повернення зайво сплаченої суми судового збору, відповідно у суду відсутні правові підстави на вчинення дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 614, 626-629, 901 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 232 Господарського кодексу України ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 64, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Державного підприємства "Ворохтянське лісове господарство" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Глобалкарпати-еко" про стягнення заборгованості за надані послуги з підготовки лісоматеріалів до монтажу в сумі 195 442, 95 грн, з яких 146 004, 80 грн - основний борг, 38 793, 07 грн - пеня, 2 964, 00 грн - 3% річних, 7 681, 08 грн - інфляційні втрати - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Глобалкарпати-еко", вул. Д.Галицького,94, смт. Ворохта, Яремчанської міської ради, Івано-Франківська область, 78595; вул. Галицька, 67, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 38335669) на користь Державного підприємства "Ворохтянське лісове господарство", вул. Д. Галицького,118, смт. Ворохта Яремчанської міської ради, Івано-Франківська область, 78595 (ідентифікаційний код 20562421) - 146 004, 80 грн (сто сорок шість тисяч чотири грн 80 коп.) - основного боргу, 38 793, 07 грн (тридцять вісім тисяч сімсот дев'яносто три грн 07 коп.)- пені, 2 964, 00 грн (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири грн 00 коп.) - 3% річних, 7 681, 08 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят один грн 08 коп.)- інфляційних втрат, 2 931, 64 грн (дві тисячі дев'ятсот тридцять одну грн 64 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.10.16

СуддяТ. В. Стефанів