Постанова № 61976183, 06.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року Справа № 910/14205/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівДанилової М.В., Алєєвої І.В.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Пласт- 65"на постанову від 13.06.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/14205/15 господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Торговий дім"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт- 65"простягнення коштів

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_4 (дов. від 10.05.16)

Від відповідача - ОСОБА_5 (дов. від 10.09.16)

У зв'язку зі звільненням судді Фролової Г.М. з посади судді, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова М.В., Алєєва І.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.09.2016 р.).

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Торговий дім" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-65" про стягнення 410074,75 грн. основного боргу, 42578,73 грн. пені, 3996,44 грн. 3% річних та 59603,58 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2015 (суддя Яковенко А.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором підряду №19-1/08-2014 від 20.08.2014 у розмірі 103049,31 грн., з яких 100 000,00 грн. основного боргу, 2868,49 грн. пені, 180,82 грн. 3% річних та 2060,99 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Рішення прийнято на підставі статей 882, 884 Цивільного кодексу України.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у складі: Алданової С.О., Зубець Л.П., Дикунської С.Я. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "Пласт-65" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині задоволення позову, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України.

ПП "Торговий дім" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що 20.08.2014 між ПП "Торговий дім" (виконавець) та ТОВ "Пласт-65" (замовник) укладено договір підряду №19-1/08-2014, відповідно до п. 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець виконує роботи (надає послуги) по виготовленню та монтажу згідно проектної документації току, за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. М. Тарасівка, вул. 9 січня, буд. 1 для зберігання зерна загальною площею - 978 квадратних метрів. Склад будівельних робіт:

- улаштування бетонних основ під опори;

- виготовлення та монтаж каркасу току;

- зашивка даху току профнастилом.

Всі інші роботи, потреба в яких може виникнути в ході будівництва, обговорюються окремо та оформлюються додатковою угодою до договору.

Згідно п. 1.3. договору, договірна ціна та інші узгоджені сторонами документи є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 2.1.-2.2. договору встановлено, що усі роботи передбачені договором виконуються протягом 45 днів з моменту перерахування замовником авансу згідно договору. При виникненні необхідності внесення змін в строки виконання робіт виконавець надає замовнику або замовник надає виконавцю відповідне письмове звернення. Рішення з цих питань приймається лише за письмовою згодою замовника.

Рішення про перегляд строків виконання робіт з обґрунтуванням причин оформляється додатковою угодою сторін (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору, початком виконання робіт вважається день отримання передоплати 70% ціни договору згідно п. 3.3.

Згідно п.п. 3.1.-3.2. договору, вартість робіт (послуг) за цим договором становить 400000,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 66666,67 грн. Ціна договору є твердою і зміні не підлягає.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 70% від ціни договору, передбаченої п. 3.1. договору.

Приписами п.п. 3.4.-3.5. договору встановлено, що остаточна оплата робіт (послуг) здійснюється замовником на підставі Акта приймання-передачі виконаних робіт. Після підписання сторонами Акта приймання-передачі виконаних робіт, передбаченого п. 4.1. договору, замовник протягом 3-х робочих днів сплачує виконавцю ціну виконаних робіт, з урахуванням сплаченого раніше авансу згідно п. 3.3. договору.

Передання виконаних робіт виконавцем і прийняття роботу замовником оформляється Актом приймання-передачі виконаних робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін (п. 4.1. договору).

Згідно п. 6.1. договору, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану виконавцем відповідно до п. 1.1. договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі недоліків та/або відступів від умов договору та/або норм ДБН або інших недоліків негайно заявити про них виконавцю.

За несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань винна сторона сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору, вказаної в п.3.1. цього договору, за кожен день прострочення (п. 9.2. договору).

Судами також встановлено, що відповідачем 26.11.2014, на виконання п. 3.3. договору, перераховано аванс у розмірі 300000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №530 від 26.11.2014.

При цьому позивач зазначав, що 10.10.2014 між ним та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої п. 3.1. договору викладено у наступній редакції: "Договірна ціна на виконання робіт зазначена у додатку 3 до даного договору. Ціна договору становить - 503246,67 грн., ПДВ 20% у розмірі 100649,33 грн., всього на загальну суму - 603896,00 грн.".

20.08.2014 приступив до виконання робіт і відповідно до п. 2.1. договору робота була виконана ним до 03.10.2014. За січень 2015 року позивачем виконані роботи на зальну суму 603896,00 грн., на підтвердження чого надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми №КБ-3) та Акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н за січень 2015 року на суму 603896,00 грн.

Разом з тим, Акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н за січень 2015 року (форми КБ-2в) підписаний лише зі сторони позивача.

03.02.2015 позивач звернувся до відповідача з листом (вих. №3 від 03.02.2015) з додатками (довідка про виконання робіт, акт виконаних робіт), в якому просив прийняти виконані роботи, підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт.

Посилаючись на неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем умов договору, а також у зв'язку з укладенням додаткової угоди №1 до договору, відповідно до якої, було змінено вартість робіт з 400000,00грн. на 603896,00 грн., в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 303896,00 грн., ПП "Торговий дім" звернулось до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2. ст. 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 ЦК передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, суди обгрунтовано зазначили, що відповідач зобов'язаний був підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року протягом семиденного строку з 07.02.2015 (момент отримання листа №3 від 03.02.2015 з додатками: довідкою про виконання робіт, акту виконаних робіт) або у цей же строк надати мотивовану відмову від його підписання.

Матеріали справи не містять будь-яких заяв відповідача, здійснених на адресу позивача протягом вищенаведеного семиденного строку, у зв'язку з чим роботи виконані позивачем вважаються виконаними належним чином.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до ч. 1. ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не вставлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що останній може бути змінено чи доповнено шляхом укладення додаткової угоди у письмовій формі.

Судами встановлено, що позивачем не надано підписану відповідачем додаткову угоду №1, що свідчить про відсутність погодженої волі сторін з приводу зміни вартості виконаних робіт.

Відповідно до ч. 3. ст. 844 ЦК України, у разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, суди обгрунтовано дійшли висновку про стягнення основного боргу у розмірі 100000,00 грн., оскільки сторонами не була погоджена у передбаченому законом та договором порядку нова вартість підрядних робіт.

Враховуючи положення приписів п. 3.5. договору, замовник протягом 3-х робочих днів сплачує виконавцю ціну виконаних робіт, з урахуванням сплаченого раніше авансу згідно п. 3.3. договору.

Таким чином, після спливу, вказаного в п. 3.5. договору строку на виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт, відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання, суди дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача пені та річних. Суми апеляційною інстанцією перевірені.

Що стосується посилання касатора на те, що він не отримував лист позивача від 03.02.2015 з додатками, воно не приймається до уваги в зв'язку з недоведеністю, оскільки судами встановлено, що лист вих. №3 від 03.02.2015 з додатками був відправлений позивачем 03.02.2015, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0880001790463 та фіскальним чеком про надання послуг поштового зв'язку №3000065773 від 03.02.2015.

Також не приймається до уваги твердження касатора про те, що ним позивачу направлялась претензія щодо усунення недоліків у будівництві (лист №92/30 від 30.03.2015), оскільки судами ця претензія не розглядалась, в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт- 65" залишити без задоволення.

Постанову від 13.06.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/14205/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді М. Данилова

І. Алєєва