Постанова № 61976046, 21.09.2016, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 р. Справа №818/668/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" до головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні та мотивує тим, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства з питань митної справи за період з 01.01.2013 по 31.12.2015. За наслідками перевірки 20.05.2016 винесено податкове повідомлення-рішення, яким збільшено зобов'язання позивача з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів. Вважає таке рішення протиправним.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем митної вартості через не включення до її складу вартості послуг з експедирування вантажів, які ввозяться на митну територію України. Довідки експедиторів відповідач вважає такими, що не підтверджуються документами бухгалтерського обліку. Такі висновки відповідача не відповідають вимогам законодавства України. Відповідно до ст. 58 МК України до митної вартості включаються, якщо вони не були включені в ціну товару, витрати на транспортування таких товарів до пункту ввезення на митну територію України. Цією ж статтею заборонено включення до складу митної вартості будь-яких інших витрат, крім визначених нею. Відповідно до ст. 53 МК України разом з митною декларацією мають бути подані документи про вартість перевезення товарів, транспортні документи. Позивачем на виконання таких вимог закону разом з митними деклараціями були подані документи, в яких окремо були зазначені витрати на транспортування товарів до пункту пропуску та по території України, а також окремо зазначено вартість послуг з експедирування, договори на підставі яких перевезення здійснювалось. При митному оформленні ввезених товарів митним органом не було висловлено ніяких зауважень що правильності визначення митної вартості, додаткові документи в порядку ст. 54 МК України у позивача не витребовувались, а митне оформлення проведено на підставі тих же документів, які були надані для перевірки відповідачу. В кожному випадку позивачем до складу митної вартості включались витрати на транспортування товарів до пункту пропуску та не включались витрати на транспортування територією України та витрати по оплаті послуг експедирування.

Також безпідставним є висновок відповідача про необхідність включення до складу митної вартості витрат на оплату експедиційних послуг. Відповідно до вимог Податкового кодексу України місцем надання експедиційних послуг є місце реєстрації їх отримувача, тобто в даному випадку м. Суми. За таких обставин включення їх до митної вартості суперечить вимогам Митного кодексу України. Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016.

Представники відповідача позов не визнали, пояснили, що в ході планової перевірки позивача було встановлено порушення вимог законодавства при визначення ним митної вартості та сплаті податку на додану вартість. Встановлено, що позивачем отримувались експедиційні послуги та послуги з перевезення товарів. Відповідач вважає, що послуги з експедирування надаються на всьому шляху. Такі висновки зроблено на підставі визначення експедиторської діяльності, що надана в законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а тому вартість їх до кордону України має бути включена до митної вартості товарів. В зв'язку з тим, що вартість таких послуг окремо за межами України та по території України в наданих позивачем документах зазначена не була, відповідач включив її до митної вартості в повному обсязі та провів донарахування податку на додану вартість.

Також вважає, що вартість транспортних послуг до пункту переходу не підтверджується належними первинними документами, а тому має включатися до митної вартості в повному обсязі. Довідка перевізника не є первинним документом, оскільки складалась на момент, коли надання послуги не було завершено, а первинні документи мають складатися після завершення господарської операції. Вважають, що податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, просять в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що ГУ ДФС у Сумській області проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2013 по 31.12.2015. За наслідками перевірки 20 травня 2016 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000531410 про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 15322 грн. 06 коп., застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 7661 грн. 03 коп. (а.с. 33). Відповідно до акту перевірки в ході її проведення відповідачем встановлено ввезення позивачем товарів на митну територію України. Відповідач вважає, що при декларуванні ввезених товарів позивачем безпідставно не було включено до складу митної вартості товарів частину витрат по оплаті послуг транспортування та витрати по оплаті послуг експедирування. Задекларований розмір витрат на транспортування товарів не підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку. Зокрема, в наданих документах не виділено окремо вартість транспортування до митного переходу та по території України, а тому витрати в повному обсязі мали бути включені до митної вартості. Податок на додану вартість при ввезені товарів розраховується з розміру митної вартості, а тому ПАТ "НВАТ "ВНДІкомпресормаш" податок сплачено не в повному обсязі. Такі висновки суд вважає безпідставними.

Судом встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивачем неодноразово ввозились на митну територію України товари. Для організації перевезень та доставки товарів позивачем укладались договори про надання послуг по організації міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційне обслуговування з ПП "ТЕК "Успіх", про надання транспортно-експедиційних послуг з ПП ОСОБА_12, ТОВ "АМС Логістика", ПТЕП "Автотрансекспедиція", ТОВ "Агарді Україна", ТОВ "Транспортне агентство Окланд ТЛС", генеральний договір про надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ "ТК "Луганськзовніштранс", договори про надання транспортно-експедиційних послуг з ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП "Логістик компані, ТОВ "Тайм Тревел", ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, договір заявка з ПП ОСОБА_7 (а.с. 58-88). Відповідно до умов зазначених договорів позивач отримував на платній основі від виконавців послуги з перевезення товарів з-за меж України до місця знаходження підприємства в м. Суми та експедиційні послуги.

Відповідно до ст. 4 ч. 1 п. 27 МК України податок на додану вартість є одним з видів митних платежів. Разом з тим, порядок нарахування та сплати податку на додану вартість митним кодексом України не врегульовано. Відповідно до ст. 1 п.п. 1.1, 1.2 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи. Виходячи з викладеного, вирішуючи питання правомірності висновків відповідача про вчинення позивачем порушень та правомірності винесення податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість, суд вважає необхідним керуватися порядком нарахування та сплати цього податку, встановленого Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 185 п. 185.1 п.п. "в" ПК України одним з об'єктів оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. Відповідно до ст. 190 п.190.1 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст. 58 ч.10 п. 5 при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем при ввезені товарів до їх митної вартості включалась частина витрат на транспортування. Витрати на оплату експедиційних послуг до митної вартості не включались. За твердженням позивача до митної вартості включались лише витрати по транспортуванню товарів до митного переходу. На підтвердження цього надано копії митних декларацій, довідки надавачів послуг про витрати та акти виконаних робіт (а.с.89-159). Твердження позивача про включення до митної вартості витрат по оплаті транспортування товарів у зазначеному обсязі відповідачем ніякими доказами не спростовано. Суд вважає безпідставним висновок відповідача про те, що наданими первинними документами розмір таких витрат не підтверджується, оскільки в актах виконаних робіт та довідці виконавця послуг окремо відображена вартість витрат по транспортуванню товарів за межами України та по території України. Крім того, окремо зазначено вартість експедиційних послуг.

Суд також вважає безпідставним твердження відповідача про те, що довідка надавача послуг про вартість транспортних витрат не є первинним документом. Відповідно до ст. 1 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ст. 9 ч. 1,2, зазначеного закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З наведених норм вбачається, що законом не встановлено будь-якого вичерпного переліку первинних документів, а лише визначено їх обов'язкові реквізити. З наданих копій довідок про транспортно-експедиційні витрати вбачається, що вони містять інформацію про сторони господарської операції, суть та обсяг такої операції, її вартість, що підлягає оплаті позивачем, підпис службової особи надавача послуг, тобто містить обов'язкові реквізити, встановлені ст. 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Висновки відповідача про необхідність включення до складу митної вартості витрат на оплату послуг транспортування в повному обсязі не ґрунтується на законі. За таких обставин, включення позивачем до складу митної вартості витрат на оплату послуг з транспортування до митного переходу та не включення в частині оплати послуг по транспортуванню територією України суд вважає правомірним, а податкове повідомлення-рішення в цій частині протиправним.

Відповідно до ст. 185 ч. 1 п. "б" ПК України постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України є одним з об'єктів оподаткування податком на додану вартість. Як було зазначено вище, позивачем укладались договори про надання послуг з транспортування товарів та експедиційних послуг. Вартість експедиційних послуг визначалась окремо.

Відповідно до ст. 1 закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до ст. 186 п. 186.3 п.п. "ж", 186.4 ПК України місцем надання транспортно-експедиційних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивач, що є отримувачем експедиційних послуг, зареєстрований на території України: м.Суми, пр-т Курський 6, тобто місцем надання послуги є територія України (а.с. 34).

Відповідно до вимог ст. ст. 49, 58 МК України, як було зазначено вище, до митної вартості товарів включаються витрати по їх транспортуванню до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Виходячи з викладеного, суд вважає, що операції з надання послуг експедирування підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, однак вимога відповідача про включення таких витрат до складу митної вартості товарів, що ввозились позивачем, не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийнятого ним рішення. Суд вважає необхідним податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2016 року № 0000531410 про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 15322 грн. 06 коп., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7661 грн. 03 коп. визнати протиправним та скасувати.

Позивач просить відшкодувати понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1378 грн. та витрат на оплату правової допомоги в сумі 5000 грн.

Відповідно до ст. 87 ч.ч. 1, 3 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на оплату правової допомоги віднесено до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 56 ч.ч. 1-3 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. Відповідно до ст. 58 ч. 1 КАС України повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін.

Позивачем укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом (а.с. 40). також сторонами підписано додаток до договору, відповідно до якого адвокат має право виконувати свої зобов'язання із залученням помічників. В зв'язку з цим, адвокатом видано доручення помічникам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 162-164, 186). Разом з тим, Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості передоручення обов'язків представником, в тому числі і адвокатом, іншій особі. Доручення адвоката помічнику ст. 58 КАС України не віднесено до документів, що посвідчують повноваження представника в адміністративному процесі. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 брали участь в судових засіданнях на підставі довіреностей позивача, якими вчинення таких дій на платній основі не передбачається (а.с. 185, 198). За таких обставин, відшкодуванню підлягають лише витрати на оплату правової допомоги, надані адвокатом Гланцем В.Н. за договором з позивачем.

Відповідно до ст. 1 закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В справі, яка розглядається, адвокат участі в судових засіданнях не приймав та з матеріалами справи в суді не знайомився. Компенсації підлягають лише витрати на оплату послуг адвоката при вчиненні ним окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. Відповідно до проміжного акту приймання-передачі наданих адвокатом вчинено ряд дій, що мають бути оплачені позивачем (а.с. 166), вивчення завдання адвокатом та переговори з клієнтом, а також вивчення нормативно-правових актів та судової практики адвокатом суд не визнає окремою процесуальною дією в розумінні ст. 1 закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", що підлягає компенсації за рахунок відповідача. Також суд не визнає обговорення проекту позовної заяви з клієнтом, внесення виправлень та доповнень за бажанням клієнта окремою процесуальною дією, відмінною від підготовки проекта позовної заяви. За таких обставин, компенсації підлягають витрати на оплату підготовки проекту позовної заяви в розмірі 550 грн.

На підставі ст. 94 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при зверненні до суду з позовом, в сумі 1378 грн. та витрати на оплату правової допомоги в сумі 550 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" до головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000531410 від 20.05.2016 року, яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на 15 322,06 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7661,03 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДФС у Сумській області (ідентифікаційний код ) на користь публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (ідентифікаційний код 0000220434) судовий збір в розмірі 1378,00 грн. сплачений при зверненні до суду та витрати на правову допомогу в розмірі 550 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Соп'яненко