Постанова № 61975885, 11.10.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року 12год.34хв.Справа № 808/2604/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивачів: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Леонідов С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3, ОСОБА_4

до Бердянського прикордонного загону

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративним позовом до Бердянського прикордонного закону, в якому просять скасувати рішення від 31 липня 2016 року про відмову у в'їзді на тимчасово окуповану територію України АР Крим громадянці РФ ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) та громадянці ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2.), визначених підпунктом 2 пункту 38 Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 № 367; скасувати відмітку № 233/30 у внутрішньому паспорті РФ, який належить ОСОБА_3 про заборону на в'їзд на територію України строком на 3 роки та відмітку № 233/31 у внутрішньому паспорті РФ, який належить ОСОБА_4 про заборону на в'їзд на територію України строком на 3 роки.

Представник позивачів в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у рішеннях від 31.07.2016 про відмову у в'їзді на тимчасово окуповану територію України або виїзді з неї відповідач покликається на пп.2 п. 38 Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 № 367. Однак, такий пункт визначає підстави для відмови у в'їзді на тимчасово окуповану територію України, в той час як позивачі мали намір виїхати з тимчасово окупованої території України на материкову частину України. Так, позивачі літаком з м.Нижній Новгород прибули до м.Сімферополь. Після відпочинку в м.Євпаторія планували поїздом сполученням Новоолексіївка-Київ поїхати в до м.Києва, однак на пункті пропуску "Чонгар" позивачів не пропустили, видали оскаржувані рішення від 31.07.2016, в паспортах поставили відмітки про заборону в'їзду на територію України строком на 3 роки. Представник позивачів зазначає, що позивачі неодноразово раніше подорожували за таким же маршрутом, як і в 2016 році, будь-яких перешкод в цьому не було. Санкція щодо заборони в'їзду на територію України строком на 3 роки є дуже жорсткою, оскільки позивачі мають нерухомість на території України, дитина лікується в м.Києві. Покликаючись на Конституцію України, міжнародні договори, Декларацію з прав людини зазначає про гарантоване право позивачів на свободу пересування. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що позивачі порушили правила перетинання Державного кордону України, оскільки в'їхали на територію тимчасово окупованої території АР Крим через закритий пункт пропуску "Керч паромна переправа", при цьому не маючи при собі спеціального дозволу, у зв'язку з чим на підставі ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", п. 2.1 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затв. наказом Адміністрації ДПС України від 05.12.2011 №946, п.39 Порядку в'їзду не тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 367, посадовими особами Бердянського прикордонного загону відносно позивачів правомірно було прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 31.07.2016 на контрольному пункті в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї "Чонгар" (далі - КПВВ "Чонгар"), начальником 2-го відділення ІПС впс "Чонгар" лейтенантом Тарасюк А.В. винесено рішення про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у в'їзді на тимчасово окуповану територію України або виїзді з неї (а.с.19-22).

Посадовими особами Бердянського прикордонного загону винесено постанови про заборону в'їзду в Україну строком на три роки громадянам Російської Федерації ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.48, 49). При цьому працівники прикордонної служби зазначили у постановах, як правові підстави для заборони в'їзду до України, порушення позивачами правил в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, абзац 8 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

В паспортах позивачів проставлено відповідні відмітки про заборону в'їзду на територію України строком на 3 роки.

Позивачі з такими рішеннями відповідача не погодилися та звернулися до суду з даним позовом. В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачі не погоджуються з тим, що їм відмовлено у виїзді з тимчасово окупованої території України (рішення від 31.07.2016) та тим, що позивачам заборонено в'їзд на територію України строком на 3 роки (проставляння відповідних відміток у паспортах).

Надаючи оцінку позовним вимогам суд зазначає таке.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.

Правовий режим тимчасово окупованої території визначений Законом України №1207-VII від 15.04.2014 "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Частиною 2 статті 10 зазначеного Закону визначено наступний порядок в'їзду осіб на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї: в'їзд іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї допускаються лише за спеціальним дозволом через контрольні пункти в'їзду-виїзду.

Порядок в'їзду іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання перетину адміністративного кордону вільної економічної зони "Крим" під час в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї громадян України відповідно до Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", а також іноземців та осіб без громадянства - з урахуванням вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", регулює Порядок в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 367 (далі - Порядок № 367).

Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що контрольні пункти, в яких здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск осіб, що в'їжджають на тимчасово окуповану територію України або виїжджають з неї, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, не призначені для перетинання державного кордону. Перелік контрольних пунктів наведено в додатку 1.

Згідно Додатку 1 до Порядку № 367, встановлений наступний перелік контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення - "Каланчак", "Чаплинка", "Чонгар"; контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для залізничного сполучення - "Херсон", "Мелітополь", "Вадим", "Новоолексіївка".

Представник позивачів в судовому засіданні пояснив, що до тимчасово окупованої території України позивачі прибули літаком з Нижнього Новгорода до Сімферополя, тобто позивачі (іноземці) потрапили на тимчасово окуповану територію України не через визначені контрольні пункти в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї.

Таким чином, було встановлено, що громадяни РФ ОСОБА_4 та ОСОБА_3 порушили правила перетинання державного кордону України, намагалися здійснити в'їзд в Україну без спеціального дозволу, що відповідно до абзаців 6, 8 частини 1 статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" є підставою для заборони в'їзду іноземців в Україну.

Відповідно до п. 39 Порядку № 367, уповноважені посадові особи підрозділу охорони державного кордону відмовляють у виїзді з тимчасово окупованої території України в разі, коли:

1) іноземець або особа без громадянства подали підроблений чи зіпсований документ, а також якщо документи недійсні чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі;

2) у базах даних Держприкордонслужби є інформація про заборону в'їзду до України іноземцю або особі без громадянства;

3) виїзд іноземця або особи без громадянства з тимчасово окупованої території України суперечить інтересам забезпечення національної безпеки, загрожує охороні здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб;

4) в іноземця або особи без громадянства відсутній спеціальний дозвіл;

5) особа порушила умови та порядок проходження контролю під час виїзду з тимчасово окупованої території України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних розпоряджень чи вимог уповноважених службових осіб контрольних органів і служб, що здійснюють державний контроль у контрольних пунктах;

6) іноземець або особа без громадянства в'їхали на тимчасово окуповану територію України не через контрольний пункт;

7) іноземець або особа без громадянства під час попереднього перебування на тимчасово окупованій території України здійснили виїзд із неї не через контрольний пункт.

Зважаючи, що у позивачів були відсутні спеціальні дозволи (підпункт 4) та позивачі (іноземці) в'їхали на тимчасово окуповану територію України не через контрольний пункт (підпункт 6) , суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для прийняття рішень від 31.07.2016 про відмову позивачам у в'їзді на тимчасово-окуповану територію України або виїзді з неї. При цьому суд зазначає, що зазначення відповідачем в оскаржуваних рішеннях пункту 38 Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, замість пункту 39 не може бути підставою для скасування вказаних рішень, а свідчить лише про допущення описки у вказаних рішеннях.

Відтак, позовні вимоги про скасування рішень від 31 липня 2016 року про відмову у в'їзді на тимчасово окуповану територію України або виїзді з неї громадянці РФ ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) та громадянці ОСОБА_3 до задоволення не підлягають.

Підстави та порядок винесення заборони в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства регулюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Інструкцією про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 року № 946, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1564/20302 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції, рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в'їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі:

а) якщо при клопотанні про в'їзд в Україну іноземець подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

б) якщо паспортний документ іноземця, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

в) якщо іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України (далі - пункт пропуску) правила перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону;

г) якщо іноземця затримано під час незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску;

ґ) якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;

д) якщо іноземця затримано у межах контрольованого прикордонного району під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України;

е) якщо іноземець намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.

Рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю органом охорони державного кордону приймається відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" на строк 3 роки (п. 2.3 Інструкції).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції, у разі виявлення в пункті пропуску службовою особою Державної прикордонної служби України іноземця, якому уповноваженим органом заборонено в'їзд в Україну, але в паспортному документі якого відмітки "Заборонено в'їзд в Україну терміном на..." немає, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону проставляє таку відмітку із зазначенням терміну, вказаного в базі даних осіб, яким заборонено в'їзд в Україну.

Згідно пункту 3.1 Інструкції, у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі - старший зміни) складається довідка.

Щодо позивачів такі довідки були складені (а.с.50, 51). Вказані довідки відповідають вимогам до заповнення довідок, встановленим пунктом 3.2 Інструкції.

На підставі відомостей, викладених у довідці, старшим зміни готується постанова про заборону в'їзду в Україну. Постанова складається у двох примірниках, які підписуються старшим зміни (п. 3.3 Інструкції).

Згідно пункту 3.4 Інструкції підготовлені довідка та два примірники постанови (далі - матеріали) невідкладно надсилаються начальнику зміни оперативно-чергової служби центру управління службою органу охорони державного кордону (далі - начальник зміни) для доповіді начальнику органу охорони державного кордону або його першому заступнику (далі - уповноважена посадова особа) для прийняття рішення.

Отримавши матеріали, начальник зміни реєструє їх у журналі обліку матеріалів щодо заборони в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (додаток 2) та невідкладно доповідає про їх надходження уповноваженій посадовій особі для прийняття рішення. При цьому в журналі в обов'язковому порядку зазначаються час отримання матеріалів начальником зміни та час доповіді про їх надходження уповноваженій посадовій особі, що засвідчується підписом начальника зміни (п. 3.5 Інструкції).

Уповноважена посадова особа зобов'язана протягом трьох годин після доповіді розглянути отримані матеріали та:

а) за наявності підстав прийняти шляхом затвердження обох примірників постанови рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну. Затверджені примірники постанови передаються начальнику зміни;

б) за відсутності достатніх підстав утриматися від прийняття рішення, наклавши на постанові відповідну резолюцію. Незатверджені примірники постанови передаються начальнику зміни.

Про прийняте рішення начальник зміни невідкладно із застосуванням засобів телефонного зв'язку інформує старшого зміни (п. 3.6 Інструкції).

Строк заборони в'їзду в Україну особі обчислюється з дати затвердження постанови (п. 3.7 Інструкції).

Перший примірник постанови із зазначеним на ній рішенням та довідка зберігаються в органі охорони державного кордону, який затвердив постанову. Другий примірник постанови, завірений гербовою печаткою, штабом органу охорони державного кордону (головним відділом) надсилається в підрозділ охорони державного кордону, яким ініційовано питання про заборону в'їзду в Україну іноземцю (п. 3.8 Інструкції).

А відтак, покликання представника позивачів на неотримання позивачами копій постанов про заборону в'їзду в Україну як на підставу для скасування рішень від 31.07.2016 та неправомірність проставляння в паспортах відміток про заборону в'їзду є безпідставними, оскільки зазначеною вище Інструкцією не передбачено направлення (вручення) іноземцям постанов про заборону в'їзду в Україну.

Пунктом 3.9 Інструкції встановлено, що після отримання в установленому порядку від начальника зміни інформації про прийняте уповноваженою посадовою особою рішення старший зміни:

оголошує рішення органу охорони державного кордону, мовою якою володіє іноземець;

проставляє у паспортному документі іноземця відмітку "Заборонено в'їзд в Україну терміном на..." (додаток 3), засвідчує її підписом та печаткою (додаток 4);

записує рішення про заборону в'їзду в Україну до журналу обліку іноземців, яким заборонено в'їзд в Україну (додаток 5).

Представник позивачів не заперечує, що позивачі здійснили в'їзд на тимчасово окуповану територію України не через контрольний пункт в'їзду, намагалися в'їхати на територію України без спеціального дозволу, тому позивачам 31.07.2016 було оголошено прийняте відносно них рішення про заборону та проставлено відповідні відмітки в паспортах.

Отже, відповідач діяв в межах наданих повноважень та з дотриманням порядку прийняття вищеназваних рішень та простявляння відміток в паспортах.

Щодо покликання представника позивачів на гарантовані права щодо свободи пересування позивачів, суд зазначає, що вказане право не є абсолютним і може бути обмежене. Таке обмеження є обґрунтованим за умови, що воно відповідає вимогам: обмеження передбачене законом, спрямоване до обґрунтованої цілі та має бути необхідним у демократичному суспільстві. Зважаючи, що заборона позивачам в'їжджати на територію України строком на 3 роки відповідає вимогам вказаного трискладового тесту, суд не вбачає в такій забороні порушення прав позивачів.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до ст.94 КАС України, на користь позивачів не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька