Ухвала суду № 61972395, 10.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016р. Справа № 876/4692/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): ОСОБА_1,

позивача у справі: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. у справі №803/517/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2016р. позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000941304 від 12.02.2016р., що складене за результатами планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що на підтвердження правомірності включення позивачем до валових витрат сум, які було понесено ним в процесі здійснення господарської діяльності, посадовим особам відповідача при перевірці надавались оригінали податкових накладних та відповідні оригінали фіскальних чеків, тому висновки відповідача про включення сум витрат до валових витрат на підставі рахунків-фактур є такими, що не відповідають дійсності. Позивач вказує, що відповідно до положень чинного законодавства, документами, які підтверджують витрати можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг, відтак, наявними у позивача первинними документами повністю підтверджується правомірність включення понесених витрат при здійсненні господарської діяльності до сум валових витрат. Також позивач зазначає, що твердження контролюючого органу про неможливість встановлення походження грошей, виданих працівникам позивача на відрядження, є необгрунтованими, оскільки використання готівкових коштів, виданих позивачем на відрядження, повністю відповідає вимогам "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004р. №637, з огляду на відсутність будь-яких обмежень.

За результатами розгляду справи Волинський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову. Свої висновки суд мотивував тим, що віднесення вартості запасних частин для автомобілів до витрат, які понесено, у зв'язку з підприємницькою діяльністю, позивачем здійснено цілком законно та підтверджено належними документами первинного бухгалтерського обліку, а доводи відповідача, викладені в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): Луцька обєднана державна податкова інспекція ГУ ДФС України у Волинській обл., оскаржив її в апеляційному порядку. Апелянт зазначає, що згідно із наданими позивачем до перевірки документами підприємцем у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік до валових витрат віднесено суму коштів 122143,70грн., та за 2014 рік - 1900452,36грн. до статті витрат "придбання запчастин", що не є документально підтвердженими.

У 2013-2014рр. підприємцем було здійснено придбання автозапчастин на території ОСОБА_4 на загальну суму 2022596,06грн., дані суми було включено до складу валових витрат на підставі рахунків-фактур, наданих позивачу компаніями "SCANIA" Polska S.A., "ZAWRAT" TIR SERWIS та "PKS CHELM" S.ОСОБА_5 зазначає, що дані рахунки свідчать лише про придбання запчастин на території ОСОБА_4, однак, відсутні будь-які документи, які вказують на надані послуги по встановленню (ремонту) запчастин на автомобілі, тому позивач не довів понесених витрат у господарській діяльності в період 2012-2014рр., на що суд першої інстанції уваги не звернув. Також апелянт звертає увагу на те, що під час перевірки не було можливо встановити походження грошей, які були сплачені за надані послуги при здійсненні ремонтів автомобілів в ОСОБА_4. Крім іншого, апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки фактам порушення позивачем положень митного законодавства, зокрема, в частині нездійснення митного оформлення придбаних позивачем у нерезидента запасних частин до автомобілів. Апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 10.10.2016р. представник апелянта (відповідача у справі): ОСОБА_1 зявився, вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, надавав усні пояснення на підтримку своєї правової позиції.

Представником позивача у справі ОСОБА_2 через канцелярію апеляційного суду направлено заперечення на апеляційну скаргу, у якому вимоги апеляційної скарги заперечено, викладено правову позицію в усних поясненнях, наданих колегії суддів.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Луцькою ОДПІ в період з 21.12.2015р. по 13.01.2016р. було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., про що складено акт №106/17-01/НОМЕР_1 від 19.01.2016р. (т.1, а.с.17-42).

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1, п.177.2, п.177.4, ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 343213,14грн., зокрема, за 2013 рік в сумі 20136,23грн. та за 2014 рік в сумі 323076,91грн.; ст.7, п.2, 3, 9 ст.9 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування", внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 145845,04грн., в тому числі, за 2012 рік в сумі 36415,57грн., за 2013 рік на 44577,00 грн. та за 2014 рік на 64852,47грн. На підставі складеного акта перевірки №106/17-01/НОМЕР_1 від 19.01.2016р. Луцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2016р. №0000941304.

Податковим повідомленням-рішенням від 12.02.2016р. №0000941304 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 429016,39 грн., в тому числі, за основним платежем - 343213,10грн. та 85803,29грн. - штрафними санкціями (т.1, а.с.11).

Контролюючим органом зробив висновок про заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, податку з доходів фізичних осіб в сумі 343213,14грн. на підставі неможливості підтвердження позивачем використання у своїй господарській діяльності запчастин, суми на придбання яких було віднесено до валових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 займається міжнародними перевезеннями, і, відповідно, протягом 2013-2014рр. ним понесено витрати, пов'язані із закордонними відрядженнями водіїв, ремонтом та обслуговуванням автомобілів, якими здійснюється надання послуг з перевезення вантажів.

Судом встановлено, що працівники позивача придбавали запчастини, здійснювали ремонт та обслуговування автомобілів, належних позивачу, в ОСОБА_4.

Так, зокрема, ремонт та обслуговування вантажних автомобілів позивача здійснювалось компаніями-нерезидентами: "SCANIA" Polska S.A., "ZAWRAT" TIR SERWIS та "PKS CHELM" S.A.. Також у даних компаній придбавались запчастини для вантажних автомобілів.

Вказані компанії є діючими, що підтверджується наявними в матеріалах справи актуальними витягами з реєстру підприємців із належним перекладом на українську мову (т.1, а.с. 72-129).

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та фізичними особами укладались трудові договори, на підставі яких працівники зобов'язувались виконувати обов'язки водіїв, слідкувати за автомобілем та обслуговувати його. (т.2, а.с. 215-244).

На підставі відповідних розпоряджень водії відправлялись у відрядження - здійснювали вантажні перевезення за межі митної території України, направлялись для придбання запчастин. (т.3, а.с. 122-231).

Також судом встановлено, що особам, які направлялись у відрядження, надавались готівкові кошти. Вказане підтверджується наданими позивачем видатковими касовими ордерами (т.3, а.с. 2-121).

За рахунок наданих позивачем коштів водіями придбавались відповідні запчастини для вантажних автомобілів та причепів, оплачувались необхідні для обслуговування автомобілів послуги.

Купівля запчастин та послуг водіями підтверджується наданими суду копіями звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, з долученими до них первинними документами (фіскальними чеками та податковими накладними).(т.1, а.с. 130-250, т.2, а.с. 1-214).

Колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем рахунки свідчать лише про придбання запчастин на території ОСОБА_4, з посиланням на відсутність документів, що засвідчують факти встановлення придбаних запчастин на автомобілі, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідних актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, (т.4, а.с. 1-136), які підписувались з однієї сторони позивачем, а з іншої - водіями, які були уповноважені обслуговувати автомобілі та причепи, належні позивачу.

За відомостями, які зазначено у вищевказаних актах, можливо встановити найменування та кількість запчастин, що встановлювались при ремонті та обслуговуванні автомобілів.

Також апеляційний суд критично ставиться до посилань апелянта на неможливість встановлення походження грошей, наданих працівникам позивача на відрядження, оскільки в акті від 19.01.2016р. №106/17-01/НОМЕР_1 відсутнє фіксування касових порушень позивачем. Крім того, в матеріалах справи наявні видаткові касові ордери, (т.3, а.с. 2-121), якими зафіксовано факти передачі готівкових коштів водіям, що направлялись у відрядження.

Надаючи правову оцінку посиланням апелянта на недослідження судом першої інстанції фактів порушення позивачем митного законодавства, колегія суддів апеляційного суду вважає, що це не впливає на законність висновків суду першої інстанції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що предмет розгляду даної справи є законність та підставність формування підприємцем фінансових показників своїх валових витрат, тобто дотримання ним, власне, податкової дисципліни, а не фактів виконання вимог митного законодавства. Визначальним для встановлення істини по даній справі є дослідження питання реальності придбавання позивачем запчастин для автомобілів та використання їх саме в своїй господарській діяльності, а не з метою, що не пов'язана із господарською діяльністю. Матеріали справи містять достатню кількість належних і допустимих доказів для підтвердження позовних вимог і в системному зв'язку із ненаданням відповідачем жодних доказів для спростування позовних вимоги дають можливість суду прийти до висновку про необхідність задоволення позову та не викликають потреби дослідження порядку митного очищення таких товарів/робіт. Окрім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в Акті перевірки податковий орган не вказує на наявність будь-яких фактів порушення позивачем процедури митного очищення, як і не надано таких доказів в процесу розгляду справи, відтак, відсутні підстави вважати, що будь-які порушення митного законодавства мали місце.

Відтак, судом апеляційної інстанції встановлено, що операції щодо купівлі запчастин, ослуговування автомобілів та причепів, в повній мірі були належним чином відображено позивачем в податковому обліку. На підставі документів, які було видано компаніями-нерезидентами працівникам позивача, ОСОБА_3 було сформовано відповідні дані про доходи та витрати за відповідні звітні періоди, коли здійснювався ремонт/обслуговування автомобілів.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що всі первинні документи оформлено у відповідності до вимог чинного законодавства та містять достатні реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Апелянтом: Луцькою ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи грунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

З огляду на реальність використання придбаних працівниками позивача за межами митної території України товарів та послуг у господарській діяльності ОСОБА_3, можливість ідентифікувати придбання товарів та послуг за первинними документами, слід зазначити, що не відображення в актах прийомки-здачі певних реквізитів не може бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування відповідно доходу та витрат за вказаними операціями.

Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не ставлять під сумнів реальність понесених позивачем витрат та їх належне документальне оформлення та вірний подальший бухгалтерський та податковий облік.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. у справі №803/517/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. у справі №803/517/16, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.10.2016р.