Ухвала суду № 61972363, 11.10.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"11" жовтня 2016 р. Справа № 817/108/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" травня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області про зобов'язання вчинення певних дій ,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, в якому просив зобовязати Реєстраційну службу Рівненського міського управління юстиції Рівненської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомості - незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: вул. Корнинська, 35а, м. Рівне "додаткові відомості", а саме господарську будівлю "Б-1", як складову частину усього обєкту нерухомості та, як будівлю, призначену для обслуговування житлового будинку і його приналежність та зобовязати відповідача внести відповідні записи в правоустановчі документи, в тому числі щодо належних йому і його дружині ОСОБА_5 2/3 частини нерухомого майна.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 року позов задоволено частково.

Зобовязано Реєстраційну службу Рівненського міського управління юстиції Рівненської області при проведенні реєстрації за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права приватної, спільної сумісної власності незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: вул. Корнинська, 35 А, м. Рівне внести інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обєкт нерухомого майна під реєстраційним номером 29855656101 в підрозділ «додаткові відомості» про господарську будівлю "Б-1", як складову частину усього обєкту нерухомості та, як будівлю, призначену для обслуговування житлового будинку і його приналежність.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Присуджено на користь позивача ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області судовий збір у розмірі 1102 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання позивач, представник відповідача та особа, що подала апеляційну скаргу не з'явилися. Про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 17 цього ж Кодексу передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте колегія суддів не погоджується з вказаним висновком.

Суд встановив, що позивач просив, зокрема, зобовязати Реєстраційну службу Рівненського міського управління юстиції Рівненської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомості - незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: вул. Корнинська, 35а, м. Рівне "додаткові відомості", а саме господарську будівлю "Б-1", як складову частину усього обєкту нерухомості та, як будівлю, призначену для обслуговування житлового будинку і його приналежність та зобовязати відповідача внести відповідні записи в право установчі документи в тому числі щодо належних йому і його дружині ОСОБА_5 2/3 частини нерухомого майна.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 належить на праві приватної власності 1/3 незавершеного будівництва об'єкт житлової нерухомості. В додаткових відомостях міститься також господарська будівля - Б-1. Тож задоволення позовних вимог чи відмова в їх задоволенні вирішить майнові права позивача або позбавить права власності ОСОБА_3

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що спір у справі, що розглядається, стосується права власності осіб на обєкт нерухомого майна, а отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства, а тому рішення у цій справі підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону із закриттям провадження у справі, з роз'ясненням позивачеві про право на звернення до місцевого загального суду, так як за суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, є підстава для закриття провадження у вказаній справі та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 157, 195, 197, 198, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" травня 2016 р. скасувати.

Постановити ухвалу.

Провадження у справі №817/108/16 закрити

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.О. Зарудяна

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_4 АДРЕСА_1, 33013

3- відповідачу/відповідачам: Реєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції Рівненської області вул.Шевченка, 45, м.Рівне,33028

4- ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 - ,