Ухвала суду № 61971993, 06.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року Справа № 876/12165/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Спільного українсько-польського Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

1 квітня 2013 року Спільне українсько-польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» звернулось до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львові Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000042502 від 14.01.2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області № 000042502 від 14.01.2013 року.

Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи, просив скасувати постанову і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи незгоду із постановою, Державна податкова інспекція у Залізничному районі вказала, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акта № 4669/15-20/20842675 від 24.12.2012 року, складеного за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобовязання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Транспорт-Експрес» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року. Згідно цього документу перевіркою встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Транспорт-Експрес» не спричинили реального настання юридичних наслідків, є безтоварними, а господарські договори укладені для отримання безпідставної податкової вигоди. В ході перевірки використано акт ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС № 1179/2290/35745362 від 20.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транспорт-Експрес» з його контрагентами», згідно якого встановлено неможливість фактичного здійснення останнім господарських операцій через відсутність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що є наслідком укладення угод, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Вважає, що досліджувані документи, в яких відображена спірна господарська операція, не мають достатньої доказовості щодо її фактичного здійснення, з урахуванням чого така господарська операція не створила правових наслідків та була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту - отримання безпідставної податкової вигоди.

Представники сторін у судове засідання не зявилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Спільне українсько-польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» зареєстроване 20.09.1994 р. виконавчим комітетом Львівської міської ради, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 05.01.1999 р., станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова, вид господарської діяльності вантажний автомобільний транспорт.

18.12.2012 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість, податкового зобовязання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Транспорт-Експрес» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року, за наслідком якої складено Акт від 24.12.2012 року № 4669/15-20/20842675. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми податкового кредиту в Декларації з ПДВ за травень-червень 2012 року, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 33750 грн., в тому числі за травень 2012 року на суму 20000,00 грн., за червень 2012 року на суму 13750 грн.

14 січня 2013 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 50625 грн., у тому числі основний платіж - 33750 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 16875 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність такого рішення з таких мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, Спільне українсько-польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» (Замовник) та ТОВ «Транспорт-Експрес» (Виконавець) 12.12.2011 року уклали договір про надання послуг б/н, предметом якого згідно з п. 1.1 є зобовязання Виконавця за завданням Замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором: організація технічної підтримки та супровід при доставці обладнання з Польщі на Україну (п. 2.1.1 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатах кожного календарного місяця та фіксується в актах про надання послуг.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ «Транспорт Експрес» у квітні-травні 2012 року позивачем долучено податкові накладні № 183 від 06.04.2012 року, № 184 від 09.04.2012 року, № 185 від 19.04.2012 року, № 186 від 25.04.2012 року, № 230 від 03.05.2012 року, № 231 від 07.05.2012 року, № 232 від 08.05.2013 року, № 233 від 10.05.2012 року на загальну суму ПДВ 33750 грн.

На виконання умов цього Договору, позивачем подано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 10.05.2012 року, в якому зазначено опис проведених робіт: винагорода за організацію технічної підтримки та супровід при доставці обладнання з Польщі згідно Договору від 12.12.2011 року, вказана вартість робіт 261500 грн., у тому числі ПДВ 43750 грн. та зазначено опис обладнання. Надання вказаних послуг повністю оплачено позивачем, що підтверджено доданими до справи платіжними дорученнями (т. 1 а. с. 94-104).

Відповідно до Додатка 5 до Декларацій за травень та червень 2012 року позивачем у травні 2012 року сформовано податковий кредит по постачальнику ТОВ «Транспорт-Експрес» по податкових накладних, виписаних у квітні 2012 року на 20000 грн. ПДВ та у червні 2012 року податковий кредит по накладних, виписаних у травні по ТОВ «Транспорт-Експрес» на 12750 грн. ПДВ.

Відповідно до поданих до перевірки та представлених суду документів (реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні) внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ТОВ «Транспорт-Експрес» позивачем отримано право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч.ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Первинні документи, складені під час виконання господарських операцій із контрагентом ТОВ «Транспорт-Експрес», містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Також, на підтвердження використання наданих ТОВ «Транспорт-Експрес» послуг у своїй господарській діяльності позивач долучив: договори купівлі-продажу сідельних тягачів, напівпричепа та додатки до них, вантажні митні декларації, акти здачі-приймання транспортних послуг Комітента та представника комітента СУПП ТОВ «Астра», звіти комісіонера, договори комісії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, накази про відрядження водіїв позивача, попередні повідомлення, адресовані митному органу та ін. (т. 1 а. с. 70-91, 134-156).

Також в матеріалах справи наявні витяги з реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за травень та червень 2012 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 105 (т. 2 а. с. 35-38).

Отже, суд дійшов вірного висновку, що господарські операції позивача з придбання вантажної техніки, залучення контрагента ТОВ «Транспорт-Експрес» для надання послуг технічної підтримки та супроводу при доставці техніки з Польщі на Україну та укладення договорів комісії реально мали місце і були спрямовані на отримання прибутку позивачем. Про наявність у діях позивача ділової мети та про факт отримання позивачем прибутку (різниця між ціною придбання, супутніми витратами та ціною реалізації) свідчать, зокрема, вищевказані первинні документи.

Викладені в акті перевірки від 24.12.2012 року податкового органу не ґрунтуються на дослідженні договорів позивача із контрагентом ТОВ «Транспорт-Експрес», а містять посилання лише на акт перевірки контрагента, при цьому суть наданих послуг згідно договору не потребує залучення матеріальних ресурсів.

Тому висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені жодними доказами.

Слід зазначити, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Слід також зауважити, що чинне законодавство не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «Булвес АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Підставою ж для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписані ТОВ «Транспорт-Експрес» за наслідками операцій з надання послуг. Зауважень щодо оформлення податкових накладних відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники.

При цьому, право на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи апелянта про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту, однак такі у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність збільшення суми грошового зобовязання позивача з податку на додану вартість у розмірі 50625 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що викладені в оскаржуваній постанові суду.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі № 813/2820/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

ОСОБА_1

Повний текст складено 11 жовтня 2016 року.