Постанова № 61970662, 10.10.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року Житомир справа № 806/1726/16

категорія 2.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Капинос О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати інформацію,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії прокуратури Житомирської області в частині ненадання інформації (публічної інформації) про трьохсторонню угоду про спільну діяльність щодо умов здійснення забудови земельної діяльності, кадастровий номер-НОМЕР_1, укладену згідно п.2 рішенням восьмої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради №224 "Про надання права користування земельними ділянками юридичним особам державної та комунальної форм власності" від 19.05.2016.

-зобов"язати прокуратуру Житомирської області надати ОСОБА_1 інформацію (публічну інформацію) про трьохсторонню угоду про спільну діяльність щодо умов здійснення забудови земельної ділянки, кадастровий номер - НОМЕР_1, укладену згідно п.2 рішенням восьмої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради №224 "Про надання права користування земельними ділянками юридичним особам державної та комунальної форм власності" від 19.05.2016.

В обґрунтування позову зазначив, що 02.09.2016 звернувся до відповідача та просив надати трьохсторонню угоду про спільну діяльність щодо умов здійснення забудови земельної діяльності, кадастровий номер-НОМЕР_1, укладену згідно п.2 рішенням восьмої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради №224 "Про надання права користування земельними ділянками юридичним особам державної та комунальної форм власності" від 19.05.2016. Відповідач відмовив у наданні такої інформації, вказавши, що підстав для розгляду запиту в межах Закону України "Про доступ до публічної інформації" не вбачається. Позивач вважає такі дії неправомірними та просить зобов"язати відповідача надати таку інформацію.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду прибув, позов не визнав, з підстав, викладених у письмових запереченнях, подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження. Згідно поданих заперечень просить відмовити у позові, оскільки запитуваний позивачем документ не є публічним у розумінні положень Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки має цивільно-правову природу та не містить інформацію, що була отримана або створена у процесі виконання прокуратурою своїх повноважень.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2016 позивач звернувся до відповідача із інформаційним запитом, в якому просив надати трьохсторонню угоду про спільну діяльність щодо умов здійснення забудови земельної діяльності, кадастровий номер-НОМЕР_1, укладену згідно п.2 рішенням восьмої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради №224 "Про надання права користування земельними ділянками юридичним особам державної та комунальної форм власності" від 19.05.2016. (а.с.6).

09.09.2016 розглянувши запит позивача, начальник відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області надіслав відповідь №19-932 вих-16, в якій зазначив, що органи прокуратури області, як розпорядники публічної інформації, зобов"язані надавати і оприлюднювати лише ту інформацію, яка була отримана чи створена в процесі виконання своїх функцій. Прохання надати саме таку інформацію відсутнє у поданому запиті, тому підстав для його розгляду в межах Закону України "Про доступ до публічної інформації" не вбачається. (а.с.7).

Вважаю, що діями відповідача порушені його права, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, позивач звернувся до суду.

Відповідно до ст. 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено спеціальним Законом України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI (далі - Закон).

Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (п.1 ч.1 ст.3, п.2 ч.1 ст.5 Закону).

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст.20 Закону).

Відповідно до ст.12 Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону.

Статтею 13 Закону встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Статтею 1 Закону визначається поняття публічна інформація. Так, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За цим визначенням можна виокремити наступні ознаки публічної інформації:

- готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;

- заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

- така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації.

У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Таким чином, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.

Вище зазначені висновки узгоджуються з положеннями Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 року №11 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" та Довідки про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Для з'ясування того, чи є інформація публічною, необхідно встановити підстави отримання чи створення запитуваної інформації з урахуванням того, що публічна інформація була одержана чи створена суб'єктами владних повноважень на виконання обов'язків, визначених чинним законодавством.

Таким чином, застосовуючи викладене до спірних правовідносин, необхідно встановити, що запитувана позивачем інформація у запиті від 02.09.2016 року створена саме суб'єктом владних повноважень на виконання обов'язків, визначених чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", в якому просив надати трьохсторонню угоду про спільну діяльність щодо умов здійснення забудови земельної діяльності, кадастровий номер-НОМЕР_1, укладену згідно п.2 рішенням восьмої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради №224 "Про надання права користування земельними ділянками юридичним особам державної та комунальної форм власності" від 19.05.2016.

Повноваження органів прокуратури закріплені в Конституції України та Законі України "Про прокуратуру".

Згідно з положеннями ст.121 Конституції України та ст.2 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на прокуратуру покладено функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді;2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. З метою реалізації своїх функцій прокуратура здійснює міжнародне співробітництво. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

Таким чином, органи прокуратури, як розпорядники публічної інформації, зобов"язані надавати та оприлюднювати лише ту інформацію, яка була отримана чи створена в процесі виконання покладених на неї функцій.

Разом з тим, судом встановлено, що запитувана позивачем трьохстороння угода не є публічним документом в розумінні положень ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки має цивільно-правову природу та не містить інформацію, що була отримана або створена у процесі виконання прокуратурою області своїх повноважень, визначених законом.

Отже, надісланий позивачем до прокуратури запит не може вважатися запитом у розумінні вимог ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016 у справі №К/800/24569/14.

З огляду на зазначене, у відповідача були відсутні правові підстави для надання позивачу трьохсторонньої угоди про спільну діяльність щодо умов здійснення забудови земельної ділянки, кадастровий номер-НОМЕР_1, укладену згідно п.2 рішенням восьмої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради №224 "Про надання права користування земельними ділянками юридичним особам державної та комунальної форм власності" від 19.05.2016, відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

За приписами ч.1 ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що у діях відповідача відсутні порушення прав позивача на одержання публічної інформації, а тому вимога про визнання дій відповідача неправомірними і відповідно вимога щодо зобов"язання прокуратури Житомирської області надати ОСОБА_1 інформацію (публічну інформацію) про трьохсторонню угоду про спільну діяльність щодо умов здійснення забудови земельної ділянки, кадастровий номер - НОМЕР_1, укладену згідно п.2 рішенням восьмої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради №224 "Про надання права користування земельними ділянками юридичним особам державної та комунальної форм власності" від 19.05.2016, задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст. 128,160-163,186 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати інформацію, відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос