Рішення № 61968419, 10.10.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

10.10.2016

Справа №2/489/1230/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, покладення обв'язку, визнання таким, що втратив право користування житлом,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про виселення відповідача ОСОБА_2 із належної їй квартири АДРЕСА_1. Послалася на те, що онук є членом сім'ї попередньої власниці квартири від якої вона успадкувала. Свого дозволу на проживання в квартирі відповідачу вона не давала. Тож, відповідач право на проживання в належному їй житлі не набув, є тимчасовим мешканцем, підлягає виселенню.

Надалі позовні вимоги були збільшені шляхом подання вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування зазначеною квартирою з тих самих підстав.

В судовому засіданні представники позивачки наведені вимоги підтримали.

Представник відповідача просила позов залишити без задоволення, посилаючись на родинні зв'язки сторін, поважність не прийняття спадщини відповідачем від попередньої власниці та свого батька.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити частково.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК УРСР з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Таким чином, виникнення права члена сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим майном та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку (квартири) права власності на будинок (квартиру), а припинення права власності особи на будинок (квартиру), припиняє право членів її сім'ї на користування цією квартирою, тобто права членів сім'ї власника квартири є похідними від прав самого власника.

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 грудня 2015 р. виданого за реєстровим № 340 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Мішук О.В. позивачка є спадкоємицею за заповітом померлої 26 квітня 2015 р. ОСОБА_4 і набула за цим свідоцтвом у власність квартиру АДРЕСА_1.

Як встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2016 р. щодо тих самих сторін, в даній квартирі зареєстрований з 07 грудня 2006 р. відповідач, який приходився померлій ОСОБА_4 онуком (а.с.55).

Відповідач перебуває в місцях позбавлення волі, однією сім'єю з позивачкою не проживав, що не заперечувалося його представником, і на час розгляду справи в суді в спірній квартирі не проживає.

У зв'язку зі зміною власника згідно наведених норм закону відповідач втратив право користування даною квартирою.

Таким чином, він підлягає визнанню таким, що втратив право користування житлом.

Вимога про виселення задоволенню не підлягає через недоведеність, оскільки самі представник позивачки підтвердили, що фактично відповідач даною квартирою не користується.

Заперечення представника відповідача не мають правового значення щодо даних правовідносин.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідач на користь позивачки слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 551,20 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький