Рішення № 61965289, 11.10.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.10.2016

Справа № 320/5805/16-ц

(2/320/3601/16)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2016 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі - Левандовській О.М.

за участю представника позивача - адвоката Івашини А.А.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, а згодом з уточненою позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заробітну плату в розмірі 9 551, 97 грн., та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 3 263,96 грн., зазначивши, що 29 січня 2016 року він був прийнятий на роботу до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма». 31 серпня 2016 року він був звільнений з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. На момент його звільнення у відповідача була заборгованість по виплаті заробітної плати, проте розрахунок з ним не був проведений.

В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі, не заперечував проти задоволення позову.

Суд, вислухавши доводи позовної заяви, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає повному задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з копії трудової книжки, та розрахункового листка, позивач дійсно працював в Публічному акціонерному товаристві «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» з 29 січня 2016 року по 31 серпня 2016 року, та заборгованість підприємства перед позивачем з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 9 551,97 грн.

Крім того, ст.117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року не проведення розрахунку з працівником удень звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Даний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України у справі №6-144цс13 від 29 січня 2014 року, ухваленої в порядку ст. 360-4 ЦПК України і у силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для усіх судів України, які зобов'язані привести свою практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середньоденна заробітна плата позивача складає 116,57 грн.

З огляду на те, що з моменту звільнення - 31 серпня 2016 року по теперішній час заробітна плата позивачу виплачена не була, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати склав 3 263,96 грн.

Згідно роз'яснень абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд обчислює суму, що підлягає стягненню без урахування податків та обов'язкових платежів, оскільки справляння податків і сплата обов'язкових платежів є відповідним обов'язком робітника і роботодавця.

Таким чином, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає повному задоволенню.

Крім того, на підставі ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави, в розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 47 Конституції України, ч.1 ст.115, ст.116, 117 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма», (код ЄДРПОУ 00217857), на користь ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_1), нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 9 551 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят один) гривень 97 копійок та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 3 263 (три тисячі двісті шістдесят три) гривень 96 копійок без урахування податків та обов'язкових платежів.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць, що складає 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят один) гривень 20 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.В.Кучеренко