Рішення № 61965210, 27.09.2016, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 27.09.2016

Справа № 334/1471/16-ц

Провадження № 2/334/1640/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Дубини Л.А., при секретарі Нестеренко Ю.І., за участю адвоката Єфіменко С.О., розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-тя особа Дніпровський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про стягнення пені від суми несплачених аліментів і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та пені за несплачені аліменти,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у якому вказує, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2006 року на її користь з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 18.01.2006 року і до досягнення дитиною повноліття.

Але відповідач ухилився від виконання покладених на нього обов'язків по сплаті аліментів, у зв'язку з чим за період з 23.10.2012 року по 31.12.2015 року утворилася заборгованість у сумі 35770,96 грн.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суд, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Позивачка вважає, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася виключно з вини платника аліментів , том у просить стягнути на її корись пеню у розмірі 10837,65 грн.

У судовому засіданні представник позивачки заявлені позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги не визнав, вважає, що заборгованість по аліментам утворилася не з його вини, а у зв'язку з тим, що стягувачка тривалий час без поважної причини не пред'являла виконавчий лист до виконання.

На теперішній час син досяг повноліття, і остільки позивачка не просить стягнути заборгованість по аліментам, то й пеню він не повинен сплачувати.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом у якому вказує, що він тривалий час хворів і на теперішній час є інвалідом 2 групи та продовжує хворіти і потребує тривалого лікування, не має іншого доходу крім пенсії у розмірі 1074 грн.; має заборгованість по оплаті комунальних послуг, має допомагати своїй матері-пенсіонерці.

ОСОБА_3 вважає, що державним виконавцем неправильно розрахована сума заборгованості по аліментам, яка має бути розрахована виходячи з 30% прожиткового мінімуму для дитини в відповідного віку, якщо платник аліментів ( як він) не має інших доходів, тому на його думку, заборгованість по аліментам за період з 01.11.2012 року по 31.10.2015 року становить 13675,2 грн., а пеня з цієї суми - 4153,82 грн.

ОСОБА_3 вважає, що заборгованість по аліментам виникла з незалежних від нього причин: у зв'язку з тяжкою хворобою та іншими обставинами, які мають суттєве значення та з вини стягувачки, яка тривалий час не пред'являла виконавчий лист до виконання, тому у зустрічному позові просить суд повністю звільнити його від сплати заборгованості по аліментам та пені за несплачені аліменти.( а.с.38-40).

В ході судового розгляду ОСОБА_3 уточним нив заявлений зустрічний позов в частині обґрунтувань заявлених зустрічних позовних вимог, а саме в частині, що у квітні 2013 року ОСОБА_2 без його відома продала належний йому гараж у гаражному кооперативі «Центр» за 5000 доларів США, гроші від продажу якого привласнила; а крім того у липні 2013 року привласнила отримані ним у спадок після смерті батька грошові кошти у сумі 93000 грн. , які він отримав у «Індустріалбанку», при цьому пояснювала , що гроші бере для сина як аліменти, тому він вважав, що нічого сину не винен ( а.с.75-77).

Адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала зустрічний позов і просила його задовольнити, у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 - відмовити.

ОСОБА_2 та її представник заявлені у зустрічному позові вимоги не визнали, вважають їх необґрунтованими і недоведеними, просять відмовити у їх задоволенні.

Державний виконавець Дніпровського ВДВС суду полян сила, що у період з 2007 по жовтень 2015 року виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 аліментів не перебували. Після пред'явлення дубліката виконавчого листа у жовтні 2015 року було відкрито виконавче провадження, здійснено розрахунок заборгованості відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та норм Сімейного кодексу України. Платник аліментів ОСОБА_3 не оскаржував її дії щодо відкриття виконавчого провадження та розрахунок заборгованості по аліментам.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, вислухавши пояснення учасників процесу, думку адвоката, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

У п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України і №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів судам надано роз'яснення, що передбачена ст.. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість виникала з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку у з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Судом установлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2006 року на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповлітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 18.01.2006 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі виданого виконавчого листа державним виконавцем Заводського ВДВС було відкрито виконавче провадження, яке 26.01.2008 року було закінчено у зв'язку зі звільненням ОСОБА_3 з ВАТ «Запоріжсталь» ( а.с.58).

26.10.2015 року державним виконавцем Ленінського ВДВС було відкрито виконавче провадження з виконання дубліката виконавчого листа про стягнення користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповлітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 18.01.2006 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.79).

Згідно ст. 194 СК України Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим листом пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Як установлено судом, і цього не заперечували учасники процесу, а ОСОБА_3 ще й вказує у своїй зустрічній позовній заяві, що останній тривалий час перебував за кордоном, що також підтверджується відомостями, отриманими з Держаної прикордонної служби України ( а.с.73) .

Таким чином, ОСОБА_3 з моменту повернення на територію України мав приступити до виконання рішення суду і сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина.

Державним виконавцем було здійснено розрахунок заборгованості за період з 23.10. 2012 року і до 31.12.2015 року, яка складає 35770,96 грн. (а.с.9-10).

Згідно ч.3 ст. 195 СК України якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час її визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

На час виникнення заборгованості і здійснення її розрахунку ОСОБА_3 не працював, тому розмір заборгованості було обчислено виходячи із середньої заробітної плати по м. Запоріжжю.

Крім того, отримавши розрахунок державного виконавця платник аліментів не був позбавлений права оскаржити його у порядку, визначеному ст.. 74 Закону України « Про виконавче провадження», але він утримався від цього.

У зв'язку з наведеним доводи ОСОБА_3 та його адвоката щодо порядку обчислення заборгованості та її розміру є неспроможними, і спростовуються наведеними нормами закону.

Відповідно до здійсненого розрахунку держаним виконавцем розрахунку заборгованість ОСОБА_3 по аліментам за період з 23.10.2012 року і до 31.12.2015 року складає 35770,96 грн., а отже пеня становить 10837,65 грн. ( а.с.4).

Свої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує ч.2 і ч. 3 ст. 197 СК України відповідно до яких за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

В ході судового розгляду судом не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили, що ОСОБА_2 без поважної причини тривалий час не пред'являла до виконання виконавчий лист, так само судом не встановлено будь-яких обставин, які б виключали вину ОСОБА_3 у несплаті присуджених судом аліментів, оскільки йому було відомо про обов'язок уримувати дитину. Але як установлено судом ОСОБА_3 з 2008 року матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав. Його доводи щодо організації відпочинку дитини, не доведені перед судом належними і допустимими доказами.

Так само не доведено перед судом, що ОСОБА_2 привласнила грошові кошти, виручені від продажу гаражу та кошти отримані ОСОБА_3 у поярок у спадкування та що ці кошти були передані у рахунок сплати аліментів, тому ОСОБА_3 має сплатити пеню за весь час прострочення аліментів.

Разом з тим, суд зважає на стан здоров'я платника аліментів, який на теперішній час є інвалідом 2 групи, йог матеріальний стан та розмір отримуваного ним доходу (а.с.43,95-96), і приходить до висновку про можливість зменшення пені з 10837,65 грн. до 5000 грн.

Щодо вимог ОСОБА_3 про повне звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, то судом не встановлено обставин, які дають підстави для повного звільнення платника аліментів від сплати заборгованості, а тому суд вважає за можливе частково звільнити ОСОБА_3 від сплати заборгованості по аліментам, і зменшити її суму до 25 000 грн.

Згідно ст. 10 та ст.. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як за первісним, так і за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 180,194--197 Сімейного Кодексу України, суд, -

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 пеню за несплачені аліменти у розмірі 5000 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Частково звільнити ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) від сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_2, і зменшити суму заборгованості до 25 000 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Дубина Л. А.