Постанова № 61963538, 07.10.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2016 року справа № 813/2490/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Бугара М.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Паїк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області, Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу від 17.06.2016 р. №27-о, визнання протиправною бездіяльності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № №27-о «Про звільнення» від 17.06.2016 р. щодо звільнення позивача зі служби суперечить вимогам закону та істотно порушує його права, передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню. Позивач вважає, що вказаний наказ є протиправним, оскільки у відповідності до статті 49-2 Кодексу законів про працю України відповідачем порушено процедуру вивільнення працівника, зокрема, при вивільненні від займаної посади йому не було запропоновано будь-якої вакантної посади станом на момент вивільнення, зокрема і ту, яку він обіймав. Тому просить наказ про своє звільнення визнати протиправним та скасувати, поновити його на роботі та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача подав заперечення на позов від 22.09.2016 р., яке мотивоване тим, що відповідачем при звільненні позивача були дотримано вимог Кодексу законів про працю України. Зазначає, що у зв'язку зі зменшенням штатної чисельності працівників Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області позивача було попереджено про його вивільнення відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Також зазначив, що у зв'язку з відсутністю вакантних посад пропозиції посад не надавалися.

Представник позивача в судовому засіданні просила позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з мотивів, наведених в письмових запереченнях, просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, з 15.01.2007 р. працювала в органах державної податкової служби та є державним службовцем.

Наказом ДПI у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області від 21.05.2015 року №16-о прийнята на посаду старшого ревізора-інспектора податкового аудиту в порядку переведення з ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівській області.

З 09.11.2015 року переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора податкового аудиту ДПІ у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області.

Відповідно до наказу ДФС України від 24.02.2016 р. №167 «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Львівській області», наказу ДПІ у Жовкіському районі ГУ ДФС у Львівській області від 28.03.2016 р. №72 «Про проведення реорганізації ДПІ у Жовкіському районі ГУ ДФС у Львівській області» та у зв'язку з реорганізацією державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області, скороченням штатної чисельності і змінами істотних умов праці, 17.06.2016 року наказом №27-о ОСОБА_3 була звільнена із займаної посади з 21.06.2016 р. на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників.

18.04.2016 р. позивача було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади з 21.06.2016 р. згідно п.1 ст. 40 КЗпП України з яким вона ознайомилася, про що свідчить її підпис.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - постанова N 9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Таку ж правову позицію підтримав Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-52а15.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

Вчинення зазначених дій вимагає від роботодавця й положення ст. 49-2 КЗпП України.

Аналогічна правова викладена в ухвалі Верховного Суду України від 04.08.2010 року у справі № 6-8884св10.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДФС України від 24.02.2016 р. №167 «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Львівській області», наказу ДПІ у Жовкіському районі ГУ ДФС у Львівській області від 26.02.2016 р. №55 «Про реорганізацію ДПІ у Жовкіському районі ГУ ДФС у Львівській області» та у зв'язку з реорганізацією державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області проведено процедуру скорочення (зменшення) штатної чисельності працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, штатним розписом на 2016 р. від 18.01.2016 р. затверджено штат в кількості 39 штатних одиниць ДПІ у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області, в переліку змін №2 до штатного розпису Личаківської ОДПІ на 2016 р. від 22.03.2016 р. затверджено штат в кількості 23 штатних одиниць Жовківського відділення.

Відтак, у ДПІ у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області згідно штатного розпису у відділі аудиту передбачалось 3 штатних одиниці, а згідно штатного розпису Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у Жовківському відділенні відсутній відділ аудиту.

Однак, як вбачається з листа Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області №10723/8/13-06-04-00-24 від 29.09.2016 р. були наявні інші вакантні посади.

Суд констатує, що звільнивши позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідачем не було виконано вимоги законодавства щодо його працевлаштування на вакантній посаді відповідно до нового штатного розпису. Відповідач одночасно з попередженням про звільнення, зобов'язаний був запропонувати позивачу всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто повинен був вжити заходи до переведення позивача за його згодою на іншу роботу.

Як вже зазначалось вище, 18.04.2016 року позивача попереджено про майбутнє вивільнення за два місяці, однак, зі змісту попередження слідує, що ОСОБА_3 не запропоновано жодної вакантної посади. В подальшому відповідачем також не запропоновано позивачу будь-якої посади при наявності таких відповідно до листа Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області №10723/8/13-06-04-00-24 від 29.09.2016 р.

Також, в матеріалах справи відсутні докази неможливості переведення позивача, за його згодою, на будь-яку іншу роботу в Личаківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

Отже, суд вважає, що за таких обставин позивач був звільнений з посади без дотриманням вимог статей 40 та 49-2 КЗпП України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області №27-о «Про звільнення» від 17.06.2016 р. у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області №27-о «Про звільнення» від 17.06.2016 р.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що порушення процедури звільнення позивача є підставою для поновлення його на державній службі та підставою для стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

У відповідності до довідки про заробітну плату № 3958 від 10.08.2016 року середньомісячний заробіток позивача становить 4549,08 грн., середньоденний - 227,45 грн.

Визначаючи розмір середнього заробітку, втраченого позивачем у зв'язку із вимушеним прогулом, суд виходить із того, що період вимушеного прогулу позивача з 18.06.2016 року становить 77 днів, отже стягненню на користь ОСОБА_3 підлягає середній заробіток в сумі 175 13,65 грн. (227,45 грн. х 77 днів = 17513,65 грн.).

Відповідно до ст. 256 КАС України, постанова суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, підлягає до негайного виконання.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4549,08 грн. підлягає негайному виконанню.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо не переведення ОСОБА_3, то така не підлягає до задоволення, оскільки, відповідачем вчинено дії, зокрема, прийнято рішення про звільнення, що оформлене наказом від 17.06.2016 р. №27-о "Про звільнення".

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 27-о від 17.06.2016р. "Про звільнення".

3. Поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного ревізора- інспектора Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 18.06.2016р.

4. Стягнути з Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17 513,65 грн.

5. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6. Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4 549,08 грн. звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 12.10.2016 року

Суддя Братичак У.В.