Ухвала суду № 61963515, 10.10.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справi

10 жовтня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/862/16

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Михальченко Д.С.,

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Чесновського Ю.Г.,

третя особа - Обаполенка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 812/862/16 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до старшого оперуповноваженого спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Луганській області майора Чесновського Юрія Григоровича, , про встановлення відсутності компетенції,-

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 (далі - Позивач) до Управління Служби безпеки України в Луганській області в особі старшого оперуповноваженого спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Луганській області майора Чесновського Юрія Григоровича (далі - Відповідач), в якому Позивач просив встановити відсутність у старшого оперуповноваженого спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Луганській області майора Чесновського Юрія Григоровича компетенції (повноважень) щодо встановлення наявності та/або відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів згідно із Законом України «Про запобігання корупції».

Ухвалою від 13.09.2016 задоволено клопотання представника позивача - залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Служби безпеки України в Луганській області (а.с. 42-43).

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. 06.07.2016 старшим оперуповноваженим спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Луганській області майором Чесновським Юрієм Григоровичем було складено протокол від 06.07.2016 № 21-Б про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією відносно Позивача, в якому зроблено висновок про виникнення реального конфлікту інтересів.

Вважає, що його права та законні інтереси порушені Відповідачем, оскільки останній не має компетенції (повноважень) щодо визначення наявності чи відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів згідно із Законом України «Про запобігання корупції», а має лише право на складання протоколу згідно КУпАП.

Відповідач адміністративний позов не визнав, заперечив проти адміністративного позову, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції послався на наявність права складати протокол.

Від третьої особи до суду надійшли заперечення проти позовної заяви (а.с. 47).

В обґрунтування зазначено, що на підставі статті 255 КУпАП відповідач мав право складати протокол про правопорушення. У задоволенні адміністративного позову просив відмовити.

Позивач та його представник в судовому засіданні обґрунтовували свою правову позицію нормами Конституції України, Законів України «Про службу безпеки України», «Про запобігання корупції». Стверджували, що у зв'язку із створенням спеціально уповноважених органів по боротьбі з корупцією у Відповідача відсутні повноваження встановлювати «конфлікт інтересів» та складати відповідні протоколи. Стверджували, що відповідачем встановлений конфлікт інтересів саме в протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності повноважень.

Представник третьої особи в судовому засіданні послався на наявність права складати відповідні протоколи оскільки право передбачено положеннями КуПАП України.

Заслуавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Позивач - ОСОБА_4, згідно з указом Президента України від 26.05.2015 № 286/2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 травня 2015 року «Про призначення керівників військово-цивільних адміністрацій» призначений керівником військово-цивільної адміністрації с. Кримське Новоайдарського району Луганської області.

Відповідач проходить службу оперуповноваженим Управління служби безпеки України в Луганській області (а.с. 38).

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Відповідно до статті 162 КАС України до компетенції суду відноситься встановлення наявності або відсутності компетенції у суб'єкта владних повноважень.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою визнання акту недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у справі, а також невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

06.07.2016 старшим оперуповноваженим спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Луганській області майором Чесновським Юрієм Григоровичем було складено протокол № 21-Б про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією відносно ОСОБА_4 (а.с. 9-12).

Позивач стверджував, що Відповідач не мав повноважень на виявлення, встановлення та відображення у протоколі інформації про реальний конфлікт інтересів в службовій діяльності, пов'язаного з виникненням суперечностей між його особистими інтересами та службовими повноваженнями, які могли вплинути на об'єктивність прийняття рішення, а також прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів (а.с. 11).

Вирішуючи питання по суті спору, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700) спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи (підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700).

Згідно із статтею 1 Закону № 1700 реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Згідно із статтею 1 Закону України від 25.03.1992 № 2229-XII «Про Службу безпеки України» (далі - Закон № 2229) Служба безпеки України це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Відповідно до статті 4 Закону № 2229 правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною.

Пунктом 4-1 статті 25 Закону України № 2229 законодавцем Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Служби безпеки України, проводити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 1 статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Служби безпеки України (стаття 164 (у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає ця Служба), статті 172-4 - 172-9, 195-5, 212-2 (крім пункту 9 частини першої), 212-5 і 212-6).

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення визначено статтею 256 КУпАП, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 252 цього Кодексу зазначено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Главою 13-А КУпАП врегульовані питання, пов'язані з адміністративними правопорушеннями, пов'язаними з корупцією.

Статтею 172-7 КУпАП встановлена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Згідно із статтею 22 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені 172-7 КУпАП розглядають суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, встановлення наявності або відсутності правопорушення, правомірності складання протоколу, а також повноваження особи при його складанні визначається місцевим судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Правомірність рішення суду першої інстанції в подальшому може бути перевірена апеляційним судом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 18 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним підсудні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином законом визначено, що в даному випадку наявність або відсутність конфлікту інтересів встановлюється місцевим судом під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням зазначеного компетентним судом зі встановлення правомірності застосування повноважень Відповідачем та захисту прав Позивача є місцевий суд який розглядає протокол про адміністративне правопорушення.

На підставі вищезазначеного та приймаючи до уваги вимоги частини першої статті 157 КАС України, суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10 жовтня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Складення ухвали у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин ухвали у судовому засіданні.

Керуючись статтями 53, 156, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до старшого оперуповноваженого спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Луганській області майора Чесновського Юрія Григоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Служби безпеки України в Луганській області, про встановлення відсутності компетенції.

Роз'яснити позивачу, що дана справа підсудна місцевому загальному суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 12 жовтня 2016 року.

Суддя С.М. Чиркін