Ухвала суду № 61960984, 06.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/236/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

06 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2016 року позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2016 року № Ю-1224/25.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, 18.01.2016 року Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області до відповідача подано звіт за грудень 2015 року про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, де в таблиці 4 рядку 2 визначено суму грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок (у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) розміром 14271978,30 грн., а в рядку 8 вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 5323447,91 грн.

При цьому, позивач зазначає, що у цьому звіті було допущено технічну помилку, зокрема, замість фактичної суми єдиного внеску в розмірі 2 976 491,75 грн. помилково було вказано суму 5 323 447,91 грн, тобто на 2 346 956,16 грн. більше. Це сталось у зв'язку з тим, що при формуванні звіту до сум коштів за грудень 2015 року було помилково включено й суми грошового забезпечення та єдиного внеску за листопад 2015 року (які вже було сплачено ГУ НПУ в Чернівецькій області).

28.01.2016 р. позивач звернувся з листом до ДПІ в м. Чернівцях, в якому просив звіт за грудень 2015 р., який поданий 18.01.2016 р., визнати не актуальним у звязку з технічною помилкою, яка привела до подвійних нарахувань по єдиному соціальному внеску у звіті (а.с. 10).

28.01.2016 р. ДПІ у м. Чернівцях звернулося до Головного управління ДФС у Чернівецькій області з листом, в якому просила надати звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за грудень 2015 р., що поданий Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області 18.01.2016 р. статус Історія подання.

В обґрунтування ДПІ у м. Чернівцях зазначало, що у вказаному звіті позивачем зазначено загальну суму нарахованих зобовязань у розмірі 5323447,91 грн. Станом на 20.01.2016 р. виникла заборгованість в сумі 2346956,16 грн. у звязку з допущенням позивачем помилки у звіті (а.с. 11).

01.02.2016 р. Головне управління ДФС у Чернівецькій області звернулося з листом до Державної фіскальної служби України, а саме: Департаменту доходів і зборів з фізичних осіб та Департаменту реєстрації платників та електронних сервісів, в якому просило зняти актуальності зі звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за грудень 2015 р., поданого 18.01.2016 р. позивачем, та надати можливість подати звітності з вірно зазначеними даними (а.с. 12).

Під час судового розгляду справи встановлено, що відповідь на вказаний лист з ДФС України ні позивач, ні відповідач не отримали.

У зв'язку із зазначеним вище, 20.02.2016 р. позивачем було подано повторний звіт за грудень 2015 р., де в таблиці 4 рядку 2 визначено суму грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок (у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) розміром 7967435,78 грн., а в рядку 8 вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті 2971853,55 грн.

26.02.2016 р. позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому просив повідомити причини невизнання актуальним звіту, поданого 20.02.2016 р., за грудень 2015 р., яким усунуто помилки, допущені в звіті, поданому 18.01.2016 р. (а.с. 13).

17.03.2016 р. Чернівецькою ОДПІ повідомлено позивача, що звіт за грудень 2015 р., який поданий 20.02.2016 р. повторно, відхилений Пенсійним фондом України. Крім того, вказано, що звіт заборонено завантажувати, оскільки в підсистемі ЄСВ є чинний звіт без помилок, поданий до закінчення граничного строку подачі звітів. Згідно з правилами формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску страхувальник має право повторно сформувати та подати звіт до закінчення терміну подання цього звіту. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт поданий страхувальником до закінчення терміну подання звітності. Таким чином, чинним є звіт, поданий 18.01.2016 р. (а.с. 14-15).

Крім того, 20.02.2016 р. ГУ НПУ в Чернівецькій області подано звіт за січень 2016 р., де в таблиці 4 рядку 2 визначено суму грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок (у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску), розміром 8395779,73 грн., а в рядку 8 вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті 1847071,54 грн.

В подальшому 17.03.2016 р. позивачем подано звіт за лютий 2016 р., де в таблиці 4 рядку 2 визначено суму грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок (у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску), розміром 8665046,11 грн., а в рядку 7 вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті 1906310,14 грн., а 01.04.2016 р. подано звіт за березень 2016 р., де в таблиці 4 рядку 2 визначено суму грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок (у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску), розміром 8445219,57 грн., а в рядку 7 вказано суму, на яку зменшено єдиний внесок у звязку з виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах 2351594,36 грн., та відповідно у рядку 8 зменшено загальну суму єдиного внеску на 493646,05 грн. (а.с. 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 60, 61).

Таким чином, вказану помилку у сумі ЄСВ позивач виправив шляхом коригування відповідних сум при поданні звіту за березень 2016 року.

Судом встановлено, що у звязку з наявністю у позивача станом на 29.02.2016 р. заборгованості зі сплати єдиного внеску відповідачем винесено вимогу про сплату богу (недоїмки) форми Ю №1224-25 від 15.03.2016 р. на загальну суму 2346956,18 грн. Вказана вимога отримана позивачем 29.03.2016 р., що підтверджується відміткою про реєстрацію в СДЗ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (а.с. 6, 166).

Не погоджуючись із прийнятою вимогою, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога прийнята відповідачем без урахування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 Закону визначено перелік платників єдиного внеску, відповідно до п. 1 ч. 1 якого платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту, осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини та ін.

Згідно з ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, окрім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 2 статті 9 Закону визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

В силу вимог ч. 8 цієї статті платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Таким чином, з аналізу вказаних норм встановлено, що обов'язок зі сплати єдиного внеску покладений на роботодавця, який зобов'язаний сплатити його не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

На підставі норм чинного законодавства 18.01.2016 р. позивачем до відповідача подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, в тому числі таблиця 4. Нарахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення на суми допомоги у звязку з вагітністю та пологами за грудень 2015 р., де в таблиці 4 рядку 2 визначено суму грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок (у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску), розміром 14271978,30 грн., а в рядку 8 вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 5323447,91 грн.

Судом встановлено, що реальне нарахування грошового забезпечення, з якого визначалася сума єдиного внеску за грудень 2015 р., та нарахування суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті, здійснено позивачем 28.12.2015 р.

Дослідженням меморіального ордеру № 5 Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати за грудень 2015 р. встановлено, що базою для нарахування єдиного внеску є сума нарахованого позивачем грошового утримання у розмірі 7967435,78 грн. Відповідно, до сплати єдиного внеску за грудень 2015 р. позивачем нараховано суму у розмірі 2971853,55 грн. Ця ж сума з незначною переплатою (4638,20 грн.) була сплачена 30.12.2015 р., що підтверджується платіжними дорученнями №1529 від 28.12.205 р. на суму 16100,00 грн., №1534 від 28.12.2015 р. на суму 1227,65 грн., № 666 від 29.12.2015 р. на суму 2753238,42 грн. та №71 від 29.12.2016 р. на суму 205925,68 грн. (а.с. 68, 69, 70, 71).

Проте, після нарахування та сплати єдиного внеску, під час формування відповідного звіту, позивачем замість фактичної бази нарахування єдиного внеску 7967435,78 грн. було зазначено 14271978,30 грн., і, відповідно, помилково було зазначено суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті 5323447,91 грн., замість фактичної суми 2976491,75 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності технічної помилки у зазначенні сум бази нарахування єдиного внеску та суми єдиного внеску, який підлягав сплаті.

При цьому, колегія суддів звертає увагу сторін на те, що позивачем в подальшому вчинялись можливі дії щодо виправлення вказаної помилки спочатку шляхом подання повторного звіту за грудень 2015 року, а потім шляхом коригування сум ЄСВ під час подання звіту за березень 2016 року.

Досліджуючи та перевіряючи правильність винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки), суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 13 цього Закону органи доходів і зборів мають право, зокрема, стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Частиною 4 статті 25 Закону встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пп. 2 п. 1 розділу IV Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою нарахування. А підпунктом 1 пункту 3 цього розділу Інструкції визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Отже, обов'язок зі сплати єдиного внеску виникає у роботодавця з моменту нарахування заробітної плати (грошового забезпечення), і базою нарахування є нарахована заробітна плата, яка обчислюється на підставі бухгалтерських документів, а не даних Звіту по єдиному внеску.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач належним чином виконав вимоги Закону № 2464-VІ щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а допущена ним помилка при формуванні Звіту вчинена вже після нарахування та сплати єдиного внеску, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Помилково зазначена сума не може бути недоїмкою у розумінні ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування".

Крім того, оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що в даному випадку відсутня недоїмка в розумінні ст. 1 зазначеного вище Закону, а тому й не може йти мова про добровільну сплату недоїмки позивачем та про відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідачем. Суд вважає, що виправлення помилки в Звіті не є самостійним погашенням боргу, оскільки фактично його взагалі не існувало.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимога про сплату боргу "Ю" № 1224-25 від 15.03.2016 року є протиправною та підлягає скасуванню, що вірно встановив суд першої інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 жовтня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5