Рішення № 61960567, 05.10.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12054/15-ц

Провадження № 2/161/740/16

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Марчак Е.Є.

за участю:

представника позивача - Ігнацевича І.І.

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.06.2013 між ПАТ «Дельта банк» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір кредиту № КФ-2009284, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 165665,52 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 22 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 06.06.2018 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КФ-2009284 від 07.06.2013 року між ОСОБА_2 та банком укладено іпотечний договір б/н від 07.06.2013 року, відповідно до якого в іпотеку було передано квартиру № 66, що складається з однієї кімнати, загальною площею 52,1 кв.м, житловою площею 29,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, станом на 31.07.2015 року виникла заборгованість в розмірі 94295,86 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 74235,37 грн., заборгованості за відсотками - 4623,88 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків - 417,98 грн., пені за несвоєчасне погашення основного боргу - 66,11 грн., 3 % річних від суми прострочених відсотків - 30,08 грн., трьох процентів річних від суми простроченого боргу - 12,53 грн. та суми штрафу - 14909,00 грн. На підставі наведеного, просить суд, в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № КФ-2009284 від 07.06.2013 року в розмірі 94295,86 грн. на користь ПАТ «Дельта Банк» та складається з заборгованості за кредитом - 74235,37 грн., заборгованості за відсотками - 4623,88 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків - 417,98 грн., пені за несвоєчасне погашення основного боргу - 66,11 грн., трьох процентів річних від суми прострочених відсотків - 30,08 грн., звернути стягнення за іпотечним договором № б/н від 07.06.2013 року, шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_2, а саме квартиру № 66, що складається з однієї кімнати, загальною площею 52,1 кв.м, житловою площею 29,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі дублікату договору дарування квартири, виданого 15.03.2011 року приватним нотаріусом луцького міського нотаріального округу Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за № 575 замість втраченого договору дарування квартири посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Моравецьким В.Р. 29.06.2004 року і зареєстрованого в реєстрі за № 2676, визнати право власності за ПАТ «Дельта Банк» на зазначений предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить його задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та його представник проти позову заперечили, просили в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що сума боргу зазначена в позовній заяві не відповідає фактичній заборгованості. Крім того зазначають, що вартість предмета іпотеки становить 269000 грн., що у сім разів перевищує розмір заборгованості, вказаному у розрахунку заборгованості станом на 15.07.2016 року, Також у травні 2016 року відповідач повністю сплатив заборгованість за тілом кредиту, тобто строк дії кредитного договору закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.

В судове засідання представник третьої особи Національного банку України не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а також письмові пояснення по справі, в яких вважає вимоги позивача обґрунтованими і просить їх задовольнити з таких підстав: на даний час існує заборгованість позивача перед Національним банком України по кредитах рефінансування, яка погашається за рахунок, зокрема, погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу Національному банку та кошти, які надійдуть від подальшої реалізації позивачем майна, будуть перераховані Національному банку України в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитами рефінансування.

За таких обставин суд вважає за можливе судовий розгляд справи провести за відсутності представника третьої особи в судовому засіданні з урахуванням поданих ним письмових пояснень.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 07.06.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був укладено договір кредиту № КФ-2009284, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 165665,52 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 22 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 06.06.2018 року (а.с. 8-15).

Відповідно до п. 3.3.3., 3.3.4., договору кредиту позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за користування кредитом, комісії в порядку визначеному цим договором та повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти та комісії, а також можливі штрафні санкції у порядку та терміни визначені цим договором (а.с. 11).

У випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2.5. Договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та можливих штрафних санкцій у разі порушення позичальником під час дії цього договору договірних зобов'язань перед кредитором (а.с. 10).

Згідно вимог ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КФ-2009284 від 07.06.2013 року між ОСОБА_2 та банком укладено іпотечний договір б/н від 07.06.2013 року, відповідно до якого в іпотеку було передано квартиру № 66, що складається з однієї кімнати, загальною площею 52,1 кв.м, житловою площею 29,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-23).

Згідно п.п. 4.1.6 іпотечного договору у разі порушення іпотекодавцем зобов'язання за кредитним договором та/або зобов'язань за цим договором, а також інших обов'язків іпотекодавця, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с. 18).

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, станом 31.07.2015 року у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.01.2016 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» були задоволені частково - з відповідача ОСОБА_2 достроково стягнуто суму заборгованості за кредитним договором в сумі 77455,27 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.125-126). Дане рішення суду набрало законної сили і є чинним.

В силу вимог ч.3 ст.61 ЦПК України вказані обставини доказуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов'язання вважаються припиненими.

На день розгляду судом даної справи рішення Господарського суду Волинської області від 20.01.2016 року виконано частково.

Відповідно до поданого представником позивача розрахунку станом на 15.07.2016 р. заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитом складала 36765,22 грн. що складається з: заборгованості за кредитом - 0,00 грн., заборгованості за відсотками - 18020,38 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків - 3403,47 грн., пені за несвоєчасне погашення основного боргу - 189,84 грн., трьох процентів річних від суми прострочених відсотків - 239,44 грн., трьох процентів річних від суми простроченого боргу - 2,19 грн., суми штрафу за невиконання п. 3.314.2 та п. 3.3.9 - 9939,93 грн. та суми штрафу згідно з п. 5.6 іпотечного договору (перестрахування майна) - 4969,97 грн. (а.с. 137-138).

Відповідно ст. 589 ч.1 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до положень ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно ( зокрема річ, майнові права, цінні папери), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України та ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Заява про збільшення або зменшення позовних вимог, відповідно до ст. 31 ЦПК України, позивачем ПАТ «Дельта Банк» суду не подавалась.

Як роз'яснив Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 39 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Разом з тим, всупереч вимогам ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Така оцінка предмета іпотеки у матеріалах справи відсутня. При цьому представником позивача клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи для встановлення реальної вартості іпотечного майна в судовому засіданні не заявлялося.

Одночасно з цим з договору іпотеки вбачається, що заставна вартість предмета іпотеки сторонами визначена у розмірі 269000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що вартість іпотечного майна на день вирішення спору більше ніж у сім разів перевищує розмір заборгованості за даним кредитним договором. За таких обставин застосування в даному випадку такого способу звернення стягнення як визнання за банком права власності на зазначене нерухоме майно буде несправедливим по відношенню до позичальника ОСОБА_2 і спричинить дисбаланс між інтересами сторін, оскільки призведе до втрати іпотекодавцем майна, вартість якого неспівмірно перевищує його грошові зобов'язання перед позивачем.

Законом не передбачено при застосуванні зазначеного способу звернення стягнення на іпотечне майно механізму повернення іпотекодавцю різниці між вартістю майна і сумою кредитної заборгованості.

За таких обставин, належно оцінюючи докази, подані сторонами, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що на день його звернення до суду з даним позовом, розмір заборгованості за кредитним договором є співмірним із вартістю заставленого майна.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі ст.ст. 526, 589, 611, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська