Постанова № 61959873, 06.10.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12339/16-а

Провадження № 2-а/127/448/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Завадюк О.І.,

за участю: представника позивача адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача УПФ України у м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач з 03.07.2001 року перебуває на обліку в УПФ України у м. Вінниці та отримує пенсію по втраті годувальника чоловіка ОСОБА_4 у розмірі 90% посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених Законом України «Про державну службу», без обмеження граничного розміру пенсії. Розмір пенсії станом на 12.05.2016 року становить 4616,99 грн.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» передбачено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, повязаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищується на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців (крім військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), розміри яких затверджено, зокрема, додатками 1-37, 43-1, 43-2, 48-55 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 року №34 «Про внесення зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України» та від 20.05.2009 року №482 «Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету»).

Позивач зазначає, що у звязку з набранням чинності вказаним нормативним актом у позивача виникло право на перерахунок пенсії на підставі ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

А тому, 10.05.2016 року позивач звернулась до відповідача із відповідною заявою, в якій просила здійснити перерахунок призначеної пенсії у звязку із збільшенням розміру посадового окладу та надбавок чоловіка позивача ОСОБА_4, в підтвердження чого надала довідку №18/123 від 30.03.2016 року.

12.05.2016 року відповідач відмовив в призначенні (перерахунку) пенсії позивачу, аргументуючи свою відмову тим, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначалось відповідно до спеціальних законів, в тому числі до Закону України «Про державну службу», у звязку з тим, що з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують конституційне право позивача на соціальне забезпечення, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивача; зобовязати відповідача перерахувати позивачу пенсію, виходячи із середньомісячного заробітку, що зазначений у довідці прокуратури Вінницької області №18/123 від 30.03.2016 року та встановити її розмір із 01.05.2016 року в сумі 8746,01 грн., що складає 90% від заробітної плати, встановленої з 01.12.2015 року у розмірі 9717,79 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1102,40 грн. сплаченого судового збору.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та просила суд в задоволенні останніх відмовити у звязку з безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач з 03.07.2001 року перебуває на обліку в УПФ України у м. Вінниці та отримує пенсію по втраті годувальника чоловіка ОСОБА_4 у розмірі 90% посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених Законом України «Про державну службу», без обмеження граничного розміру пенсії. Розмір пенсії станом на 12.05.2016 року становить 4616,99 грн.

На час призначення пенсії позивачу діяв Закон України «Про державну службу», згідно ч.2 ст.37 якого на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

Відповідно до ч.4 ст.37 Закону України «Про державну службу» за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

31.07.2000 року Міністерство праці та соціального захисту населення видало наказ №181/40 від 31.07.2000 року «Про врегулювання питання призначення пенсії державним службовцям у звязку з інвалідністю та втратою годувальника на випадок смерті державного службовця», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України наказом №518/4739 від 17.08.2000 року.

В п.1 даного наказу передбачено, що державним службовцям, які безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії працювали на посадах державних службовців і в період перебування на державній службі визнані інвалідами 1-ї та 2-ї групи, незалежно від причини інвалідності, пенсії у зв'язку з інвалідністю призначаються в розмірах, передбачених частинами другою та четвертою статті 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», після припинення ними державної служби за наявності загального трудового стажу гідно з вимогами статті 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тому числі стажу державної служби не менше 10 років.

В п. 2 цього ж наказу зазначено, що пенсія у звязку з втратою годувальника на випадок смерті державного службовця призначається за наявності в померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років та загального трудового стажу згідно із вимогами статті 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» передбачено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, повязаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищується на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців (крім військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), розміри яких затверджено, зокрема, додатками 1-37, 43-1, 43-2, 48-55 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 року №34 «Про внесення зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України» та від 20.05.2009 року №482 «Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету»).

Як вбачається з матеріалів справи у звязку з набранням чинності вказаним нормативним актом 10.05.2016 року позивач звернулась до відповідача із відповідною заявою, в якій просила здійснити перерахунок призначеної пенсії у звязку із збільшенням розміру посадового окладу та надбавок чоловіка позивача ОСОБА_4, в підтвердження чого надала довідку №18/123 від 30.03.2016 року.

Проте, 12.05.2016 року відповідач відмовив в призначенні (перерахунку) пенсії позивачу, аргументуючи свою відмову тим, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначалось відповідно до спеціальних законів, в тому числі до Закону України «Про державну службу», у звязку з тим, що з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Однак, суд не погоджується з діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу та думками і твердженнями представника відповідача в судовому засіданні, оскільки згідно ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною пятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно із ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам (рішення Європейського суду з прав людини від 28.11.1999 року «Брумераску проти Румунії»).

Принцип правової визначеності вимагає ясності і однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними, що зазначено в рішеннях Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 року, №17-рп/2010 від 29.06.2010 року, №23-рп/2010 від 22.12.2010 року, №Ю-рп/2011 року. Стабільність правового регулювання проявляється в неприпустимості знесення довільних змін до діючої системи норм і є віддзеркаленням підтримання довіри громадян до законів та дій держави. Збереження розумної стабільності означає, серед іншого, обов'язок законодавця враховувати при зміні умов набуття права на отримання соціальних благ, законні очікування, пов'язані із виконанням (повністю або частково) умов набуття такого права.

Згідно з вимогами ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно положень ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтями 22, 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються та не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесеннізмін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод та гарантується, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

В постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» звернуто увагу, що оскільки конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію України, як акт прямої дії.

Відповідно до вимог ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

При вирішенні цього питання необхідно також врахувати правову позицію Конституційного Суду України, викладену, зокрема, у його рішеннях №8рп/2002 від 06.07.1999 року, у справі щодо права на пільги, №5рп/2002 від 20.03.2002 року у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій та №8рп/2005 у справі від 11.10.2005 року про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання.

У цих рішеннях викладено розуміння сутності соціальних гарантій таких державних службовців як, зокрема, працівники прокуратури і зазначено, що зміст та обсяг досягнутих нами соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Згідно ст.22 Закону України «Про Конституційний суд України» рішення Конституційного Суду України підлягають безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та громадянами.

Таким чином, враховуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи, виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, дійшла висновку, що положення п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Необхідною умовою для перерахунку пенсії є документи, додатково подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділи здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, готують документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і субєктами владних повноважень, а тому, згідно вимог ст.19 Конституції України зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, натомість позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги позивача про встановлення конкретного розміру пенсійного забезпечення задоволенню не підлягають, оскільки нарахування сум пенсії, які повинні бути виплачені позивачу, не відноситься до компетенції суду, тому суд покладає на відповідача обовязок здійснити перерахунок та здійснювати виплату таких сум, а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, враховуючи положення ч.1, 3 ст.94 КАС України суд вважає за можливе стягнути з УПФ України у м. Вінниці за рахунок його бюджетних асигнувань 551,20 грн. судового збору на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 46 Конституції України, ст.ст.2, 6, 18, 41, 122, 159-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо відмови у перерахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці здійснити перерахунок призначеної пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 на підставі довідки прокуратури Вінницької області №18/123 від 30.03.2016 року, виходячи із розрахунку 90% середньомісячного заробітку відповідної посади працівника прокуратури, починаючи з 01.05.2016 року.

В іншій частині задоволення позову відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці за рахунок його бюджетних асигнувань 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп. судового збору на користь ОСОБА_3.

Постанову суду допустити до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. У разі, якщо судом було проголошено лише вступну та резолютивну частини, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: