Рішення № 61959797, 05.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р.Справа № 916/1951/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Промтовариний ринок"

про зобов'язання вчинити певні дії,

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю),

Від відповідача: Яковлєв Д.Л. (за довіреністю),

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернулась до господарського суду з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок", про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні торгівельної діяльності шляхом звільнення торгового місця НОМЕР_1 на території Контейнерної площадки № 2 Торговельно-складського комплексу № 1 від інших контейнерів належних третім особам та видачу оригіналу договору № 3078 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності від 03 квітня 2012 року.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору № 3078 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності від 03.04.2012, отримання в зв'язку з цим в строкове користування торгового місця, здійснення виконавчою службою продажу на прилюдних торгах двох 20-ти фунтових металевих контейнерів в рахунок погашення боргу позивача згідно з виконавчим листом № 1519/15342/2012, намір позивача купити нові контейнери для встановлення на орендованому торговому місці, неможливість встановити нові контейнери через наявність на торговому місці „старих" контейнерів. Також вказує на безпідставне розірвання відповідачем вищевказаного договору, прийняття цього рішення з порушенням компетенції органів управління відповідача, вважає що договір є договором про оренду основних фондів відповідача. З цих та інших зазначених у позові та поясненнях підстав вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Від позивача до канцелярії суду 02.09.2016 надійшла уточнена позовна заява (зареєстрована за вхід № 2-4561/16), в якій позивач просив суд:

- визнати правочин від 17.09.2015 про розірвання договору № 3078 „Про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності" від 03.04.2012 укладений з позивачем та договір № 3078_1 від 24.10.2015 „Про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності", укладений між позивачем та відповідачем - недійсним;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Промтовариний ринок" усунути перешкоди у здійсненні торговельної діяльності шляхом звільнення торгового місця НОМЕР_1 на території Контейнерної площадки № 2 Торговельно-складського комплексу № 1 від інших контейнерів належних третім особам та видати позивачу оригінал Договору № 3078 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності від 03.04.2012р.

Вказана уточнена позовна заява не була прийнята судом до розгляду з підстав, які визначені в ухвалі суду від 21.09.2016 відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального Кодексу України.

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на встановлення пунктом 5.4 договору № 3078 від 03.04.2012 порядку та підстав розірвання вказаного договору, наявність таких обставин, дотримання встановленого договором порядку його розірвання, прийняття рішення з цього приводу в межах повноважень посадових осіб а також на інші зазначені у відзиві на позовну заяву та поясненнях обставини.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі 03.04.2012 був підписаний договір № 3078 „Про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності", предметом якого є послуги зі створення умов для торгівельної діяльності, які відповідач надає за плату позивачеві (п.1.1).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 Господарського Кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Термін дії договору визначений сторонами в 10 років (п.5.3).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що договір може бути достроково розірваний в двосторонньому або односторонньому порядку шляхом направлення Стороною за адресою реєстрації іншої Сторони повідомлення про розірвання договору за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дня розірвання (в такому випадку договір вважається розірваним з 15-го календарного з дня направлення повідомлення Стороні) у випадку втрати Підприємцем права власності на контейнер.

Факт продажу двох 20-ти фунтових металевих контейнерів позивача на прилюдних торгах в рахунок погашення боргу позивача згідно з виконавчим листом № 1519/15342/2012 не заперечується сторонами, обидві сторони посилаються ці обставини, вони зазначені у постанові державного виконавця від 25.04.2014 про звільнення майна боржника з під арешту. Також немає між сторонами розбіжностей або сумнівів щодо тексту договору № 3078 від 03.04.2012.

Згідно з ч.1 ст.35 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, суд вважає наявними обставини, з якими п.5.4 договору пов'язує можливість його розірвання в тому числі в односторонньому порядку.

Відповідно до умов вказаного пункту, відповідачем було направлено позивачеві повідомлення від 17.09.2015 вих. № 995 про розірвання договору з 01.10.2015 та надано суду докази його відправки.

Таким чином, відповідачем дотримано порядок розірвання договору № 3078 від 03.04.2012. Повідомлення підписано директором відповідача, тому суд вважає що воно відображає дійсне волевиявлення сторони, оформлене письмовим документом уповноваженої на вчинення таких дій особи. З матеріалів справи не вбачається порушення відповідачем встановленої договором процедури його розірвання. Про вказане свідчить також наданий відповідачем протокол (рішення) № 17/09/05 засідання дирекції відповідача з приводу розірвання договору та уповноваження директора на здійснення відповідного повідомлення.

За таких обставин суд вважає безпідставними посилання позивача на договір № 3078 від 03.04.2012 як на підставу для задоволення позовних вимог. Щодо видачі позивачеві оригіналу договору, то ця частина вимоги позивача не має кореспондуючого обов'язку відповідача вчинити такі дії, заявлена як складова частина вимоги про усунення перешкод, крім того фактично спрямована не на захист права а на збирання доказів по справі, тому також не може бути задоволена судом.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 525, 526, 629, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.32, 33, 35,36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промтовариний ринок" про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 05.10.2016р.

Повний текст рішення складений 10 жовтня 2016 р.

Суддя Р.В. Волков