Ухвала суду № 61959547, 10.10.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.10.2016 р. Справа№ 914/3235/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Кохановській Ю.І., розглянувши матеріали

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

про видачу дубліката наказу

у справі 914/3235/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-інструментальний завод", смт. Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область

про стягнення 79 669,94 грн.

За участю представників сторін:

від заявника (стягувача) ОСОБА_2 - фізична особа-підприємець;

від боржника не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява за вих.б/н від 28.09.2016р. (вх. №4689/16 від 29.09.2016р.) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про видачу дубліката наказу від 06.11.2015р. у справі №914/3235/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до відповідача Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-інструментальний завод" про стягнення 79 669,94 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2016р. прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд на 10.10.2016р.

Представником заявника до канцелярії суду подано довідку за вих. б/н від 10.10.2016р. (вх.№40314/16 від 10.10.2016р.) про втрату наказу у справі №914/3235/15.

В судовому засіданні представник заявника просив задоволити подану заяву, видати дублікат наказу від 06.11.2015р. у справі №914/3235/15, з підстав викладених у поданій заяві.

Боржник (ПАТ "Ремонтно-інструментальний завод") явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду від 30.09.2016р. не повідомив.

Станом на 10.10.2016р. на адресу суду від боржника не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 30.09.2016р. про призначення заяви до на 10.10.2016р., або поштовий конверт без вручення його адресату.

Згідно п.п.3.9.1. п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Факт надсилання боржнику ухвали суду від 30.09.2016р. про призначення розгляду заяви на 10.10.2016р. підтверджується списком згрупованих відправлень суду № 1022 від 04.10.2016р., та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у третьому абзаці п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення боржника про час і місце розгляду заяви. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Станом на день розгляду заяви (10.10.2016р.) від боржника на адресу суду письмово викладена позиція з приводу поданої заяви, докази добровільного виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2015р., заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду заяви не надходили. Слід зазначити, що ухвалою суду від 30.09.2016р. явка уповноваженого представника боржника не визнавалась обов'язковою.

Враховуючи факт належного повідомлення боржника про дату, час та місце розгляду заяви, суд дійшов висновку можливості розгляду заяви без участі представника боржника, по наявних у справі матеріалах.

Розглянувши заяву про видачу дублікат наказу від 06.11.2015р. у справі №914/3235/15, заслухавши представника заявника, судом встановлено:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.10.2015р. у справі №914/3235/15 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 79 669,94 грн. задоволено повністю та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-інструментальний завод" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 60 000,00 грн. основного боргу, 13 019,18 грн. пені, 6 000,00 грн. штрафу, 650,76 грн. три проценти річних та 1 218,00 грн. судового збору.

Рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2015р. у справі №914/3235/15 не оскаржувалось, відтак набрало законної сили.

На виконання даного рішення було видано наказ від 06.11.2015р. (бланк №043406), який дійсний для пред'явлення до виконання протягом одного року.

Факт надсилання судом оригіналу наказу Господарського суду Львівської області від 06.11.2015р. (бланк №043406) у справі №914/3235/15 позивачу (ФОП ОСОБА_2.) підтверджується списком згрупованих відправлень суду № 1374 від 20.11.2015р.

Стягувач звертався із заявою (б/н від 14.09.2016р.) до Шевченківського відділення ДВС м.Львова, в якій просив надати довідку про те, що даний судовий наказ не перебуває на примусовому виконанні у Шевченківському відділі ДВС м.Львова.

26.09.2016р. Шевченківським відділом ДВС м.Львова надано відповідь (вих.№В-4/23063) на заяву стягувача від 14.09.2016р., в якій начальник відділу - Титла І.М. повідомляє, про те, що у відділі перебуває зведене виконавче провадження ЗВП №35174242 від 12.09.2012р. про стягнення з ПрАТ "Ремонтно-інструментальний завод" в користь юридичних осіб та фізичних осіб. Також у вищенаведеному листі-відповіді повідомляється про те, що згідно даних реєстру виконавчих проваджень на виконанні у відділі ДВС не перебуває та не перебувало виконавчих проваджень з примусового виконання наказу виданого господарським судом Львівської області про стягнення з ПрАТ "Ремонтно-інструментальний завод" на користь СПД ОСОБА_2.

Як вбачається із довідки за вих. б/н від 10.10.2016р. (вх.№40314/16 від 10.10.2016р.) наказ від 06.11.2015р. у справі №914/3235/15 втрачено.

У зв'язку із відсутністю у заявника (стягувача) наказу Господарського суду Львівської області від 06.11.2015р. (бланк №043406) на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2015р., ФОП ОСОБА_2 просить видати дублікат наказу від 06.11.2015р. у справі №914/3235/15.

Розглянувши заяву, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, заслухавши представника заявника, суд дійшов висновку наявності підстав для її задоволення.

При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.120 ГПК України, у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Дублікат - це другий примірник документа, що має ту саму силу, що й оригінал, тобто такий документ не може мати жодних відмінностей (як щодо форми, так і щодо змісту) від оригіналу документу, щодо якого його видається.

До заяви про видачу дубліката наказу при його втраті стягувачем мають бути додані - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Згідно ч.5 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до пункт 9 статті 129 Конституції України однією із основних засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом спору між сторонами.

Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 4 ГПК України).

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, яка, серед іншого, регулює діяльність Європейського суду з прав людини, була ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 р.

Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими до застосування для кожної з країн-учасниць Конвенції, оскарженню не підлягають і є частиною національного законодавства країни-учасниці.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД", Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною 1 ст. 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу або надсилається йому.

Докази повного виконання рішення від 19.10.2015р. у даній справі на підставі якого видано наказ від 06.10.2015р. (бланк №043406) у матеріалах справи відсутні.

Боржник, у свою чергу, не подав доказів повного або частково виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2015р. у справі №914/3235/15.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ (бланк №043406) від 06.11.2015р. Господарського суду Львівської області на виконання рішення від 19.10.2015р. був виданий судом 06.11.2015р. та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про виконавче провадження" дійсний для пред'явлення протягом одного року.

Слід врахувати, що боржник (відповідач), всупереч приписів норм права, самостійно судове рішення не виконував.

Відмова у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу фактично позбавляє стягувача права на виконання судового рішення, гарантованого Конституцією України та ставить під сумнів обов'язковість його виконання, що є неприпустимим.

Суд, розглянувши заяву ФОП ОСОБА_2 про видачу дубліката наказу від 06.11.2015р. у справі №914/3235/15 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2015р., дослідивши документи долучені до заяви, для реалізації положень ст.п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, ст. 115 ГПК України, щодо обов'язковості виконання рішень судів, вважає за доцільне задоволити заяву та видати дублікат наказу від 06.11.2015р. у справі №914/3235/15.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 86, 87, 120 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про видачу дубліката наказу від 06.11.2015р. у справі №914/3235/15 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2015р. задоволити повністю.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 06.11.2015р. у справі №914/3235/15 про:

"Стягнення з Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-інструментальний завод" (81070; Львівська область, Яворівський район, смт. Івано-Франкове, вул.Львівська, буд.55; код ЄДРПОУ 32673479) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79038, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 60 000,00 грн. основного боргу, 13 019,18 грн. пені, 6 000,00 грн. штрафу, 650,76 грн. три проценти річних та 1 218,00 грн. судового збору".

3. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки вказані в ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Суддя Сухович Ю.О.