Ухвала суду № 61957240, 05.10.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2021/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т. В.

Доповідач Дьомич Л. М.

УХВАЛА

Іменем України

05.10.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Єгорової С.М.; Карпенка О.Л.

за участю секретаря: Яковлєвої Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_3 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_4, яка представляє інтереси ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення 90000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування вимог зазначила, що ОСОБА_3 понад 11 років працював підземним прохідником на Смолінській шахті ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», з повним робочим днем в особливо шкідливих, тяжких та небезпечних умовах праці.

Під час виконання трудових обов'язків на вказаному підприємстві позивач постійно знаходився під впливом шкідливих факторів виробничого середовища, що призвело до виникнення в нього ряду захворювань.

Згідно висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально -профілактичного закладу Українського науково-дослідного інституту промислової медицини про наявність професійного характеру захворювання від 03 лютого 2015 року № 209, ОСОБА_3 встановлено діагноз: вібраційна хвороба другого ступеню від комбінованої дії загальної та локальної вібрацій з периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з вираженою полірадикулопатією (L4, L5, S1, C6- С7), з двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФС першого ст.) суглобів. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.), група «А». ЛН першого-другого ст. Нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху).

Захворювання у позивача професійні з 03 лютого 2015 року.

Висновком МСЕК ОСОБА_3 з 31 березня 2016 року встановлено 60% втрати професійної працездатності та 3 (третю) групу інвалідності, як наслідок зазначених професійних захворювань.

Причиною виникнення і розвитку у позивача хронічних і професійних захворювань стало незабезпечення з боку роботодавця безпечних та здорових умов праці.

Зазначене підтверджується висновками комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання та актом розслідування хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 12 березня 2015 року.

Втрата через професійні хвороби працездатності завдало ОСОБА_3 не лише фізичне каліцтво, але і значну моральну шкоду.

Внаслідок трудового каліцтва у позивача погіршилися його природні здібності, він постійно відчуває біль в руках та ногах, хребті та попереку. Біль посилюється при фізичних навантаженнях, звичайному русі, пересуванні предметів у побуті, виконанні побутових робіт у домашньому господарстві. У зв'язку з чим він позбавлений можливості заробляти собі та своїй родині на життя через здобуту професію і відповідну кваліфікацію своїми професійними навичками, змушений постійно лікуватись та обстежуватись у лікарів, крім того хронічний характер його захворювань не дає надії на видужання його у майбутньому.

На даний час ОСОБА_3 лише 44 роки, він є інвалідом із значною втратою працездатності, тобто фізично неповноцінною людиною, що викликає у нього постійні душевні переживання та глибокі моральні страждання, які заподіяні з вини відповідача.

Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 90000 грн., який з урахуванням характеру та тривалості моральних страждань позивача являється достатньою компенсацією.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_4, яка представляє інтереси ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, не враховано, що право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 06 квітня 2016 року, тобто з часу встановлення йому 60% втрати працездатності, а також судом не взято до уваги аналіз судової практики зроблений Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, згідно якого право на виплату компенсації моральної шкоди виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності висновком МСЕК.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.79-80).

Частиною 2 статті 305 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Від ОСОБА_5, яка представляє інтереси ДП «Схід-ГЗК» надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с.90).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачу вже відшкодовано моральну шкоду завдану умовами виробництва в сумі яку погоджено сторонами, у зв'язку з чим відсутні підстави для повторного її відшкодування.

Вказаний висновок відповідає обставинам справи, яким суд дав належну правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 згідно копії трудової книжки серії № НОМЕР_1 наказом № 372 л/с від 21 травня 2002 року прийнято підсобним робітником дільниці № 11 на Смолінську шахту ДП «Східний ГЗК» та 20 серпня 2002 року переведено учнем прохідника підземних шахт, з повним робочим днем в підземних умовах. 10 червня 2014 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_3 звільнено за станом здоров'я. Загальний стан його роботи на Смолінській шахті ДП «СхідГЗК» в підземних умовах складає 11 років 8 місяців та 25 днів (а.с.26-28).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12 березня 2015 року, затвердженого начальником Маловисківського міжрайонного Управління Головного Управління ДСЕС України в Кіровоградській області, професійне захворювання у ОСОБА_3 виникло у зв'язку з тривалим терміном праці під впливом шкідливих виробничих факторів обумовлених технологічним процесом на Смолінській шахті ДП «Схід ГЗК». Причиною виникнення професійного захворювання стало незабезпечення з боку ДЗ «СМСЧ №17 МОЗ України» своєчасного виявлення ранніх ознак хронічного професійного захворювання, несвоєчасне вирішення ДЗ «СМСЧ №17 МОЗ України» питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу (а.с.23-24).

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 03 лютого 2015 року № 209 встановлено, що захворювання ОСОБА_3 є професійними (а.с.25). Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда № 376 МСЕК від 06 квітня 2016 року затвердженого наказом МОЗ № 623 ОСОБА_3 з 2015 року встановлено ІІІ-тю групу інвалідності (а.с. 35).

04 березня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до генерального директора ДП «СхідГЗК» про виплату одноразової грошової компенсації моральної шкоди за отримане професійне захворювання у розмірі 1000 грн. (а.с.49).

На підставі вищевказаної заяви між Дп «СхідГЗК» та ОСОБА_3 04 березня 2015 року укладено договір № 18/1 про відшкодування моральної шкоди. Згідно умов якого сторони дійшли згоди, що підприємство зобов'язується в строк до 04 квітня 2015 року сплатити на користь ОСОБА_3 1000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок отриманих ним всіх профзахворювань (встановлених та можливо встановлених в майбутньому). В подальшому ОСОБА_3 відмовляється від стягнення з ДП «СхідГЗК» на його користь будь-яких сум у відшкодування моральної шкоди (а.с.50).

Згідно платіжного доручення №5807 від 06 квітня 2015 року на користь ОСОБА_3 Державним підприємством «Схід ГЗК» перераховано 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди (а.с.51).

06 квітня 2016 року висновком огляду бюро Кіровоградської обласної МСЕК ОСОБА_3 повторно встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, інвалідність встановлено з причин професійного захворювання до 01 травня 2018 року (а.с.22).

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя передбачено ст.237-1 КЗпП України.

Пленумом Верховного Суду України у п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної

(немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним

орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої

належності.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки нормами матеріального права не передбачено повторне відшкодування моральної шкоди.

Частиною 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що 06 квітня 2015 року ОСОБА_3 на підставі договору № 18/1 про відшкодування моральної шкоди від 04 березня 2015 року здійснена грошова виплата в розмірі 1000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди внаслідок отриманого ним професійного захворювання встановленого протоколом Українського науково-дослідного інституту промислової медицини № 209 від 03 лютого 2015 року. Укладаючи вищевказаний договір сторони визнали, що професійне захворювання позивач отримав саме працюючи на Смолінській шахті ДП «СхідГЗК» за професією прохідник підземний в шкідливих умовах 11 років та 8 місяців

Позивач в підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоду фактично зазначає в позовній заяві ті ж самі обставини, що наведені ним в заяві від 04 березня 2015 року про виплату грошової компенсації моральної шкоди, яка вже відшкодована відповідачем.

Таким чином враховуючи, що відповідачем вже виплачено позивачу 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а при повторному огляді йому залишено третю групу інвалідності та 60 % втрати працездатності, відсутні підстави для стягнення на його користь моральної шкоди з зазначених ним в позовній заяві обставин.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності позивачем фактів порушення його прав, свобод та інтересів та виходячи з визначених ст. 1 ЦПК України завдань цивільного судочинства правомірно відмовив у задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 308, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2016 року - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: