Ухвала суду № 61956697, 12.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19336/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2139/2016

Категорія 43

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

з участю: представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника міськради та міськвиконкому - Попович В.І.

представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_5, Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Об'єднання забудовників «Дім-1», Відкрите акціонерне товариство «Родон», ОСОБА_7, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визнання ордеру на вселення в житлове приміщення недійсним, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 вересня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з даним позовом, обґрунтувавши тим, що ордер на вселення сім'ї ОСОБА_5 у складі 4-х осіб в кімнату НОМЕР_1 гуртожитку на АДРЕСА_1 є незаконним, оскільки ОСОБА_2 у 2003 році надано дозвіл на реконструкцію цього житла. Крім того, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вийшов за межі своїх повноважень, оскільки розпорядився не своїм житловим фондом, а майном об'єднання забудовників «Дім-1» та майном позивача, як члена даного об'єднання забудовників. Просив визнати недійсним ордер, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №617 від 19 листопада 2013 року на вселення сім'ї ОСОБА_5 у складі 4-х осіб в кімнату НОМЕР_1 гуртожитку на АДРЕСА_1.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що АТВТ «Родон» розпорядився 15.08.2003 року власним майном, надавши дозвіл позивачу на реконструкцію під квартиру окремих кімнат, оскільки будинок по АДРЕСА_1 переданий в комунальну власність 01.10.2003 року. Вказує, що суд належним чином не оцінив докази щодо передачі тільки частини будинку в комунальну власність. Зокрема, не досліджувалась Довідка щодо загальної площі об'єкта нерухомого майна, видана 16.06.2016 року обласним комунальним підприємством «Івано-Франківське ОБТІ» за №55, відповідно до якої загальна площа будинку по АДРЕСА_1 становить 19373,4 кв.м та житлова - 10306,9 кв.м. В акті приймання-передачі відомчого житлового фонду зазначено, що загальна площа будинку (частини) становить 8794 кв.м. Судом не надано правовий аналіз та не досліджено законність прийняття рішення виконкомом Івано-Франківської міської ради № 617 від 19.11.2013 року про видачу ордеру на вселення сім ї ОСОБА_5 в кімнату НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 та дійсність виданого ордеру. Так, відповідач на квартирному обліку при міськвиконкомі ніколи не перебувала, згода ОСОБА_2, який мав право на проведення реконструкції спірної кімнати, на проживання відповідачів відсутня, а в спірній кімнаті на час видачі ордеру проживав позивач. Крім того акт обстеження кімнат НОМЕР_1,НОМЕР_2, в якому зазначено, що в даних кімнатах проживає сім'я ОСОБА_7, є спірним, оскільки один з свідків в судовому засіданні дав покази, що такий акт він не підписував. Зважаючи на вказане вище, позивач просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними засобами доказування того факту, що внаслідок видачі ОСОБА_5 оскаржуваного ордеру на кімнату НОМЕР_1 відбулося порушення його прав, як цього вимагає стаття 59 Житлового кодексу Української РСР.

Встановлено, що ОСОБА_5 є членом сім'ї ОСОБА_9, квартиронаймача кв. НОМЕР_3 по АДРЕСА_1, яка разом з сім'єю проживала в даній кімнаті до 13.12.2013 року.

На підставі рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради «Про житлові питання» від 19.11.2013 року № 617 ОСОБА_5 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 21.11.2013 року видано Ордер на житлову площу в гуртожитку НОМЕР_4 на право поселення з сім'єю з 4 осіб в кімнати НОМЕР_1,НОМЕР_2 гуртожитку на АДРЕСА_1 (а.с. 100).

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу законності видачі даного ордеру в частині кімнати 189 гуртожитку.

Відповідно до частини 1 статті 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Порядок надання жилої площі в гуртожитках та порядок користування жилою площею передбачений ст.ст. 128-130 ЖК України.

За змістом ст.ст. 58, 59 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Важливою умовою видачі ордера на вселення у жиле приміщення є те, щоб таке приміщення було вільним не тільки фактично, а й юридично.

Так, судом встановлено, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 24.03.1995 року №71 Акціонерному товариству відкритого типу «Родон» було дозволено провести реконструкцію двох секцій гуртожитку на АДРЕСА_1, під житловий будинок.

Згідно з Витягом з протоколів Правління №12 від 15 серпня 2003 року та ради голів профкомів №18 від 12 серпня 2003 року (а.с. 8) було прийнято рішення про надання права реконструкції частини площ 2-ї секції гуртожитку по АДРЕСА_1 під трикімнатну квартиру для ОСОБА_2.

Відповідно до Протоколу № 20 загальних зборів членів Об'єднання забудовників «Дім-1» по реконструкції під житло ІІ-ої блок секції гуртожитку по АДРЕСА_1 від 25.08.2003 року ОСОБА_2 прийнято до складу членів Об'єднання забудовників «Дім-1»; зобов'язано ОСОБА_2 виготовити проектну документацію на проведення реконструкції переданих йому площ.

Згідно Акту передачі-приймання від 02 вересня 2003 року (а.с. 11) ВАТ «Родон» передало Об'єднанню забудовників «Дім-1» частини площ гуртожитку по АДРЕСА_1.

Проте до теперішнього часу реконструкції будь-яких приміщень не проводились, зміни в технічній реєстрації будинку не здійснені, статус гуртожитку чи його частини на житловий будинок не змінений.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 29.05.2003 року «При прийняття у комунальну власність територіальної громади міста та передачу у власність громадян житлових будинків» (а.с.72) прийнято у комунальну власність громади міста гуртожиток буд. АДРЕСА_1, який належить ВАТ «Родон». Відповідно до акту прийому-передачі від 01.10.2003 року будинок прийнятий на баланс ЖЕО №1. Інформації щодо прийняття у комунальної власності частини даного будинку чи конкретних секцій, на що посилається позивач, в вищезазначеному рішенні та акті Івано-Франківської міської ради не міститься, а подана до апеляційної скарги довідка Івано-Франківського ОБТІ щодо площі будинку АДРЕСА_1 не є виключним доказом на підтвердження його доводів.

Як вбачається з відповіді голови ОЗ «Дім-1» від 14.06.2016 року на даний час ніякі приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1 не перебувають на балансі ОЗ «Дім-1», а ОСОБА_2 згідно протоколу від 25.08.2014 року не є членом об'єднання. (а.с. 196,197).

Таким чином, на час видачі ордера ОСОБА_5 спірне жиле приміщення знаходились у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська і надані їй у відповідності до вимог ст.128,129 ЖК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості та підставності надання спірного ордеру ОСОБА_5 колегія зазначає наступне.

Як вбачається з довідки №12 від 17.09.2015 року ОСОБА_5 з 2010 року перебуває в черзі на покращення житлових умов. Разом з тим, ОСОБА_2 на квартирному обліку при виконавчому комітеті міської ради не перебуває (а.с. 101), а згідно рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 15.01.2010 року його сім'ї з чотирьох осіб надано трьохкімнатну квартиру загальною площею 82,2 кв.м за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 111).

Згідно акту обстеження кімнат НОМЕР_1,НОМЕР_2 в гуртожитку по АДРЕСА_1 встановлено, що в даних кімнатах проживає сім'я ОСОБА_5 Даних про те, що цей факт є неправдивим, крім показів свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні вказував, що акт не підписував, немає.

Надання права реконструкції частини площ гуртожитку по АДРЕСА_1 під трикімнатну квартиру для ОСОБА_2 у 2003 році, яке останнім не реалізоване, не підтверджує його право користування чи власності на спірну кімнату.

Позивачем не надано доказів про те,що видачею ордеру на вселення сім'ї відповідача в кімнату НОМЕР_1 гуртожитку порушуються його житлові права.

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У зв'язку з цим суд дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання ордеру на спірну кімнату недійсним.

Зазначені висновки узгоджуються також із нормами статей 9,59 ЖК України та Положенням, що регулюють порядок надання жилої площі в гуртожитках, оскільки згідно зі ст. 129 ЖК України ордер є підставою для вселення на надану жилплощу, після якого особа набуває право користування жилим приміщенням. Позбавлення такого права або виселення особи можливе лише з підстав, передбачених законом.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Я.Д. Горблянський

І.О. Максюта

В.Д. Фединяк