Рішення № 61956155, 10.10.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/738/14-ц Головуючий у 1-й інст. Хавронюк О. Л.

Категорія 27 Доповідач Коломієць О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Жигановської О.С., Якухно О.М.

при секретарі

судового засідання: Мишаковській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 травня 2016 року

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось з вказаним позовом, в якому просило стягнути на його користь з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 355/ФКВ-07 від 04.12.2007 року у розмірі 154 428,68 грн., а також стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати. Зазначало, що 04.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (надалі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 20000,00 дол. США зі сплатою 14,15 % річних за користування кредитними коштами та строком повернення до 03.12.2022р. Цього ж числа між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 355/Zфпop-07, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед Банком відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк». Згідно п.4.1. зазначеного договору було передано право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. В свою чергу, ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 355/ФКВ-07 від 04.12.2007 року, заборгувавши банку вказану вище суму, включаючи нараховані відсотки.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 травня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволені. Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача 154 428,68 грн. заборгованості за кредитним договором, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказуючи на незаконність та необґрунтованість рішення через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому зазначають, що позивачем не доведено факт видачі кредиту, наявності заборгованості та її розміру при передачі боргових зобов'язань та на час звернення до суду з даним позовом. Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплатити прострочену заборгованість, оскільки відповідачі заперечують отримання таких вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст.553 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 355/ФКВ-07 від 04.12.2007 року та додатковий договір від 04.12.2007 року (далі - Договір), за яким відповідач отримав кошти в сумі 20000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,15% річних, одноразової комісії за надання Кредиту в розмірі 1,5% від суми кредиту, визначеної в п.1.1 цього Договору, та комісії за видачу готівкових коштів в розмірі 0,3% від суми Кредиту, визначеної у п.1.1 цього Договору (а.с.6-10,12 т.1).

Згідно п.1.3 Договору кредит виданий строком до 03 грудня 2022 року.

Виконання зобов'язань за вказаним договором було забезпечено договором поруки № 355/Zфпор-07 від 04.12.2007 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3, згідно якого поручитель поручився перед Банком за виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором № 355/ФКВ-07 від 04.12.2007року. Відповідальність поручителя наступає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за Договором. Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором і поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник (а.с.11 т.1).

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельтабанку (а.с.32-36 т.1), яким урегульовано питання передачі Активів Укрпромбанку, а також відступлення Прав Вимоги, які входять до складу Активів Укрпромбанку, на користь переможця конкурсу - Дельта Банку (п.2.1 цього договору).

Згідно п.4.8. договору про передачу активів Дельта Банк та Укрпромбанк зобов'язані письмово повідомити Боржників про передачу Укрпромбанком Дельта Банку відповідних Прав Вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою Дельта Банком та Укрпромбанком в усіх істотних аспектах впродовж 5 робочих днів з дати укладення цього Договору. Повідомлення, вказані в п.4.8.1 цього Договору, направляються рекомендованими листами з повідомленням про вручення або цінними листами з описом вкладення.

За змістом договору до позивача перейшло право вимоги за Кредитними та Забезпечувальними Договорами і згідно додатку № 2 до нього (а.с.27 т.1) позивачу передано кредитне зобов'язання ОСОБА_2, який станом на 30.06.2010 року не мав невиконаного грошового зобов'язання за вказаним Договором.

У зв'язку з несплатою ОСОБА_2 чергової частини кредиту, ПАТ «Дельта Банк» 04.11.2013р. надіслало повідомлення від 30.10.13р., адресоване боржнику (а.с.21,23 т.1) та 24.01.2014р. - повідомлення від 22.01.2014р., адресоване поручителю (а.с.22,25 т.1) про розмір простроченої заборгованості в сумі 3835,17 дол. США та її погашення в строки передбачені договором з дати отримання цього повідомлення. Разом з тим кредитор вимагав повернути суму кредиту в повному обсязі з нарахованими процентами у разі несплати простроченої заборгованості у вказаний строк. Однак, дані вимоги Банку відповідачами виконані не були.

Реалізуючи своє право на примусове стягнення боргу, позивач у лютому 2014 року звернувся до суду з позовом, пред'явленим до відповідачів, з вимогами про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання не допускається.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати відсотків за користування кредитом.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникнення заборгованості за кредитним договором Банк використав передбачене ч.2 ст. 1050 ЦК України та пунктом 6.2 Договору право на дострокове повернення позики, що залишилась, надіславши боржнику та поручителю вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів, надавши термін для виконання даної вимоги, які виконані не були.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що в результаті неналежного виконання ОСОБА_2 своїх кредитних зобов'язань у нього утворилась заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь банку в солідарному порядку.

Посилання апелянта на визнання неналежним доказом по справі долучений позивачем розрахунок заборгованості, яким стверджується наявність у відповідача боргових зобов'язань перед ПАТ «Дельта Банк» є безпідставним виходячи з наступного.

Так, у розрахунку заборгованості (а.с.20, 149 т.1) відображено внесення боржником, після передачі активів до ПАТ «Дельта Банк», платежів в серпні 2012 року на суму 5000 дол. США та в жовтні 2012 року на суму 2000 дол. США, а також деталізовано виникнення боргових зобов'язань за період з 01.07.2010 року по 25.09.2013 року у відповідності до якого Банк і просив стягнути відповідачів заборгованість по тілу кредиту в сумі 126871,85 грн. та несплачені відсотки в сумі 27556,83 грн.

У матеріалах справи відсутні докази на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем.

Таким чином, наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 58,59 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги в частині ухвалення судом рішення на підставі неналежних доказів через ненадання представником Банку оригіналів первинних документів про отримання позичальником грошових коштів є безпідставними виходячи з наступного.

Положення ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, усі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Такого висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши правову позицію у постанові від 10 червня 2015р. у справі № 6-449цс15, яка в силу вимог ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З урахуванням викладеного, за відсутності у справі доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, підстави для відмови у задоволенні позову через ненадання оригіналів первинних документів відсутні.

Заява відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, яка подана ним 05.08.2016 року під час апеляційного розгляду справи, не підлягає розгляду апеляційним судом виходячи з наступного.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі та їх представник, який неодноразово приймав участь в судових засіданнях, заяву про застосування строків позовної давності не подавали.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, та враховуючи те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, підстав для розгляду заяви про застосування строків позовної давності судом не вбачається.

Зазначений висновок узгоджується із висновком Верховного Суду України від 02.03.2016 року, викладеним у справі № 6-2307цс15.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в сумі, заявленій банком, оскільки він зроблений без належного з'ясування обставин справи, прав та обов'язків сторін, без відповідної оцінки наявних у матеріалах справі доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

За положеннями ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ст.613 ЦК України Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених ч.4 ст. 545 цього Кодексу, зокрема у разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому раз настає прострочення кредитора.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, за змістом зазначених норм права, відсутність відомостей про нового кредитора надає боржнику право виконати зобов'язання на адресу первинного кредитора а не позбавляє його обов'язку виконати зобов'язання.

Крім того, прострочка кредитора звільняє боржника від виконання зобов'язання на час прострочки тільки у тому випадку коли кредитор відмовився від прийняття виконання зобов'язань або коли відсутність відомостей про нового кредитора позбавила боржника, можливості виконати зобов'язання також на адресу первинного кредитора.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.

Із матеріалів справи вбачається та підтверджується додатком № 2 до Договору про передачу активів, що позичальник станом на 30.06.2010 року виконував свої обов'язки по сплаті заборгованості за кредитом. Проте, в подальшому втратив таку можливість оскільки після запровадження з 28.01.2010 року процедури ліквідації ТОВ «Укрпромбанк» та відступлення 30.06.2010 року прав вимоги ПАТ «Дельта Банк» рахунок, на який позичальник ОСОБА_2 повинен здійснювати платежі, був змінений, однак Банк не повідомив останнього про нові реквізити банківського рахунку.

Відповідно до п.7.11 кредитного договору всі повідомлення сторін за Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у разі якщо вони здійснені у письмовій формі за підписом сторони, що відправила повідомлення та надіслала рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто стороні договору за адресами, зазначеними в цьому договорі.

Докази надіслання позичальнику відповідного повідомлення на адресу, вказану у кредитному договорі, чи додаткових кредитних договорах, у справі відсутні.

Згідно із деталізованим розрахунком заборгованості вбачається, що в серпні 2012 року позичальником внесено на рахунок позивача 5000 дол. США на погашення заборгованості.

Таким чином, оскільки кредитор не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1 ст. 613 ЦК), невиконання ним грошового зобов'язання у період з 01.07.2010 року по 31.07.2012 року мало місце через прострочення кредитора.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що з 01.07.2010 року по 31.07.2012 року відповідачу ОСОБА_2 не повинні нараховуватися проценти в сумі 5087,82 доларів США (ч.4 ст. 613 ЦК). А тому підставним буде стягнення із відповідачів простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 113 761,74 грн., виходячи із розрахунку : 154428,68 грн. - 40666,945 грн. (з яких 154428,68 грн. - загальна сума заборгованості, яка складається із заборгованість по тілу кредиту в сумі 126871,85 грн. та несплачених процентів в сумі 27556,83 грн.; 40666,94 грн. - сума процентів в гривнях (5087,82 дол. США х 7,993 грн. за 1 долар США за курсом НБУ станом на 25.09.2013р.).

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення вимог позивача з вищевказаних підстав.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь ПАТ «Дельта Банк» пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 568 грн. 81 коп. з кожного, а з позивача ПАТ «Дельта Банк» на користь відповідача ОСОБА_2 - понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 447 грн.27 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» станом на 25.09.2013р. заборгованість за кредитним договором № 355/ФКВ-07 від 04.12.2007 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, у розмірі 113 761 (сто тринадцять тисяч сімсот шістдесят одна) гри. 73 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 568 грн. 81 коп. з кожного.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 447 грн.27 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Судді :