Ухвала суду № 61955478, 22.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 759/19414/15 Головуючий у 1-ій інстанції - Заєць Т.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/8613/2016 Доповідач - Музичко С.Г.

У Х В А Л А

І МЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі головуючого судді Музичко С.Г.

суддів Рейнарт І.М., Мазурик О.Ф.,

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Державна реєстраційна служба України про визнання права власності на спадкове майно,

встановила:

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Державна реєстраційна служба України про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким визнати за позивачем право власності на спадкове майно, а саме: кв. АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 4,1802 га, яка розташована на території Шубівської сільської ради Кагарлицького району, Київської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що перехід права власності на спадкове майно не можливо іншим шляхом ніж за рішенням суду.

В суді апеляційної інстанції позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 роки померла ОСОБА_4, про що зроблено відповідний актовий запис за №17075 (а. с. 9).

Після смерті ОСОБА_4, відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 27,7 кв. м., що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13.01.1995, виданого Ленінградською радою народних депутатів. (а. с. 4).

Відповідно до державного акту на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 19.08.2005 року, ОСОБА_4, належала земельна ділянка, площею 4,1802 га, що розташована на території Шубівської сільської ради Кагарлицького району Київської обл., цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер НОМЕР_2(а. с. 8).

09.06.1997 року ОСОБА_4, склала заповіт, відповідно до якого належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, заповіла своєму сину - ОСОБА_2 Заповіт посвідчено приватним нотаріусом КМНО, зареєстровано у реєстрі за № 805 (а. с. 17).

Після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, заведено спадкову справу №53/12. Спадкоємцями майна померлої є діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3(а. с. 10, 82).

17.01.2012 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до 12 КДНК про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4, (а. с. 57).

23.03.2012 року ОСОБА_3 звернулась з заявою до 12 КДНК про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_4 (а. с. 76).

14.11.2015 року ОСОБА_3 подала заяву про відмову від спадщини на користь іншого спадкоємця - ОСОБА_2 (а. с. 106).

19.11.2015 року 12 КДНК повідомила відповідача про залишення заяви про відмову від спадщини без виконання, у зв'язку з пропуском строку для відкликання заяви (а. с. 108).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходи з того, що не вчинення відповідачем відповідних дій щодо відмови від спадщини у встановлені строки є наслідком того, що в силу закону вона вважається такою, що прийняла спадщину а тому сторони можуть дійти згоди у позасудовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно вимог ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За положенням ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.2 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого зі спадкоємців за законом незалежно від черги.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2, зазначає, сторони дійшли згоди, щодо перерозподілу спадщини, а саме: позивач, як спадкоємець за законом та за заповітом відмовляється від спадщини, що залишилась після смерті батька, тоді як, відповідач відмовляється від спадщини на користь позивача, за законом, що зашилась після смерті матері. Однак, сторонам було повідомлено про пропуск встановлено строку для подання відповідної заяви.

Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємців й залежало виключно від їх власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Враховуючи, що позивач в межах встановлених строків звернувся до нотаріуса із заявою для прийняття спадщини, тому підстав для визнання за ним права на спадкування, не вбачається.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які своєчасно прийняли спадщину, здійснюється за їх зверненням на підставі заяви про видачу свідоцтва і строком не обмежується, що не позбавляє апелянта права звернення за його одержанням.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Судом повно з`ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313,315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий :

Судді :