Ухвала суду № 61954890, 06.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/3616/16 Головуючий у 1 інстанції: Романюк

Провадження № 22-ц/783/5116/16 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника позивача ОСОБА_3-ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, представника ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 31 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 31 травня 2016 року клопотання ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на майно, власником якого є ОСОБА_3:

нежитлові приміщення, загальною площею 708,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 8552346101;

нежитлові приміщення, загальною площею 162,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 31025232;

квартиру, загальною площею 83,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27631796.

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку через свого представника ОСОБА_5 оскаржив відповідач - ОСОБА_3. Вважає ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 31 травня 2016 року незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову. Окрім цього вважає оскаржувану ухвалу передчасною. Стверджує, що судом не звернуто увагу на те, що заявником не було дотримано вимог, передбачених ст. 151 ЦПК України під час звернення із клопотанням про забезпечення позову. В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 31 травня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5, представника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього або в інших осіб.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову являється поділ спільного майна подружжя, а саме:

нежитлові приміщення, загальною площею 708,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 8552346101;

нежитлові приміщення, загальною площею 162,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 31025232;

квартира, загальною площею 83,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27631796.

Згадані нежитлові приміщення на праві приватної власності належать ОСОБА_3 та частина з них набута останнім після укладення з ОСОБА_6 шлюбу 07 серпня 2009 року.

Одночасно з подачею позовної заяви, ОСОБА_4 який діє в інтересах ОСОБА_6 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на:

нежитлові приміщення, загальною площею 708,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 8552346101;

нежитлові приміщення, загальною площею 162,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 31025232;

квартиру, загальною площею 83,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27631796.

Задовольняючи клопотання ОСОБА_6 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З такими висновками судова колегія погоджується з наступних обставин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано і на підставі закону вжив вказані заходи забезпечення позову, а саме: накладенням арешту на

нежитлові приміщення, загальною площею 708,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 8552346101;

нежитлові приміщення, загальною площею 162,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 31025232;

квартира, загальною площею 83,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27631796.

Обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Оскільки, вжиті судом заходи забезпечення позову, як вбачається з позовної заяви, стосуються суті спору, який виник між сторонами стосовно поділу майна подружжя, та гарантує виконання можливого ухваленого на користь позивача по справі рішення, а невжиття вжитих судом заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, так як відповідач самостійно зможе розпорядитися вищевказаним спірним нерухомим майном.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано і на підставі закону вжив вказані заходи забезпечення позову, оскільки, вжиті судом заходи забезпечення позову гарантують виконання можливого ухваленого по справі рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції вимог закону при постановленні ухвали про забезпечення позову від 31 травня 2016 року та не можуть бути прийняті до уваги, так як не спростовують висновки суду.

Згідно з п. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскільки ухвала про забезпечення позову відповідає нормам процесуального права, ґрунтується на матеріалах справи, підстав для її зміни або скасування немає, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_3 слід відхилити, а ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 31 травня 2016 року про забезпечення позову залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, ст.313, п.4 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк