Постанова № 61953785, 14.09.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4021/16-а

Провадження № 2-а/369/355/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.09.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючого судді: Волчко А.Я.

за участю секретаря: Раситюк М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в у Києво-Святошинському районі Київської області з 27.03.2003 року та отримую пенсію за віком.

ЇЇ страховий стаж станом на 21.04.2016 року (відомості згідно розрахунку стажу від21.04.2016 року - наданого УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області ) становить 46 років 11 місяців 6 днів, а розмір пенсії станом на зазначену вище дату складає:988, 33 грн. - основний розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";86.67 грн. - доплата до прожиткового мінімуму;256.97 грн. - доплата за понаднормовий стаж (26 років) відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що значно менше, ніж позивач отримувала станом на травень - серпень 2015 року її розмір пенсії складав 2275, 36 грн.; вересень- листопад 2346, 66 грн.

Однак з грудня 2016 року пенсія була нарахована в розмірі 1351, 22 грн.

Після звернення позивача до УПФ, щодо підстав зменшення пенсійного забезпечення, останню було повідомлено про втрату пенсійної справи разом з оригіналом довідок про заробітну плату, а також у відповіді № 50/м-03 від 29.02.2016 року на звернення ГО «Всеукраїнське бюро правового захисту та боротьби з корупцією» було вказано, що ряд документів для призначення пенсії викликають сумнів, проведена перевірка даних електронних реєстрів та пенсійних справ, відібраних за результатами співставлення даних про заробітну плату, використану для призначення, перерахунку пенсій з наявними даними реєстру застрахованих осіб. В ході перевірки виявлено неспівпадання даних електронної пенсійної справи і даних реєстру застрахованих осіб, тоді як така перевірка, повинна була проводитися в період призначення пенсії, а не через 12 років.

Крім того, за даними електронного особового рахунку нічого конкретно не виявлено, лише встановлено, що при перерахунку пенсії в базу АСОПД внесено заробітну плату за 2001-2003 роки, що значно відрізняється від даних реєстру застрахованих осіб.»

В результаті чого, 25.11.2015 року постановлено рішення №637 про утримання виявленої переплати в сумі 51510,97 за період з 01.10.2011 року по 30.11.2015 року, без зазначення на те правових підстав.

З даним рішенням Управління Пенсійного фонду України в Києво- Святошинському районі Київської області позивач не може погодитись, та вважає дії начальника управління Харченко В.В. щодо зміни розміру пенсії та проведення утримання згідно ст. 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними виходячи з наступного:

Протиправність дій відповідача, що полягають в незаконному позбавленні права позивач на отримання належного розміру пенсійного забезпечення, призначеного на підставі наданих останньою документів, щодо яких на час вирішення питання про призначення/відмову в призначенні пенсії не виникало жодних сумнівів; недбалість працівників УПФУ, з вини яких пенсійну справу втрачено, а тепер від позивача вимагають підтвердження трудового стажу для її відновлення незважаючи на те, що всі дані про стаж особи збереглися в електронній програмі є ніщо інше, як порушення, в результаті недотримання державою в особі відповідача своїх позитивних обов'язків (це такий обов'язок, коли держава повинна діяти таким чином, щоб захистити соціальні права людини), що створило для останньої ситуацію непевності стосовно реалізації зазначеного права, оскільки виходячи зі змісту ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та враховуючи те, що втрата чи невідповідність даних документів виникла не з вини позивача, відповідач не мав право змінити (зменшити) розмір пенсії, в тому числі розпочати утримання 20% згідно ст. 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування », ніж ця пенсія виплачувалась по листопад 2015 року по причині втрати відповідачем пенсійної справи, так як подібна поведінка є грубим порушенням конституційного права позивача на соціальний захист.

В ч. 2 ст. 87 Закону № 1788-ХІІ зазначено що, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь- яким строком. Щодо неотримання пенсії за минулий час з вини інших осіб, то, згідно із ч. 2 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам аоо державі внаслідок несвоєчасно оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і з ідшкодовують її.

Тому просила визнати протиправним та скасувати рішення № 637 від 25.11.2015 року Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київській області, відповідно до якого змінено розмір пенсії та проводиться утримання виявленої переплати в сумі 51510, 97грн. з 01.01.2016 року, зобов'язавши при цьому Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київській області відновити виплату пенсії з грудня 2015 року в розмірі 2346,66 грн. та виплатити недоотриману суму пенсії.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, скасувати рішення № 637 від 25.11.2015 року Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київській області, відповідно до якого змінено розмір пенсії та проводиться утримання виявленої переплати в сумі 51510, 97грн. з 01.01.2016 року, зобов'язавши при цьому Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київській області відновити виплату пенсії з грудня 2015 року в розмірі 2346,66 грн. та виплатити недоотриману суму пенсії.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала у повному обсязі, вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки управління ПФУ в Києво-Святошинському районі Київської області правомірно скористалася правом стягнення з пенсіонера суми пенсій, виплачених надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, на підставі ст. 50 Закону та Рішення №637 від 25.11.2015 року. Тому у задоволенні позову просили відмовити.

Суд, вислухавши думку осіб, які приймали участь, у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія, це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно з частиною 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Ст. 22, ч. 1 ст. 92 Конституції України визначені права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються Законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 50 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 визначено, що переплатою пенсій та грошової допомоги є сума пенсій та грошової допомоги, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.

Відповідно дост. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Згідно приписівст. 11 Цивільного кодексу Українипідставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування збитків, є зобов'язання, яке виникає з угод або внаслідок заподіяної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням №637 від 25.11.2015 року встановлено факт виявлення переплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 51510 грн.97 коп.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 перебуваєте на обліку в управлінні з 27.03.2003 року та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». При призначенні пенсії розмір пенсійної виплати визначався із урахуванням заробітної плати за 24 календарних місяці, що передують місяцю звернення за пенсією, згідно законодавства того часу. Для визначення розміру пенсії надавались дані про заробітку плату за період з 01.03.2001 р. по 28.02.2003 p., загальна сума заробітку складала 11216,28 грн.

З 01.01.2004 року, у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії був перерахований із урахуванням даних про заробітну плату за той же період - 01.03.2001 р. по 28.02.2003 p., але загальна сума заробітку складала 24249,31 грн.

Також, відповідно до наказу Пенсійного фонду України №140 в управлінні ПФУ у Києво-Святошинському районі проводилась перевірка даних електронних реєстрів та пенсійних справ, відібраних за результатами співставлений даних про заробітну плату, використану для призначення, перерахунку пенсій з наявними даними реєстру застрахованих осіб.

Також, в ході перевірки виявлено неспівпадання даних електронної пенсійної справи і даних реєстру застрахованих осіб. Визначити код причини розбіжності між даними заробітних, плат в АСОПД та даних в РЗО не має можливості, в зв'язку з відсутністю паперової пенсійної справи.

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, по виявленому факту, 24 грудня 2015 року подана службова записка до Головного управління ПФУ у Київській області, крім того 24.12.2015 p., вих. № 13484/01 подана інформація про проведення перевірки по факту зникнення пенсійної справи до Києво- Святошинського відділу поліції.

За даними електронного особового рахунку орієнтовно встановлено, що при перерахунку пенсії в базу АСОПД внесено заробітну плату за 2001-2003 роки, що значно відрізняється від даних реєстру застрахованих осіб.

Згідно записів трудової книжки в період з 10.09.1996 р. по 19.03.2003 р. позивач працював на посадах головного бухгалтера, бухгалтера II, І категорії в Київському психоневрологічному диспансері №5.

Управління звернулось до адміністрації Київського міського психоневрологічного диспансеру №5, запит №12122/07 від 13.11.2015 p., з метою підтвердження достовірності даних викладених в індивідуальних відомостях за період з 01.03.2001 р. по 28.02.2003 р.

Листом №982/02 від 20.11.2015 р. було повідомлено про відсутність даних про заробітну плату за 2001 рік, та надано довідку про заробітну плату за 2002-2003 p., суми якої значно відрізняються від тих, що використані при перерахунку пенсії та внесені в електронну базу АСОПД.

Як пояснив представник відповідача, 27.10.2015 року на особистому прийомі в управлінні, позивачу було повідомлено про причини зменшення розміру пенсії, отримані пояснення, що в період з 2002 -2003 р. позивач працювала тільки в Київському міському психоневрологічному диспансері №5, за сумісництвом у вказаний період ніколи не працювала, отже додаткові відомості про заробітну плату не могли бути враховані при обчисленні. Крім того, позивача було повідомлено про зменшенням розміру пенсії, ознайомлено з розміром переплати переплатою та отримано її письмову згоду на утримання переплати по 20%.

Чітко видно розбіжність між сумами заробітної плати внесеними на підставі довідок пенсіонера, де заробітна плата за січень 2003 року складає -1367 грн. 53 коп., тоді як згідно звіту за 2003 рік юридичної особи, за січень 2003 року заробітна плата ОСОБА_1 складає - 834 грн. 31 коп.

Оскільки, згідно довідок Київського міського психоневрологічного диспансеру №5, єдиного місця роботи позивача в період з 2001р. по 2003 p., відомостей електронної бази щодо заробітної плати позивача та відповідно сплачених страхових внесків чітко видно що заробітна плата позивача за період з 2001р. по 2003 р. складала значно меншу суму ніж відображалося в довідках про заробітну плату на підставі яких було призначено розмір пенсії особі 27.03.2003 року, що не заперечувалося позивачем 11.11.2015 року, вбачаються чіткі підстави для здійснення перерахунку нарахованої та виплаченої пенсії позивачу за період з01.10.2011 року по дату початку утримань з 01.01.2016 року, що відображено в рішенні 637 від 25.11.2015 року.

Відповідно до вимог ст. 6 ч. 1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів особи повинне бути дійсне, тобто бути в теперішньому часі, а не в майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку.

Приписами статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно із статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплати пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року№6-4.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.

Пунктом 1 частини 1статті 1215 Цивільного кодексу України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набута пенсія, якщо її виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Оскільки, позивачу фактично виплачено пенсію, на підставі недостовірних даних, які були подані нею до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, то на думку суду слід враховувати, що подана позивачем довідка містить недостовірну інформацію про період роботи позивача та суму його заробітку, тому суд припускає, що позивач об'єктивно міг володіти вірною інформацією та співставити її з даними довідки.

Отже, суд приходить до висновку, що управління ПФУ в Києво-Святошинському районі Київської області правомірно скористалася правом стягнення з пенсіонера суми пенсій, виплачених надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, на підставі ст. 50 Закону та Рішення №637 від 25.11.2015 року.

Частиною 1 статті 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст. ст. 19, 22, 55 Конституції України, ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування », ст. ст. 101, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 2, 6, 9-12, 69,71, 86,158-163, 167, 171-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: А.Я. Волчко