Ухвала суду № 61953280, 06.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/310/16 Головуючий у 1 інстанції: Василюк Т.В.

Провадження № 22-ц/783/5294/16 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 50

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

при секретарі: Івановій О.О.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 16 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

встановила:

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 16 червня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_4, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, щовін не працює, створив нову сім'ю, у якій є двоє дітей на його утриманні, має нерегулярний заробіток, так як перебуває на тимчасових заробітках у Польщі. Просить визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, її представника, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Згідно зі ст.ст.3,4 ЦПК України, ст.ст. 12,15,16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб захисту цивільного права, який вона обирає вільно та власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню (ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України).

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказами, в розумінні ст.57 ЦПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Трускавецького міського суду від 1 квітня 2010 року ухвалено стягувати з ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/4 всіх видів заробітку в користь ОСОБА_2. на утримання доньки сторін ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, починаючи з 15 березня 2010 року (а.с. 35). 29 квітня 2015 року видано виконавчий лист на виконання цього рішення (а.с. 6). Постановою від 24 липня 2015 року відкрито виконавче провадження (а.с. 7). ОСОБА_4 аліменти сплачує не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість по аліментах, підтвердженням чого є розрахунки заборгованості.

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, утримувати своїх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року передбачено, що прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років у період з 01 травня 2016 по 30 листопада 2016 року становить 1531 грн. Таким чином, мінімальний розмір аліментів, який має стягуватися з ОСОБА_4, становить 459,30 грн. Суд прийшов до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки розмір аліментів, яків він просить встановити (400грн. на дитину) суперечить вимогам ч. 2 ст. 182 СК України, інтересам неповнолітньої дитини, а також не відповідають обов'язку батька на утримання дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже, чинне сімейне законодавство України підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів передбачає зміну матеріального, або сімейного стану, погіршення здоров'я платника аліментів тощо. Ні позивачем, ні його представником таких доказів суду надано не було.

Позивачем не надано доказів про наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 192 СК України, для зменшення розміру аліментів, визначених рішенням Трускавецького міського суду від 1 квітня 2010 року. Позивач є працездатним.

У матеріалах справи знаходиться копія заповненої сторінки трудової книжки ОСОБА_4 серії НОМЕР_1, де вказано, що 31 жовтня 2012 року він «звільнений з роботи по ст. 36 п. 1 КЗпП України (за згодою сторін)» /а.с. 8/. Сам позивач ствердив, що він працює за кордоном. Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він не в змозі сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом.

Створення позивачем іншої сім»ї , у якій народилися інші діти, не є підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру аліментів суд врахував стан здоров'я та майновий стан неповнолітньої дитини ОСОБА_5, майновий стан платника аліментів.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний зв'язок у сукупності; встановлених судом обставини.

При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.

З такими висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: