Рішення № 61948338, 06.10.2016, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1030/16-ц

Провадження № 2/375/424/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016 року Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Управління фінансів Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_2

про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Рокитнянської районної державної адміністрації з позовом про відшкодування збитків за лікування потерпілого від злочину до відповідача ОСОБА_2, посилаючись на те, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2016 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України із призначенням йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами та звільнено від такого призначеного судом покарання на підставі ЗУ «Про амністію у 2014 році».

Зазначає, що по вині ОСОБА_2, який 26.05.2013 року близько 16:00 години керував мотоциклом «Zealsun ZS125-4 Zongshen», д.н.з. НОМЕР_1, жовтого кольору, по автодорозі вул. Гайова в смт.Рокитне, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажир мотоцикла ОСОБА_5 отримала середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження та перебувала у звязку із цим на стаціонарному лікуванні в Рокитнянській ЦРЛ, де на її лікування було витрачено 1662.36 грн..

Просить стягнути з відповідача на користь держави в особі фінансового управління Рокитнянської РДА Київської області в рахунок відшкодування понесених фактичних витрат закладу охорони здоровя на лікування потерпілої від злочину 1662.36 грн..

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала за викладених у ньому обставин та підстав і просила задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість, а саме на відсутність чіткого розрахунку витрат на лікування та ту обставину, що з огляду на довідку Рокитнянської ЦРЛ від 30.06.2016 рокупотерпіла ОСОБА_5 лікування здійснювала за власний рахунок.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні сторони спору та свідка ОСОБА_6, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2016 року ОСОБА_2 визнаний винний в тому, що він 26.05.2013 року близько 16:00 години, рухаючись спільно з пасажиром ОСОБА_5 на технічному справному мотоциклі «Zealsun ZS125-4 Zongshen», д.н.з. НОМЕР_1, жовтого кольору, по автодорозі вул. Гайова в смт.Рокитне, не маючи при собі посвідчення водія на керування даним транспортним засобом та, під'їхавши до перехрестя рівнозначних доріг вулиць Гайова - Мовчанівська, в порушення вимог пунктів 1.3 (Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими), 1.5 (Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків), 2.3.б («бути уважним, стежити за дорожною обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), 2.3 г (під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів), 16.12 (На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч) Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не реагував на її зміну, не надав дороги мотоциклу «Viper 200CC» без державного номерного знака, червоного кольору, під керуванням ОСОБА_7, який рухався праворуч від нього по вул. Мовчанівській, виїхав на перехрестя, чим здійснив перешкоду для руху вказаного транспортного засобу та що спричинило зіткнення обох вказаних транспортних засобів.

Внаслідок зіткнення пасажир мотоцикла «Viper 200CC» ОСОБА_5 під керуванням ОСОБА_2 отримала тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості та перебувала у звязку із цим в період з 26.05.2016 року по 31.05.2016 року на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КМЗ Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня», де на її лікування було затрачено 1662.36 грн..

Викладене підтверджується показами у судовому засіданні сторін спору, свідка ОСОБА_6 та отриманими у справі письмовими доказами, якими є:

●Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2016 року щодо особи ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 5-8);

●Довідка Рокитнянської ЦРЛ від 30.06.2016 року на імя ОСОБА_5 (а.с. 9);

●Лист Рокитнянської ЦРЛ від 30.06.2016 року № 895 на імя начальника Рокитнянського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури (а.с. 10);

●Розрахунок Рокитнянської ЦРЛ про фактичні витрати на лікування ОСОБА_5 від 27.09.2016 року № 1267 (а.с. 31).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.

За вимогами ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до статті 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами спору, випливають із зобов'язання про відшкодування шкоди та мають регулюватися положеннями ст.ст. 1166, 1187, 1206 ЦК України.

У відповідності до положень ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Загальні підстави відшкодування майнової шкоди визначають положення ст. 1166 ЦК України, за якими майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла ід злочину, та судових витрат» № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно абз. 2 п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Наданий позивачем розрахунок витрат на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_5, зважаючи на положення вказаного Порядку та детальне роз'яснення проведення останнього зі слів у судовому засіданні свідка ОСОБА_6, яка працює на посаді головного бухгалтера КМЗ Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня», сумнівів у суду не викликає.

Виходячи із положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України (Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою), оцінючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 держава в особі фінансового управління Рокитнянської районної державної адімністрації Київської області понесла витрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_5, між діями ОСОБА_2 та цими витратами є прямий причинний зв'язок, що встановлено вироком суду, який набрав законної сили, а тому обов'язок по відшкодуванню витрат необхідно покласти на відповідача ОСОБА_2.

Позов таким чином підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на на користь держави в особі фінансового управління Рокитнянської районної державної адіміністрації Київської області в рахунок відшкодування фактичних витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_5 1662.36 грн..

Доводи представника відповідача в тім, що розрахунок витрат на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_5, проведений із порушеннями та не відповідає дійсності на увагу суду не заслуговують, оскільки не грунтуються на законі та отриманих у справі доказах.

У відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 551.20 грн..

На підставі викладеного, керуючись п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995 року, ст.ст 15, 16, 1166, 1187, 1206 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі фінансового управління Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області (р/р 314165444700522 у ВДК у Рокитнянському районі Київської області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37800105) 1662.36 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 551.20 грн..

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при постановленні рішення, шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне обґрунтування рішення виготовлено 10.10.2016 року.

Суддя О.В. Литвин