Постанова № 61947237, 11.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 876/9088/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника відповідача Чорнописка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

27.03.2013 року Державне підприємство «Тернопільське лісове господарство» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 0000541750.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в результаті проведеної Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування, обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року, та на підставі акту перевірки №5722/17-50/00993024 від 23.11.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 06 грудня 2012 року № 0000541750, в якому визначена сума грошового зобов'язання у розмірі 1678447,53 грн. по податку на доходи фізичних осіб, з яких: 1259618,47 грн. - основний платіж та 418829,06 грн. - штрафні санкції. Позивач не погоджується із сумою грошового зобов'язання визначеною в даному податковому повідомленні - рішенні, оскільки вважає, що в результаті списання безнадійного податкового боргу, стосовно якого минув строк позовної давності, сальдо станом на 01.01.2011 року за даними бухгалтерського обліку становить 446441,94 грн. Таким чином, увесь подальший розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, наведений в акті перевірки № 5722/17-50/00993024 від 23.11.2012 року, на думку позивача, є невірним. Крім цього, позивач вважає, що контролюючим органом неправильно проведено розрахунок штрафних санкцій, оскільки до залишку заборгованості за 2011 рік включена заборгованість за 2009 рік, що була предметом попередньої перевірки, а тому штрафні санкції за охоплений перевіркою період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року повинні становити 190682,72 грн. Відтак, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 06 грудня 2012 року № 0000541750.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що порушення допущені державним підприємством "Тернопільське лісове господарство" належно визначені в акті перевірки №5722/17-50/00993024 від 23.11.2012 року, а податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 06 грудня 2012 року № 0000541750 прийняте Тернопільською ОДПІ в межах чинного законодавства.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державне підприємство «Тернопільське лісове господарство» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області № 0000541750 від 06.12.2012 року щодо нарахованих штрафних санкцій у розмірі 418829,06 грн. та прийняти нову, якою адміністративний позов в цій частині задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що у зв'язку із важким фінансовим становищем, підприємство не змогло одночасно погасити і прострочену заборгованість і поточну з податку з доходів фізичних осіб. Відтак, за наявності коштів, підприємство сплачувало податок з доходів фізичних осіб, який, у відповідності до податкових норм, падав на погашення прострочених платежів. Актом перевірки встановлено порушення у вигляді несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб. Проте, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідач застосував штраф за несплату узгодженого грошового зобов'язання.

Постанова в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області № 0000541750 від 06.12.2012 року щодо визначення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 1259618,47 грн. не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Тернопільське лісове господарство", з питань правильності нарахування, обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року, про результати якої складено акт №5722/17-50/00993024 від 23.11.2012 року(а.с.4-18).

Згідно вищезазначеного акту перевірки, станом на 01.01.2011 року за позивачем рахувалась заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в сумі 782784,29 грн. За період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року ДП "Тернопільське лісове господарство" було нараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 1353306,05 грн., а сплачено до бюджету 878323,28 грн. Відтак, станом на 01.07.2012 року заборгованість відповідача по податку на доходи фізичних осіб складала 1257767,06 грн.

З матеріалів справи слідує, що ДП "Тернопільське лісове господарство" звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання суми заборгованості по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 314000,00 грн. безнадійним податковим боргом. Дана сума податкового боргу є частиною заборгованості відповідача по податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2011 року в розмірі 782784,29 грн. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року у справі №819/1052/13-а за позовом ДП "Тернопільське лісове господарство" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання суми заборгованості по податку на доходи фізичних осіб безнадійним податковим боргом в задоволенні позовних вимог відмовлено(а.с.56-59).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року апеляційну скаргу державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" залишено без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року - без змін(а.с.54-55).

Вищевказаною перевіркою виявлено, окрім іншого, порушення позивачем вимог пп.14.1.156., 14.1.175. п.14.1. ст.14, пп.54.3.5. п.54.3. ст.54, пп. 168.1.1.-168.1.6. п. 168.1. ст.168, пп. "а"-"г" п. 176.2. ст.176 Податкового кодексу України, пункту 1 підрозділу 1, пункту 7 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу України, та у відповідності до п.127.1. ст.127 ПК України донараховано позивачу штрафних санкцій на загальну суму 417437,81 грн.

У зв'язку з виявленими в ході проведення перевірки порушеннями, на підставі акту перевірки №5722/17-50/00993024 від 23.11.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 06 грудня 2012 року № 0000541750, в якому визначена сума грошового зобов'язання 1678447,53 грн. по податку на доходи фізичних осіб, з яких: 1259618,47 грн. - основний платіж та 418829,06 грн. - штрафні санкції(а.с.19).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог в повному обсязі.

Проте, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз наведених положень ПК України дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з пп. 126.1 ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 127.1 ст. 127 ПК України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст. 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України.

Положення ст. 127 ПК України встановлено як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Аналогічна правова позиція висловлено у постановах Верховного суду України від 10.11.2015 року у справі № 813/6793/13-а та від 22.03.2016 року у справі № 813/6774/13-а.

Відповідачем, при винесені оскаржуваного податкового повідомлення рішення, застосовано санкцію згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України, відповідно до якого не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем, ДП «Тернопільське лісове господарство» у спірний період нараховувало і виплачувало заробітну плату, з якої відповідно утримувався податок з доходів фізичних осіб.

З наявного в матеріалах справи акту перевірки від 23.11.2012 року № 5722/17-50/00993024 у складених таблицях повноти і своєчасності сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб слідує, що кожний звітний період підприємство подавало до податкового органу звітність, в якій було відображено нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб.

Встановлені обставини, на думку колегії суддів, свідчать саме про несвоєчасність перерахування податку з доходів фізичних осіб, тобто прострочення сплати узгоджених податкових зобов'язань.

В той же час, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що кошти, які надходили від підприємства як платіж податку з доходів фізичних осіб перерозподілялись податковим органом на погашення прострочених платежів підприємства у відповідності до податкових норм.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність фактів несплати (неперерахунку) податку з доходів фізичних осіб до/або виплати заробітної плати, що становить склад правопорушення передбаченого ст. 127 ПК України, а тому вважає безпідставним застосування до позивача штрафних санкцій згідно згаданої вище статті.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області № 0000541750 від 06.12.2012 року щодо нарахованих штрафних санкцій у розмірі 418829,06 грн., оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» задовольнити повністю.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі № 819/862/13-а - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області № 0000541750 від 06.12.2012 року щодо нарахованих штрафних санкцій у розмірі 418829,06 грн.(чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять гривень шість копійок) та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області № 0000541750 від 06.12.2012 року в частині нарахованих штрафних санкцій у розмірі 418829,06 грн.(чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять гривень шість копійок).

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін