Ухвала суду № 61946845, 29.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2016 рокусправа № 804/2613/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1 та Прокуратури Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зарахування стажу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Дніпропетровської області в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. прокурора Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року №412к про звільнення молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області;

- зарахувати до стажу роботи в органах прокуратури період вимушеного прогулу починаючи з 11 квітня 2016 року та по час вирішення спору;

- стягнути з прокуратури Дніпропетровської області заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 14 квітня 2016 року та по час вирішення спору;

- зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ в.о. прокурора Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року №412к про звільнення молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області. Стягнуто з прокуратури Дніпропетровської області заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 12 квітня 2016 року по 9 серпня 2016 року у розмірі 34439,58 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити.

Позивач також подав апеляційну скаргу в якій просить змінити постанову суду та задовольнити позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 2006 року по 2016 рік, зокрема з 11.01.2016 року наказом прокурора області №09к від 11.01.2016 року призначений прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області.

Наказом в.о. Генерального прокурора України Ю.Севрука від 20.01.2016 року №2ш, з метою удосконалення організації роботи прокуратури Дніпропетровської області, внесено зміни до структури та штатного розпису (а.с. 54-58).

Так, пунктом 2 наказу ліквідовано у структурі прокуратури Дніпропетровської області управління нагляду у кримінальному провадженні, управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, слідче управління. Їх загальну штатну чисельність 180 одиниць зараховано до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати;

Пунктом 3 наказу утворено у структурі та штатному розписі прокуратури Дніпропетровської області управління нагляду у кримінальному провадженні у складі:

- відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності;

- відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення;

- відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення; відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя;

- відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби; відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби;

- відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю;

- відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності;

- відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації.

Пунктом 3.1 наказу установлено у штатному розписі новоутвореного за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 101 одиницю з відповідним фондом заробітної плати.

Пунктами 4, 4.1 наказу утворено у структурі та штатному розписі прокуратури Дніпропетровської області слідче управління, з установленням у його штатному розписі 36 одиниць з відповідним фондом заробітної плати.

Пунктами 5, 5.1 наказу утворено у структурі та штатному розписі прокуратури Дніпропетровської області відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури області, з установленням у його штатному розписі 29 одиниць з відповідним фондом заробітної плати.

Пунктами 6, 6.1 наказу утворено у структурі та штатному розписі прокуратури Дніпропетровської області відділ організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції, з установленням у його штатному розписі 5 одиниць з відповідним фондом заробітної плати.

Пунктом 7 наказу установлено у структурі та штатному розписі прокуратури Дніпропетровської області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 11 одиниць з відповідним фондом заробітної плати.

09 лютого 2016 року прокурором Дніпропетровської області винесено попередження №11-99вих16, з яким позивач ознайомлений 09. Лютого 2016 року, та яким ОСОБА_1 повідомлено про ліквідацію управління нагляду у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим скорочено посаду, яку він обіймає. Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України позивача попереджено про звільнення із займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці після спливу двох місяців з дати попередження, тобто з 11 квітня 2016 року. Також повідомлено, що вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачу відсутні (а.с. 51).

Крім того, листом від 09 лютого 2016 року №11-100вих-16 позивача повідомлено про наявність тимчасової вакантної посади прокурора відділу у відділі прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Дніпропетровської області (у зв'язку з вагітністю та пологами основного працівника ОСОБА_3.), зайняття якої запропоновано позивачу (а.с. 50). Позивач не погодився обіймати зазначену тимчасову посаду, про що свідчить підпис в графі "не згоден" зроблений 10.02.2016 року.

Наказом в.о. прокурора Дніпропетровської області №412к від 11.04.2016 року молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби України та Державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області з 11.04.2016 року у зв'язку зі скороченням штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (а.с.53).

Позивач вважає зазначений наказ незаконним, що й стало підставою для звернення до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було звільнено із займаної посади з порушенням вимог законодавства, а тому він підлягає поновленню на раніше займаній посаді та має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день фактичного поновлення на роботі.

Дослідивши обставини справи колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII (далі - Закон № 1697) прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

У п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України закріплено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ліквідація структурного підрозділу юридичної особи - управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністю і корупцією прокуратури Дніпропетровської області, зі створенням іншого структурного підрозділу з аналогічними функціями, не є ліквідацією або реорганізацією прокуратури Дніпропетровської області, а свідчить лише про зміну її внутрішньої (організаційної) структури.

Відтак, на відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, пунктом 2 наказу №2ш від 20 січня 2016 року із штатною чисельністю 180 одиниць, ліквідовано у структурі прокуратури Дніпропетровської області три управління. Натомість утворено чотири управління із кількістю 171 штатних одиниць (101 +36 + 29 + 5) та установлено 11 штатних одиниць, разом 182 одиниці.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суд першої інстанції про те, що наказом Генеральної прокуратури №2ш від 20 січня 2016 року не було скорочено штат прокуратури Дніпропетровської області.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність звільнення позивача на підставі пункт 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Відносно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з п.3 ч.2 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Разом з тим, ні підчас розгляду справи судом першої інстанції ні в ході розгляду апеляційної скарги, заявлений позивачем розмір моральної шкоди не підтверджено доказами глибини фізичних та душевних страждань, погіршенням здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а тому постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні даної вимоги є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Прокуратури Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 11 жовтня 2016 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов