Ухвала суду № 61946819, 28.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2016 рокусправа № 804/3506/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому просило скасувати розпорядження від 17.05.2016 № 1037 «Про застосування заходу впливу до Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах».

Дніпропетровський окружний адміністративний суд своєю постановою від 23 червня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Постанова суду мотивована тим, що у правовідносинах позивача та ОСОБА_1 порушення першим статті 20 Закону України «Про страхування» та Ліцензійних умов, судом не встановлено. Щодо другого страхового випадку, то позивач, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, діяв у відповідності до наданих йому повноважень та встановлених правил страхування Законом України «Про страхування», договором комплексного страхування №DNHENBR-1459060 та складеними до нього умовами страхування, оскільки безпосередньо ОСОБА_2 вказує, що про страховий випадок їй стало відомо 07.02.2016 року, а не як зазначає в акті відповідач 09.02.2016.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Відповідач, вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що розпорядження Нацкомфінпослуг від 17.05.2016 № 1037 прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки згідно пояснення ОСОБА_2 не можна стверджувати, що 07.02.2016 страхувальнику стало відомо про настання події, яка може кваліфікуватися як страховий випадок, так як до будинку, який є застрахованим майном за договором № DNHENBR-1459060 страхувальник потрапила тільки 09.02.2016. Що стосується ОСОБА_1, то заявлений ним страховий випадок не зазначений у переліку діагнозів, що зазначені в договорі страхування. Тому, товариство прийняло необґрунтоване рішення про виплату страхового відшкодування.

Просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції як законну і обгрунтовану.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 25.04.2016 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, складено Акт № 281/13-14/13/6 про правопорушення вчинені на ринку фінансових послуг ПрАТ «СК «Інгосстрах».

Зазначеним Актом встановлено, що ПрАТ «СК «Інгосстрах» порушено, зокрема, щодо страхувальників ОСОБА_1 і ОСОБА_2:

частину другу статті 20 Закону України «Про страхування» щодо зобов'язання страховика виконувати обов'язки, передбачені умовами договору страхування;

пункту 2.15 розділу 2 «Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України» від 28.08.2003 № 40, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.09.2003 за № 805/8126, щодо зобов'язання страховика дотримуватись обов'язків визначених статтею 20 Закону України «Про страхування».

17.05.2016 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, прийнято оскаржуване розпорядження № 1037, яким постановлено зобов'язати ПрАТ «СК «Інгосстрах» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 07.06.2016.

Підставою для висновку про допущення порушень на ринку фінансових послуг позивача стали заяви страхувальників ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 08.06.2015 між ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків № CVSWNS-155828K. Застрахованою особою заданим договором є ОСОБА_5. Страхові випадки визначені пунктами 6.1.1 та 6.1.2 договору. Страхова сума відповідно до пункту 8 договору складає 50.000,00 грн.

02.07.2015 року ОСОБА_1 здійснено звернення до страховика із заявою про настання події, що має ознаки страхової, а саме: регматогенне відшарування сітківки лівого ока у ОСОБА_5 внаслідок отримання ним травми голови при падінні. Страховик прийняв рішення про відмову у здійсненні виплаті страхового відшкодування (страховий акт № Z1562PB700005C) на підставі пункту 6.1.2. Договору страхування, оскільки вказана подія не входить у визначені договором страхування та Додатку №1 до Правил добровільного страхування від нещасних випадків ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ».

10.08.2015 страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування за заявленим випадком (страховий акт № Z157APB700000B) на підставі пункту 16.6 Додатку № 1 до Правил добровільного страхування від нещасних випадків ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ» у розмірі 5.000,00 грн, що становить 10% від страхової суми за договором (50000 грн.) та цього ж дня страхове відшкодування сплачено позивачем платіжним дорученням від 10.08.2016 № F0810F33G7. У грудні 2015 року ОСОБА_1 втретє здійснено звернення до страховика із заявою щодо незгоди із розміром страхового відшкодування.

Актом Нацкомфінпослуг від 25.04.2016 встановлено, що згідно з пунктом 16.6 Додатку № 1 розрахунок страхового відшкодування в розмірі 10% від страхової суми здійснюється при дефекті райдужної оболонки, зміщенні кришталика, зміні форми зіниці, трихіазі, завороті повіка, невидалених сторонніх тіл в очному яблуці та тканинах очної ямки, рубцях оболонок очного яблука та повік (за винятком шкіри). Заявлений ОСОБА_6 випадок, а саме, регматогенне відшарування сітківки лівого ока, не зазначено у переліку діагнозів, що зазначені в пункту 16.6 Додатку № 1.

Так, відповідач зробив висновок що ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ» прийнято необґрунтоване рішення щодо звернення ОСОБА_6

Водночас, розглядаючи суть страхової справи ОСОБА_2, судом першої інстанції встановлено, що 09.06.2014 між ОСОБА_2 і ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ» укладено договір комплексного страхування № DNHENBR-1459060, за яким застраховано майно - дачний будинок, за адресою АДРЕСА_1. Відповідно пункту 8.1 договору загальна страхова сума складає 25.000,00 грн.

09.02.2016 до позивача надійшла заява від ОСОБА_2 про настання події, що має ознаки страхової із застрахованим майном, а саме: пошкодження будинку водою від перемерзання опалювального котла та труб опалення.

У зв'язку з несвоєчасним повідомленням страховика, 10.03.2016 року страховиком на підставі отриманих документів складено страховий акт № Z1619PВ7000048, яким у виплаті страхового відшкодування відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 у поданій скарзі до Національної комісії, вказано, що 07.02.2016 чоловік ОСОБА_2 приїхав на дачу, яка є застрахованим майном за договором, та побачив, що в приміщенні багато води, котел не працює. А, 09.02.2016 ОСОБА_2 поїхала на дачу поприбиратися. В цей же день вона зателефонувала до страхової компанії. Вказане телефонне повідомлення було здійснено 09.02.2016. В цьому повідомленні страхувальник зазначила, що їй про подію стало відомо 07.02.2016.

Згідно акту від 25.04.2016 № 281/13-14/16/6 в наданих товариством документах до Нацкомфінпослуг відсутні жодні документи, що підтверджують те, що ОСОБА_2 стало відомо про зазначену подію 07.02.2016, а ні в заяві ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування, а ні в акті про пошкодження майна від 21.02.2016 не зазначена інформація, коли їй стало відомо про вказану подію.

Скасування розпорядження від 17.05.2016 № 1037 «Про застосування заходу впливу до Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», стало предметом судового позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України N 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, зокрема, щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженим Указом Президента України від 23 листопада 2011 року 1070/2011 (надалі - Положення від 23 листопада 2011 року 1070/2011), закріплено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

За пунктом 4 частини першої статті 20 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється, зокрема, шляхом застосування уповноваженими державними органами заходів впливу.

Нацкомфінпослуг для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: видавати страховикам приписи про усунення виявлених порушень законодавства з питань страхової діяльності, а в разі невиконання таких приписів зупиняти чи обмежувати до усунення виявлених порушень дію ліцензій зазначених страховиків, приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення страховиків з Державного реєстру фінансових установ (підпункт 19 пункту 6 Положення від 23 листопада 2011 року 1070/2011).

У відповідності до пункту 4 статті 37 Закону України «Про страхування» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

За приписами пункту 1.5 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 року №2319 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за №2112/22424 (надалі - Положення від 20.11.2012 року №2319), Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Згідно пункту 4.4 Положення від 20.11.2012 року № 2319 справу про правопорушення не може бути порушено, а наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю в разі: якщо не доведено факт вчинення особою порушення законодавства про фінансові послуги.

Аналізуючи наведені приписи законодавства, колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про застосування до позивача заходів впливу регулятор мав враховувати всю надану йому під час перевірки інформацію стосовно можливих порушень законодавства про фінансові послуги.

Так, під час перевірки звернення ОСОБА_1, відповідачем не взято до уваги, ту обставину, що на час ухвалення спірного розпорядження позивачем прийнято страховий акт від 11.05.2016 року № Z164ВРВ700008N яким відмовлено у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 та скасовано страховий акт Z157АРВ700000В від 10.08.2015 року. Отже, порушення, встановлені актом від 25.04.2016 року № 281/13-14/13/6 позивачем було усунуто, що виключає необхідність застосування щодо нього заходів впливу.

Щодо висновків відповідача про допущені позивачем порушення законодавства під час вирішення питання про здійснення страхової виплати ОСОБА_2, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Статтею 26 Закону України «Про страхування» визначено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування. Зокрема, пунктом 5 передбачено, що такою підставою є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Згідно страхового акту від 10.03.2016 року № Z1619PВ7000048 ОСОБА_2 відмовлено у виплаті страхового відшкодування з наступних підстав: п.1.4.1 умов Договору страхування, у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про настання страхової події без поважних на те причин; п.п. 4.3.12 умов Договору страхування, у зв'язку з неприйняттям Страхувателем заходів щодо порятунку майна та запобігання його подальшого пошкодження та Правил добровільного страхування; п.5.2. - неприйняття Страхувателем (Вигодонабувачем), членами його родини, особами, які з ним мешкають, робітниками Страхувателя (Вигодонабувача) аба особами, діючими за завданням або за дорученням Страхувателя (Вигодонабувача), заходів по попередженню можливої загибелі або пошкодження застрахованого майна; обставин, про які Страхуватель (Вигодонабувач) знав або повинен був знати, але не прийняв всіх залежних від нього заходів по попередженню настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 3.1 умов страхування до договору страхування при настанні події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник зобов'язаний: а) негайно вжити заходів щодо рятування майна; б) негайно (протягом 2 годин) заявити про це в органи міліції, пожежної охорони чи інші спеціалізовані органи, до компетенції яких входить розслідування та ліквідація наслідків подій, передбачених розділом 6 Договору, і причин їх виникнення) не пізніше 24 годин (не враховуючи вихідні та святкові дні) з моменту, як йому стало відомо про настання події, яка може кваліфікуватися як страховий випадок, заявити про це страховику телефоном (факсом) НОМЕР_1, e-mail або на адресу страховика, зазначену у Договорі.

Як вірно зазначив суд, безпосередньо ОСОБА_2 вказує на те, що про страховий випадок їй стало відомо 07.02.2016 року, про що повідомила у телефонній розмові страхову компанію, про що також свідчить акт відповідача.

Крім того, аналізуючи дотримання позивачем приписів законодавства про фінансові послуги, відповідач не дослідив інші підстави відмови у здійсненні страхових виплат ОСОБА_2, зокрема щодо неприйняття заходів по запобіганню настання страхового випадку, а також невжиття нею заходів з рятування майна та запобігання його подальшого псування. Виходячи зі змісту повідомлення про страхову подію, ОСОБА_2 також не заперечувала щодо дати та обставин, за яких їй стало відомо про страхову подію.

Отже, позивач, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, діяв у відповідності до наданих йому повноважень та встановлених правил страхування Законом України «Про страхування», договором комплексного страхування № DNHENBR-1459060 та складеними до нього умовами страхування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі № 804/3506/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай