Постанова № 61946690, 06.10.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/937/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі - Кисличенко О.В.,

за участю:

представників позивача - Балали О.М., Осипової Є.М.,

представника відповідача - Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Полтавська птахофабрика" (надалі - позивач, ПАТ "Полтавська птахофабрика") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2013 №0002012201.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013 №0002012201.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2014 залишено без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2014.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2016 замінено відповідача - Полтавську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області її правонаступником - Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі - відповідач, Полтавська ОДПІ); скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2014; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновок акту перевірки про порушення ПАТ "Полтавська птахофабрика" вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, статті 209 Податкового кодексу України ґрунтується на безпідставних твердженнях відповідача щодо порушення порядку формування та декларування оптово-відпускних цін на яйця курячі, безпосереднім виробництвом яких займається підприємство. Так само безпідставними позивач вважає твердження відповідача щодо безтоварності господарських операцій з реалізації яєць курячих на користь ТОВ "ВТІІ", оскільки сам лише факт незнаходження контрагента за юридичною адресою, як і порушення з його боку норм податкового законодавства не може слугувати підставою для притягнення добросовісного платника податків до відповідальності.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що перевіркою ПАТ "Полтавська птахофабрика" встановлено порушення вимог податкового законодавства в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ (по загально-бюджетній декларації) у зв'язку з реалізацією яєць за цінами, які більше ніж на 20 відсотків нижчі за задекларовані підприємством та завищення податкового зобов'язання по декларації з ПДВ (скороченій) за наслідками реалізації яєць ТОВ "ВТІІ", яка фактично не відбулася.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "Полтавська птахофабрика" (код ЄДРПОУ 00845743), згідно з пунктом 1.2 Статуту зареєстрованого 24.10.2011, створене як акціонерне товариство шляхом реорганізації орендного підприємства "Полтавська птахофабрика" у відповідності з рішенням засновників 23.12.1994 і є його правонаступником по всім правам та обов'язкам.

Відповідно до свідоцтва №200047203 /а.с. 163 т. 1/ ПАТ "Полтавська птахофабрика" має статус сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 23.05.2012.

У період із 01.08.2013 по 29.08.2013 Полтавською ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ "Полтавська птахофабрика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2012 по 30.06.2013, за результатами якої 19.09.2013 складено акт №1074/22/00845743.

Згідно з висновками зазначеного акту під час перевірки встановлено порушення платником податків, крім іншого, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.4 статті 198, пункту 209.6 статті 209, пункту 301.1 статті 301 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 13 600 975,00 грн. /а.с. 10-27 т. 1/.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2013 №0001412202, яким ПАТ "Полтавська птахофабрика" донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 13 600 975,00 грн - за основним платежем та 3400243,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

ГУ Міндоходів у Полтавській області за наслідками розгляду скарги ПАТ "Полтавська птахофабрика" рішенням від 23.12.2013 №1857/10/16-31-10-04-06 скасувало податкове повідомлення-рішення Полтавської ОДПІ від 07.10.2013 №0001412202 в частині нарахування податкового зобов'язання у сумі 11 141 601,70 грн, у тому числі 8 913 281,36 грн - основного платежу та 2 228 320,34 грн - штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу платника - без задоволення /а.с. 29-36 т. 1/.

Полтавською ОДПІ на підставі акта перевірки №1074/22/00845743 від 19.09.2013 та рішення ГУ Міндоходів у Полтавській області від 23.12.2013 №1857/10/16-31-10-04-06 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002012201 від 26.12.2013, яким ПАТ "Полтавська птахофабрика" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 5 859 617,05 грн, у тому числі 4 687 693,64 грн - за основним платежем та 1 171 923,41 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 9 т. 1/.

Рішенням Міндоходів і зборів України від 24.01.2014 №1322/6/99-99-10-01-15 скаргу платника залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Полтавської ОДПІ від 07.10.2013 №0001412202 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, - без змін (а.с. 37-40 т. 1).

Не погодившись із висновками податкового органу, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення Полтавської ОДПІ №0002012201 від 26.12.2013 до суду, заявивши у позові вимогу про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, підставою для нарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за спірним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок перевірки про заниження бази оподаткування ПДВ при реалізації яєць курячих за ціною нижчою від рівня звичайних цін, внаслідок чого підприємству донараховано 3 916 621,56 грн. В якості іншої обставини перевіркою зафіксовано факти безтоварності операцій позивача з реалізації яєць курячих ТОВ "ВТІІ", внаслідок чого зі спеціальної (сільськогосподарської) декларації з ПДВ перенесено до загальної (бюджетної) декларації 771 072,08 грн ПДВ.

Так, перевіркою встановлено, що підприємством у періоді, який перевіряється, частково здійснювалася реалізація яєць курячих десертних за ціною, що на 20% нижча задекларованого та економічно обґрунтованого рівня оптово-відпускних цін на продовольчі товари щодо яких запроваджено державне регулювання.

При цьому різницю в понад 20% встановлено ревізором з аналізу висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області від 10.03.2012 №№ 9-15 щодо економічно обґрунтованого рівня оптово-відпускних цін на яйця курячі в розрізі сортів /а.с. 204-207 т. 1/, аналізу даних офіційного щомісячного статистичного бюлетеня Головного управління статистики у Полтавській області за 2012 рік /а.с. 25-31 т. 2/ та аналізу зведених даних видаткових накладних на реалізацію яєць курячих в розрізі сортів /а.с. 3-24 т. 2/.

Відповідач стверджує, що ціни на яйця курячі підлягають декларуванню відповідно до Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 №1222.

В той же час нормою пункту 39.10 статті 39 Податкового кодексу України, в редакції згідно із Законом від 04.07.2013 чинної на час періоду діяльності позивача, який перевірявся, встановлено, що у разі якщо ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання. Це положення не поширюється на встановлення мінімальної ціни продажу або індикативної ціни. У цьому разі звичайною є ринкова ціна, але не нижче встановленої мінімальної ціни продажу або індикативної ціни.

Аналізуючи зведені дані видаткових накладних на реалізацію яєць курячих в розрізі сортів /а.с. 3-24 т. 2/, шляхом співставлення ціни фактичної реалізації відображеної у видаткових накладних та ціни відображеної у висновках Державної інспекції з контролю за цінами щодо економічного обґрунтування рівнів оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зміни на які підлягають декларуванню /а.с. 204-207 т. 1/, Полтавська ОДПІ встановила, що підприємством у перевіряємому періоді при співставних умовах проводились операції з реалізації яєць курячих за цінами меншими від звичайних цін більше як на 20 відсотків.

Тобто, фактично в якості звичайних цін Полтавська ОДПІ взяла за основу показники затверджених оптово-відпускних цін на вказаний вид продукції.

Встановивши факт реалізації яєць курячих за цінами нижчими від звичайних цін більше як на 20 відсотків, податковий орган здійснив нарахування у розмірі заниження бази оподаткування ПДВ в сумі 3916621,56 грн з посиланням на статтю 188 Податкового кодексу України (в редакції згідно із Законом від 04.07.2013).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни обумовлені статтею 39 ПК України, пунктом 39.1 якої передбачено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

За приписами пункту 39.2 статті 39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) «витрати плюс»; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Згідно з пунктом 39.11 статті 39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Контролюючий орган з посиланням на Закон України "Про ціни і ціноутворення", Порядок декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.20.2007 №1222, постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" застосовує в якості звичайних - ціни, які були затверджені Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області 01.03.2010 за документами, наданими ПАТ "Полтавська птахофабрика" з метою визначення економічного обґрунтування рівнів оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зміни на які підлягають декларуванню.

В свою чергу, пунктом 39.14 статті 39 ПК України визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Таким чином, за загальним правилом звичайна ціна збігається із договірною.

Однак суд враховує, що вимоги частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, мета отримання доходу є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності, що передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Наведене, однак, не означає обов'язкову прибутковість кожної окремої операції, адже у вказаній нормі йдеться не про позитивний фінансовий результат та не про прибуток як об'єкт оподаткування, а про доход як один з елементів обчислення бази оподаткування. Господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, яка опосередковується комерційним ризиком неодержання очікуваного доходу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2016 зобов'язано суд ретельно перевірити наявність у позивача ділової мети, спрямованої на досягнення економічного ефекту, при виконанні розглядуваних операцій з продажу продукції за нерентабельними цінами, відокремивши фактичну результативність цих операцій від запланованих очікувань платника.

Для цього необхідно встановити, чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; чи досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому; чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту; чи визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям; чи відповідала ціна продажу, застосована платником, об'єктивним ринковим факторам ціноутворення, встановивши причини зниження такої ціни.

В письмових поясненнях позивач зазначив, що реалізація яєць столових за договорами від 19.07.2012 № 430712 та від 10.01.2013 № 50113, укладеними із ТОВ «ВТІІ», здійснювалась відповідно до статутної діяльності позивача з метою отримання прибутку, який склав 1516716 грн.

Ціни, за якими здійснювався відпуск позивачем товару на користь ТОВ «ВТІІ» були договірними, погоджені сторонами договорів, та перевищували його собівартість. Так, зокрема, у січні 2012 року собівартість яйця склала 0,266 грн без ПДВ за 1 шт., мінімальна ціна продажу в січні 2012 року склала 0,34 грн за 1 шт., ціна продажу становила не менше 0,495 грн за штуку та у всіх місяцях собівартість яйця курячого була менша ціни продажу. У зв'язку із чим рівень рентабельності склав в середньому 52%, збиткових господарських операцій за договорами від 19.07.2012 № 430712 та від 10.01.2013 № 50113, укладеними із ТОВ "ВТІІ", не було.

Зазначив, що яйця курячі є харчовим продуктом із встановленим строком зберігання. Держстандартом 5028:2008 "Яйця курячі харчові. Технічні умови" встановлено строки зберігання яєць в залежності від класу - від 7 (дієтичні) до 90 (охолоджені) днів.

Тому метою реалізації яєць за цінами, обумовленими у договорах від 19.07.2012 № 430712 та від 10.01.2013 № 50113, позивач зазначає необхідність прискорення продажу продукції у зв'язку із нетривалим терміном її зберігання та супутніми ризиками, як то втрата товару під час зберігання тощо, також вказував на тимчасовий спад попиту на вказаний вид продукції.

Тобто фактично з пояснень позивача слідує, що основна ціль вказаних взаємовідносин - це намагання позивача таким чином уникнути значних збитків від втрати продукції через зіпсуття, пошкодження, втрату нею корисних властивостей. Хоча позивач наполягає на тому, що запланованою метою вказаних відносин було саме отримання прибутку.

Разом з тим позивач не заперечує того факту, що ціни на яйця, передбачені у договорах, занижені, у зв'язку із чим прибуток отриманий від їх реалізації значно нижчий від очікуваного. Проте, обґрунтованих пояснень щодо розміру запланованих від вказаних взаємовідносин доходів позивач не надав, лише значив, що мета господарських взаємовідносин досягнута з рентабельністю 52 %.

Як зазначає у своїх поясненнях представник позивача при застосуванні платником цін продажу товару, обумовлених у договорах від 19.07.2012 № 430712 та від 10.01.2013 № 50113, укладеними із ТОВ «ВТІІ», позивач враховував можливість укладання договорів з іншими контрагентами за вищими цінами. Проте доказів укладення таких договорів суду не надано.

Суд вважає посилання позивача на тимчасові заходи щодо реалізації продукції за цінами нижчими від запланованих безпідставними з огляду на наступне.

Враховуючи, що не кожна господарська операція може мати значний економічний ефект, суд погоджується із можливістю вжиття суб'єктом господарювання тимчасових заходів для уникнення значних збитків від втрати продукції через зіпсуття, пошкодження, втрату нею корисних властивостей тощо, зокрема у вигляді заниження ціни продажу такого товару.

Однак суд наголошує на тому, що в такому випадку застосування заниженої ціни продажу товару може мати одноразовий, а не систематичний характер.

Аналізуючи зведені дані видаткових накладних на реалізацію яєць курячих в розрізі сортів /а.с. 3-24 т. 2/ суд дійшов висновку, що реалізація продукції за цінами нижчими від запланованих здійснювалась ПАТ "Полтавська птахофабрика" у період із 07.01.2012 по 29.06.2013, тобто тривалий час.

Будь-яких доказів вжиття позивачем заходів для зміни умов договорів щодо ціни продукції у вказаний період суду не надано. Також не наведено обґрунтованих причин заниження цін на продукцію тривалий період.

Відповідно до наданих позивачем бухгалтерських документів /а.с. 10-17 т. 3/ зазначені господарські операції не були збитковими, та принесли позивачу прибуток в сумі 1516716 грн з рентабельністю 52 %.

Однак варто наголосити, що плануючи господарську діяльність, платник повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів.

Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватись на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

В даному випадку, суд не вбачає в діях позивача прагнення до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, оскільки розмір доходу від господарських операцій незначний у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди, відповідно вказані операції не були спрямовані на отримання істотного прибутку.

Іншою обставиною, яка слугувала підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, відповідачем взято висновок перевірки про завищення ПАТ "Полтавська птахофабрика" податкового зобов'язання по декларації з ПДВ (скорочена) по реалізації яєць столових ТОВ "ВТІІ" на суму ПДВ 771072,08 грн., у т.ч. липень 2012 року - 20250 грн., серпень 2012 року - 75576 грн., вересень 2012 року - 153 351 грн., листопад 2012 року - 47416,67 грн., грудень 2012 року - 129 475,07 грн., січень 2013 року - 16666,67 грн., лютий 2013 року - 11500,00 грн., березень 2013 року - 50 833,33 грн., квітень 2013 року - 64336,67 грн., травень 2013 року - 80000,00 грн., червень 2013 року - 121666,67 грн.

При цьому відповідач стверджує, що операції з поставки по ланцюгу ПАТ "Полтавська птахофабрика" до ТОВ "ВТІІ" не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Не заперечуючи сам факт реалізації яєць столових згідно бухгалтерського обліку, відповідач спростовує участь у цій операції саме ТОВ "ВТІІ". Тому оплата, яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ "ВТІІ", за висновком перевірки, вважається попередньою оплатою за товар, постачання якого не відбулося, а тому сума перерахованих коштів на рахунок ПАТ "Полтавська птахофабрика", на думку податкового органу, має відображатися у загальній декларації з ПДВ.

З метою з'ясування дійсних обставин взаємовідносин позивача та ТОВ "ВТІІ" суд встановив наступне.

19.07.2012 між ПАТ "Полтавська птахофабрика" (постачальник) та ТОВ "ВТІІ" (покупець) було укладено договір поставки №430712, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - яйце столове. Кількість кожної партії товару визначається відповідно до заявки покупця та видаткової накладної, які є невід'ємною частиною цього договору. Ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються сторонами у відповідності з видатковими накладними на даний товар. Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця при умові, що покупець здійснив попередню оплату замовленого товару, але в будь-якому разі не більше ніж на суму попередньої оплати /а.с. 46-47 т. 1/.

10.01.2013 між ПАТ "Полтавська птахофабрика" (постачальник) та ТОВ "ВТІІ" (покупець) укладено ідентичний за змістом договір поставки №50113 щодо придбання яйця курячого /а.с. 70-71 т. 1/.

На виконання зазначених договорів позивач здійснив реалізацію ТОВ "ВТІІ" яєць курячих з липня 2012 року по червень 2013 року на загальну суму 771072,08 грн.

В ході проведення перевірки на запит Полтавської ОДПІ позивач надав первинну документацію щодо реалізації яєць курячих ТОВ "ВТІІ", а саме: податкові накладні, видаткові накладні, договори та платіжні доручення, зауважень щодо правильності оформлення яких перевіркою не зафіксовано /а.с. 46-107 т. 1/.

Разом з цим в акті перевірки міститься застереження щодо відсутності товарно-транспортних накладних, путівних листів, які б підтверджували відвантаження даного товару.

Як свідчить зміст пункту 4.6 договорів поставок, про які зазначалося вище, поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад постачальника: с. Стасі Диканського району Полтавської області, Україна) відповідно до умов ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Відповідно до умов Ex Works (Франко завод) термін "Франко завод" означає, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.). Зокрема, він не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, а також за митне очищення товару для ввезення, якщо не обумовлено інше, покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.

В наданих суду поясненнях представник позивача пояснив, що продукція відвантажується покупцям на складі ПАТ "Полтавська птахофабрика" і на транспорт покупців.

Вивіз товару з території ПАТ "Полтавська птахофабрика" у спірний період контролювався охоронними фірмами ПП "Легіон-Сек'юріті", ПП "Рапід" та ПП "Рубіж-Україна" на підставі договорів від 01.10.2011 № 6, від 01.03.2012 № 38 та від 01.07.2013 № 01/07-4 відповідно /а.с. 146-155 т. 1/. Охоронці ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які здійснювали пропуск товару відвантаженого ТОВ "ВТІІ" у спірний період та підписи яких проставлені у видаткових накладних, на даний час охорону об'єктів позивача не здійснюють та перебувають поза межами м. Полтави, у зв'язку із чим немає можливості отримати їх письмові пояснення. Облік в'їзду-виїзду транспортних засобів покупців на територію підприємства ПАТ "Полтавська птахофабрика" не здійснює /а.с. 72 т. 3/.

Оскільки птахофабрика участі у перевезеннях не приймає, то й будь-яких товарно-транспортних документів не видає своїм клієнтам.

Зазначив, що у процесі здійснення вказаних господарських операцій приймали участь начальник відділу збуту ОСОБА_6, яка 21.07.2016 звільнена за власним бажанням, та обліковець яйцескладу відділку № 3 ОСОБА_7.

Із письмових пояснень ОСОБА_7 від 13.09.2016 /а.с. 56-57 т. 3/ вбачається, що нею здійснюється відпуск товару з яйцескладу відділку № 3 та підписуються видаткові накладні після його відвантаження. У своїх поясненнях стверджує, що відпуск товару здійснювався нею і на користь ТОВ "ВТІІ", проте детально описати осіб, які отримували товар, та їхній автомобіль не змогла, оскільки кожного дня відбувається велика кількість таких відгрузок.

Суд зазначає, що ОСОБА_7 у своїх поясненнях сама не заперечує, що нею щоденно здійснюється великий обсяг відпуску товару з яйцескладу відділку № 3, у зв'язку із чим, вона не може пам'ятати всіх осіб, які отримують такий товар, та їхні транспортні засоби. Тому суд не приймає вказані пояснення як доказ відвантаження товару з яйцескладу відділку № 3 ТОВ "ВТІІ".

Конституційний Суд України в рішенні від 13 грудня 2011 року (справа №17-рп/2011) визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 витребувано у ТОВ "ВТІІ" засвідчені належним чином копії первинних документів складені за результатами господарських операцій з ПАТ "Полтавська птахофабрика" з придбання яєць столових згідно договору від 19.07.2012 № 43071 та від 10.01.2013 № 50113 за період з липня 2012 року по червень 2013 року та докази на підтвердження транспортування товару придбаного у ПАТ "Полтавська птахофабрика" згідно договору від 19.07.2012 № 43071 та від 10.01.2013 № 50113 за період з липня 2012 року по червень 2013 року.

Однак, ТОВ "ВТІІ" вимоги ухвали не виконано, зазначені документи не надано. Як і позивачем не надано доказів того, що ним вживалися заходи, спрямовані на отримання вказаних документів у ТОВ "ВТІІ".

Отже, позивачем не надано доказів навантаження товару на транспортні засоби ТОВ "ВТІІ" та фіксації в'їзду (виїзду) таких транспортних засобів на територію ПАТ "Полтавська птахофабрика", тобто не надано доказів реалізації товару ТОВ "ВТІІ" у період із липня 2012 року по червень 2013 року.

Таким чином, суд вважає, що первинну документацію, надану позивачем на підтвердження реальності та товарності здійснення між ним і ТОВ "ВТІІ" господарських операцій за договорами поставки, не можна вважати достатньою у розумінні податкового законодавства, оскільки зазначені документи не посвідчують товарність такої операції, а отже є формально складеними.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновками відповідача, що оплата, яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ "ВТІІ", вважається попередньою оплатою за товар, постачання якого не відбулося, а тому сума перерахованих коштів на рахунок ПАТ "Полтавська птахофабрика", має відображатися у загальній декларації з ПДВ. Позивачем завищено податкове зобов'язання по декларації ПДВ (скорочена) по реалізації яєць столових на суму ПДВ 771072,08 грн.

Водночас, Полтавська ОДПІ, яка є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень частини другої статті 71 КАС України, довела правомірність винесеного нею податкового повідомлення-рішення від 26.12.2013 №0002012201.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2016 року.

Суддя С.О. Удовіченко